…П’ять років тому. Барселона. Крокую з родиною туристичними стежками столиці Каталонії й скрізь по місту бачу ознаки кричущої футбольності цього мегаполісу. Ось бульвар Рамбла. Продавці сувенірної продукції зізнаються, що найкраще в них купляють футболки «Барси» зрозуміло з чиїм прізвищем, а далі йдуть синьо-гранатові шалики з назвою «більше, ніж клубу», магніти на футбольну тематику тощо. Втім – от дивина – бачу на славнозвісному бульварі Барселони й фірмовий магазин… мадридського «Реала». Спілкуюся з його продавцями, сподіваючись у тих, кого я вважав корінними барселонцями, вихопити бодай натяк на симпатію до «Барси». Та ні, виявляється, що більшість зі співробітників фан-шопу приїхали до Барселони з-поза меж Каталонії та справді щиро вболівають за «Реал». Натомість торговець футбольним крамом біля «Ноу Камп» у відповідь на запитання щодо ставлення до наявності фан-шопу «Реала» в центрі каталонської столиці сказав: «Наша релігія не заважає нам не відкидати релігію інших, хай яким буде наше ставлення до неї». І коли чесно, іншого такого міста, де настільки все просякнуте футболом і «більше, ніж клубом» (та ба навіть і його основним конкурентом!), я не пригадаю, хоча й поїздив по відрядженнях і відпустках чималенько.
За 125 років існування кольори «Барси» захищало чимало видатних футбольних особистостей, відтак, обрати серед них найдостойніших для символічної збірної «кулес» усіх часів – завдання не з легких. Утім, свій варіант я запропоную, однак не заперечую його суб’єктивності й того, що для такого клубу, як «Барса», можна запропонувати й два-три варіанти всечасного складу. Що ж, запрошую до дискусії.
Воротар: Віктор Вальдес (народився в 1982 р.)
На пост №1 одразу кілька претендентів. Андоні Субісаррета виблискував у «Барселоні» на межі 1980-х – 1990-х рр., Антоні Рамальєтс був кумиром уболівальників у 1950-ті. Сальвадор Садурні відзначався голкіперськими подвигами в 1960-ті. Та й нинішня зірка Марк-Андре Тер Штеген аж ніяк не остання людина за воротарським хистом. Однак наймайстровитішим, як на мене, є Віктор Вальдес, найкращі роки ігрової кар’єри якого припали на перше – початок другого десятиліття нинішнього сторіччя. В складі «Барси» він тричі вигравав Лігу чемпіонів. Надто мені запам’ятався фінал у сезоні-2008/09, коли «Барсі» протистояв МЮ з Кріштіану Роналду, й кіпер каталонців урятував свою команду після потужного удару Кріша зі штрафного чи не на 1-й хвилині зустрічі. Багато в чому завдяки саме Вікторові синьо-гранатові вистояли на початку матчу, коли манкуніанці тиснули щоснаги, а надалі були два голи «Барси», на які МЮ не знайшов, чим відповісти.
Захисники: Жорді Альба (народився в 1989 р.), Карлес Пуйоль (народився в 1978 р.), Жерар Піке (народився в 1987 р.), Дані Алвес (народився в 1983 р.)
Лівий фланг захисту – зона Жорді Альби. Він поповнив ряди каталонського гранда після україно-польського Euro в 2012 р. (звитяжного, до слова, для піренейців), перейшовши з «Валенсії», і забронював за собою місце в захисті «кулес» на довгі роки. Зрештою, увійшов до десятки гравців синьо-гранатових, які зіграли найбільше матчів за «більше, ніж клуб», даруйте за словогру. В контексті Жорді Альби мені пригадуються його голи в Лізі чемпіонів уже в доданий час у ворота «Селтіка» та «Мілана». До того ж він розписався у воротах «россо-нері» після тривалого забігу зі своєї половини поля. Звідки й така снага в епілозі напруженого матчу! Торік Жорді Альба провів останній матч у футболці «Барси» й не приховував емоцій від прощання з клубом свого життя: «Цей вечір я ніколи не забуду!»
