— Можу сказати лише одне: у вчорашній грі було чітко видно, що люди, які заробляють великі гроші, мабуть, відірвались від землі, — оцінює ситуацію фахівець. — Як показав матч з Албанією, віддачі у їхніх діях майже не простежується. У цих людей був якийсь спокій. Повторюсь: вони гарно заробляють, добре їдять — тож навіщо перетруджуватись, перебігувати? Про це можу судити по простому прикладу. У вчорашньому поєдинку хвилин за десять до фінального свистка був епізод: гравець збірної Албанії «тягне» лівим флангом м’яча метрів, мабуть, з вісімдесят. На швидкості. А наших гравців біжать троє, із них двоє відстають від албанця. Причому, один з них незадовго до цього вийшов на заміну.
Для мене, як для простого українця, що дивився по телетрансляції цей матч, подібне дивує. Щоб у такий складний для нашої країни час футболісти себе так поводили — це нонсенс. Та вийди ти на поле на цих десять-п’ятнадцять хвилин — і відпрацюй на усі сто відсотків. У тебе ж буде після цього два дні, щоб відновитися до наступної гри. Але ні: навіщо перевантажувати свій організм, якщо у мене все гаразд? Людина виходить на заключну частину матчу — і вже через кілька хвилин стає помітно, що вона втомлена. Це вже називається… Втім, не стану говорити, бо так і хочеться погане слово вжити.
— А що скажете про тактику збірної України у матчі за албанцями?
— Мені здається, що той варіант тактичної побудови, який вчора використала наша команда, був не креативним. Просто поставили людей на певні позиції — і все. Так, на кожному місці грав доволі сильний гравець. А от командних дій взагалі не було. Скажіть мені, як таке може бути, щоб за весь перший тайм взагалі не вдарити по воротам? І це про команду, яка ставить перед собою високі цілі і у якої половина футболістів виступає у топ-клубах Європи. Для мене це незрозуміло. Якщо у такому ж плані наші хлопці будуть продовжувати грати — без самовіддачі та креативу, то чекати від збірної України взагалі нічого.
— Як гадаєте, які заходи повинен вжити тренерський штаб нашої національної команди перед наступною грою Ліги націй з Чехією?
— Перед тим, як викликати футболістів у збірну для участі у тренувальному зборі, що передує черговим матчам, Сергій Ребров, мабуть, передивлявся не одну гру за їхньої участі. Впевнений, що у нього є бачення і план гри. Однак мені здається, що на даному етапі поєднання молодості та досвіду виявились несумісними. Адже молоді футболісти української збірної дуже боязкі.
От дивишся, скажімо, на такого ж віку гравців Франції чи Італії, і переконуєшся в тому, що приїжджаючи у національну команду, вони цінують наданий їм шанс. І використовують його з максимальною віддачею, без будь-яких побоювань. При цьому частину ігрового навантаження беруть на себе. А у нас все чомусь по-іншому. Зрілі футболісти із числа ветеранів збірної ще якось грають, а молодь, на відміну від гри за клуби, у головній команді країни робити це неспроможна. Можливо, через те, що на них йде якийсь тиск, у їхньому виконанні і нічого не видно.
— Що б ви побажали молодим футболістам?
— Мені хочеться лише одного: щоб вони переглянули своє відношення до справи. Так, важко. Так, два дні між офіційними матчами Ліги націй мало для того, аби перебудуватись. Але як би там не було, а у сучасному футболі на першому місці стоїть самовіддача. Не можна грати у півсили або намагатись обіграти суперника, викладаючись лише на 90 відсотків. Навіть з Албанією.
Ті часи, коли можна було легко перемогти команду із не надто розвиненої футбольної країни, вже минули. Зараз всі суперники фізично міцні, всі вміють грати у футбол. Так от, до тих 90 відсотків потрібно ще додавати 10, як роблять усі збірні. Тим більше, що кожна із представників групи В1 — ті ж Грузія, Чехія та Албанія — практично рівні за рівнем команди. В усіх на першому місці стоять самовіддача і креатив.
— Кого з них виоремили б особливо?
— Грузинську збірну. Чому я саме її виокремлюю? Поясню. У цій команді є креативні гравці, які можуть взяти на себе відповідальність і вирішити підсумок матчу. У збірної України, на жаль, таких футболістів практично немає. Бачу лише залежність один від одного: якщо хтось зробить передачу, якщо хтось замкне, якщо хтось буде у потрібному місці... А от такого креативного виконавця, який міг би самотужки створити момент і самотужки його реалізувати, я поки що на полі у виконанні українських футболістів не бачу. Колись мені подобався Судаков, який дійсно брав на себе відповідальність і «тягнув» команду. Але тепер бачу, що він чи зупинився у майстерності, чи має не ту форму. Я у ньому почав розчаровуватися.
Дмитро Вербинський
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
