– Як оціниш ці два матчі?

– Про команду чи про себе?

– Про себе.

– Перший матч у єврокубках – зрозуміло. Я підвів команду, я залишив команду на 16-й хвилині вдесятьох. Я розумію, це був відповідальний момент. Цей суперник був нам по зубах, і в такий момент не можна підводити команду.

Тому ще раз повторюся: хочу вибачитися перед уболівальниками, тому що я вважаю, що результат повністю на мені, тому що якби ми були в повному складі, я думаю, цей суперник був нам по зубах, можливо.

Взяти логістику, взяти все, і коли ти залишаєш команду вдесятьох на 16-й хвилині, то про який результат ми можемо говорити?

– Багато вболівальників питають: це було миттєве рішення стрибати отак?

– Розумієте, в моменті, коли я стрибав у підкат, я думав, що він дістає цей м’яч і буде подавати. Я намагався стрибнути паралельно м'ячу, а через те, що він м’яч випустив і пробіг трошки далі, моя траєкторія вийшла йому в ногу.

Так вийшло випадково, я не хотів навіть контакту з ним. Через те, що він не дістав цей м’яч, вийшло так, що я йому заїхав у ногу. Після того, як рефері до нього підійшов, я зрозумів одразу, що це червона картка, тому що відчув, як моя нога була вище його гомілкостопу.

– Тобі важливо було сказати, я бачив твою позицію – ти вже вибачився перед уболівальниками. Просто багато хто вживає слово «безвідповідальність». Як ти ставишся до цього?

– Ще раз повторюся: я не хотів цього, це вийшло випадково. Це не так, що ти хочеш гравця спеціально вдарити за полем, завдати якогось болю. Такого не було.

Я зовсім не агресивно розпочав гру, у не мене не було моментів, у яких я заводився чи ще щось. Просто випадковість. Я розумію всю свою вину, розумію, що підставив команду, але так буває.

– У кого «Динамо» буде вигравати в Європі?

– Я не можу вам сказати. Повірте, нам теж дуже важко. Ми теж у тяжкому психологічному стані. Воно якось так виходить, я не розумію: ми приїжджаємо в Україну, граємо з суперниками такими, як «Шахтар», «Полісся» теж хороша команда – вони на рівні.

І ми, наче, граємо в Європі з суперниками плюс-мінус такого ж рівня – якось воно не клеїться. Я не знаю чому, не можу це пояснити.

– У «Полісся» дуже сильні флангові нападники. Яке завдання у вас було як крайнього захисника конкретно по Гуцуляку грати?

– Завдання було – грати з ним ближче, тому що він один з найкращих бомбардирів чемпіонату на даний момент. Так, він десь не так будує гру, але добре завершує атаки.

Тому була повна концентрація, мав його закривати і бути з ним до кінця. Який би момент не був, де м’яч би не знаходився – мав бути біля нього.

– Було враження, що у «Динамо» були проблеми з виходом з оборони більшу частину матчу. Погодитеся з цим?

– Так, вони непогано нас накривали, і десь у нас були проблеми, але ще раз повторюся: ми грали два дні тому, грали вдесятьох – я не говорю про себе, я говорю про хлопців.

Вони втомлені, і це зовсім не ті емоції. Коли ти втомлений – ти не зовсім, можна сказати, сконцентрований, не повний сил, тому в тебе не все виходить, – сказав Дубінчак для ПРОФУТБОЛ Digital.