Центр захисту – пара Пуйоль – Піке. Перший зупинився в кількох кроках від позначки в 600 матчів за «Барсу», інший цю позначку перетнув. Обидва жорсткі, непоступливі, з чудовим розумінням гри. Піке, як на мене, усе ж таки більше грав у кістку, ніж Пуйоль: 11 вилучень і майже півтори сотні попереджень за час, проведений у «Барсі», – тому свідчення. У Пуйоля натомість лише 3 вилучення та ледь більше сотні попереджень. Певно, капітанська пов’язка, яку він надягав упродовж десятиріччя (!) накладала відбиток відповідальності на гру та поведінку на полі цього знаного «ванклабмена». Піке, хоча й не може похизуватися «ванклабменством» (усе ж таки МЮ та «Сарагосу» нікуди не подінеш із кар’єрного списку), однак є уродженцем столиці Каталонії та вихованцем футбольної академії «Барселони», а також онуком колишнього віцепрезидента клубу Амадора Бернабеу, який своєю чергою стверджував: «Для всієї нашої родини «Барса» – це наш дім!»
Праворуч у захисті – ще один 3-разовий переможець Ліги чемпіонів у складі «Барси» Дані Алвес. Невисокий, чіпкий, моторний фланговий гравець і водночас людина-скандал, яка й у в’язниці встигла відсидіти (був звинувачений у сексуальному насильстві), й відзначилася особливої прихильністю до відомого своїми правими поглядами колишнього президента Бразилії Жаїра Болсонару. Та, хоч яким Дані Алвес є поза футбольним полем, а забивав він як для оборонця чималенько й зі смаком, і внесок у три звитяги «Барселони» в Лізі чемпіонів у ХХІ ст. зробив істотний.
Варіантів у захисті насправді може бути чимало. Тут вам і Рональд Куман із його винятковим вмінням перетворювати, здавалося б, малонебезпечні стандарти на голи, й легендарний лівий оборонець половини минулого сторіччя Жоан Сегарра, й славнозвісний ліберо 1980-х Хосе Рамон Алесанко (саме він сфолив на Олегові Саленку в чвертьфіналі Кубка Кубків-1990/91 у Києві, за що був призначений пенальті, який Олег реалізував, скоротивши відстань у рахунку до мінімуму: 2:3), й правий захисник (хоча починав кар’єру як форвард), ще один легендарний капітан «Барси» Жоакім Ріфе, й могутній ліберо, 2-разовий володар Кубка кубків і 2-разовий гравець року в Іспанії Мігелі на прізвисько Тарзан. Утім, роблячи свій вибір, я враховував внесок того чи іншого гравця в загальнокомандні успіхи й, власне, самі ці успіхи. За всієї поваги до «Барси» 1970-х – 1980-х «кулес» зразка першого десятиріччя ХХІ ст. усе ж таки являли собою куди більшу гармонію індивідуальностей, які працювали на високий загальнокомандний результат.
Півзахисники: Андрес Іньєста (народився в 1984 р.), Серхіо Бускетс (народився в 1988 р.), Хаві (народився в 1980 р.).
Вибір на позицію опорника в мене звівся до питання: Серхіо Бускетс чи Хосеп Гвардіола. Й усе ж таки зробив вибір на користь представника більш молодої генерації. Чинний гравець «Інтера Маямі» впродовж куди тривалішого часу грав за «Барсу» й здобувся на відчутно більшу кількість трофеїв у цьому клубі. На піку його трансферна вартість становила 80 мільйонів євро. Ну, й особлива винятковість – бути капітаном «Барси» одразу після відходу Мессі з «більше, ніж клубу». Опорником Серхіо Бускетс був жорстким, про що свідчить сувора статистика: за свою кар’єру в «Барселоні» він дістав 177 попереджень (два з них стали 2-ми в матчах і відповідно перетворилися на червоноколір) – більше, ніж будь-хто в історії синьо-гранатових.
