«Ви бачите проблеми, я ж бачу можливості. Це дуже велика різниця», – сказав після нічийного матчу «Динамо» з «Рухом» головний тренер киян Олександр Шовковський. У такий ось оригінальний, на його погляд, спосіб наставник «біло-синіх» уникнув відповіді на питання, чому його підопічні не реалізовують моменти.
У стартовій грі Ліги Європи проти «Лаціо», програній «Динамо» ущент, у киян теж були можливості забити. Але ці можливості так і залишилися теоретичними. Обов'язково потрібно віддати належне голкіперу «орлів» Проведелю. Проте, в той же час, обов'язково потрібно запитати і про те, чому динамівська атака виявилася настільки беззубою.
Як на мене, то «Динамо» у грі з напіврезервним складом «Лаціо» мало б хоч якісь шанси, якби вдало, точніше, кваліфіковано зіграла вся атакуюча лінія нашої команди. Наголошую: вся, а не лише нещасний Ванат. Проте вся ця атакуюча лінія зіграла нижче за всіляку критику. Якщо когось і можна виокремити з цього приводу, то, хіба що, Бражка. Номінального опорного півзахисника, який за статусом не зобов'язаний завершувати атаки, бо він їх повинен починати.
А решта… Решта – це туга. Перед матчем динамівців проти «Лаціо» колега Олексій Сливченко докладно зупинився на «кондуїті» нашого віце-чемпіона перед стартом основного раунду Ліги Європи. Зокрема він зауважив, що ця єврокампанія – останній шанс для Миколи Шапаренка. Шанс довести, що він не втрачений талант, і що він гідний грати у хорошому закордонному клубі. На мою думку, після гри з лаціалі можна сміливо стверджувати, що Шапаренко свій шанс не використав. Він його профукав. Якийсь він «втрачений» – ось приблизно так я б охарактеризував дії цього півзахисника у грі проти римлян.
Кабаєв, якого я разом із Піхальонком вважав найкращим гравцем «Динамо» на старті нинішнього сезону, теж розчинився на полі. Як і колишній гравець «Дніпра-1».
Про Ярмоленка я взагалі не хочу вкотре поширюватися, бо його роль у команді на даному етапі радше наставницька, аніж суто ігрова.
Ванат був хороший минулого сезону. Нинішнього він зовсім не вражає.
І практично всі ці висновки напрошувалися ще після гри УПЛ із «Рухом». Але тоді ми всі зробили поправку на вітер. Тобто на втому «біло-синіх», викликану, насамперед, дуже складною логістикою. І на тримання в голові гри проти римлян. Тому й було те пам'ятне «життя триває» і «рано чи пізно, це мало статися».
Про реакцію наставника «Динамо» на невдалу гру його футболістів в атаці у грі проти львів'ян було сказано у перших рядках цього листа.
А далі виявилося, що там, де ми бачили проблему, можливостей і не виявилося. І динамівська атака виявилася такою ж слабкою ланкою, як і динамівська оборона.
Про помилки своїх гравців у захисті після гри в Гамбурзі Олександр Володимирович докладно зупинявся не раз і не два. Мовляв, ми подарували опоненту два голи. І ще: «ми припустилися значних помилок, і саме ці помилки в оборонних діях».
Безперечно, помилки в оборонних діях найчастіше впадають у вічі. Особливо, якщо ці помилки – результативні. Але заради Бога, а хтось взагалі плекав ілюзії щодо надійності абсолютно ситуативної пари динамівських центрбеків Михавко – Себальос? Українець-юніор та сирий колумбієць: на цьому фундаменті дуже легко плодити помилки. Більше того, на цьому фундаменті помилки запрограмовані. Помилки, й нічого окрім. І динамівський наставник, замість пошуку виходу із ситуації, просто вирішив констатувати очевидне.
А чому б не пересунути до центру захисту Бражка? Адже вже був такий досвід нещодавно в УПЛ, і Володимир зіграв дуже непогано. Я розумію, що й вихід Себальоса в основі теж був продиктований логікою, адже динамівський новачок порівняно непогано проявив себе в останніх матчах «біло-синіх» в УПЛ. Але в даному випадку потрібно говорити не лише про тренерську логіку, а й про тренерське чуття. А воно Олександра Володимировича підвело.
Як і потенційні можливості гравців його атакуючої ланки. Примітивними за фактом виявились ці можливості. У жодному разі не хочу звинуватити динамівців у небажанні грати, але якраз у відсутності якості цієї гри дуже навіть хочу звинуватити.
І, користуючись нагодою, все ж таки хочу вколоти динамівського наставника: за такої гри його команди, як проти «Лаціо», особисто я бачу суцільні проблеми. І зовсім не бачу можливостей.
Але ці мої поверхові висновки базуються лише на двох поєдинках. Проти «Руха» та проти «Лаціо». Я дуже хочу сподіватися, що у наступних матчах ситуація зміниться. Причому на краще. Далі вже мають включатись і морально-вольові фактори. І спортивна агресивність. Я хочу сподіватись, що далі так і буде. І що програний вщент матч на старті Ліги Європи стане для «Динамо» лише непорозумінням.
А ще, користуючись нагодою, у заключних рядках свого листа хочу побажати президентові «Динамо» якось обережніше грати зі словами. Перед грою проти римлян Ігор Михайлович заявляв, що «єдиний бажаний результат – перемога над «Лаціо». Мовляв, «апетит приходить під час їжі». І додав: «Головне – не подавитися».
Все-таки краще не бігти попереду паровоза.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