Своєю чергою, Хаві Ернандес має найбільше гольових передач в історії «блаугранас» – 184. Крім того, легендарний півзахисник є 2-м гравцем «Барселони» за кількістю проведених матчів за «більше, ніж клуб». Хтось із газетярів назвав Хаві «вічно третім», натякаючи на його три поспіль 3-х місця в голосуваннях france football на межі нульових і 2010-х рр. В Україні, певно би, сказали: «Третя сила». Прикметно, що двічі з цих трьох разів Хаві поступався дуету Мессі – Кріштіану Роналду. Можна порівняти, звісно, з 3-м місцем в українському чемпіонаті після дуету наших грандів (як казали: «Перші два місця в Україні не розігруються») або з 3-м місцем у світовому шаховому рейтингу доби панування дуету Каспаров – Карпов.
Андрес Іньєста може похизуватися таким досягненням: за всю кар’єру в «Барсі» він не дістав жодної червоної картки! В інших лідерів списку «сенаторів» «блаугранас» такої приємності немає, навіть Мессі вилучали з поля. Звісно, й Хаві, й Іньєста є центральним півзахисниками. Проте розташую ліворуч Андреса через його підкреслену двоногість (адже він добре володіє як правою, так і лівою ногою), а Хаві – праворуч. Доводилося чути думку, що, мовляв, якби не було Мессі в складі «Барси», то й Хаві з Іньєстою не сяяли так яскраво. І ще суб’єктивнішу: мовляв, перегрілися ті хлопці у відсвітах променів слави видатного аргентинця. Не можу погодитися з такими підходами. Як на мене, обидва півзахисники цілком самодостатні зірки, просто збіг зіркових траєкторій кількох непересічних футболістів ще потужніше запалив зірку самої «Барси» тогочасся. Й той ансамбль видавав такий ігровий милозвук, який тішив найприскіпливіших футбольних меломанів.
Альтернатива парі Хаві – Іньєста особливо не проглядається, хоча можна згадати й інших видатних півзахисників синьо-гранатових різних історичних періодів: невтомного трудівника з 1990-х Гільєрмо Амора, орієнтованого на атаку Хуана Мануеля Асенсі із 1970-х чи ще донедавна гравця «більше як клубу» Серхі Роберто, однак конкуренцію згаданим майстрам вони, як на мене, не складуть. Рівалду? Він, звісно, не обділений ані майстерністю, ані харизмою, ані навіть «Золотим м’ячем», однак для командних звитяг «Барселони» зробив менше, ніж Хаві та Іньєста. Роналдінью? Замало часу провів у «Барселоні» задля пошанування місцем у збірній усіх часів.
Нападники: Христо Стоїчков (народився в 1966 р.), Мессі (народився в 1987 р.), Ладіслав Кубала (1927–2002).
Як можна не залучити до рядів барселонської символічної збірної людину, яка всерйоз каже: «Я завше ненавидітиму «Реал»!» А Христо Стоїчков саме і є автором цієї фрази. Форвард «Барси» початку 1990-х – епохи, коли «Барселона» виграла чотири національні чемпіонати поспіль, немовби витягаючи себе за волосся до чемпіонства з найнепрохідніших трясовин. У тогочасся «Барса» завоювала Кубок чемпіонів із Христо в складі, а вже ближче до кінця того буремного десятиліття, в друге пришестя Христо, й Кубок кубків. Ну, й «Золотим м’ячем» Стоїчкова пошанували в 1994 р. саме як гравця «Барселони» (хоча й успішний виступ болгарської збірної на мундіалі став тому непоганою підмогою). Пригадую бачену мною вживу гру легендарного болгарина, коли в уже згадуваному чвертьфіналі Кубка кубків сезону-1990/91 саме Христо, опинившись на привіллі порожньої зони (захист киян діяв у тому епізоді недолуго, якось по-штубацьки), мерщій попрямував до воріт, заробив (хоча падав і доволі показушно, та кіпер киян Олександр Жидков, безумовно фолив) і реалізував, певно, вирішальний пенальті. Й «блаугранас» звитяжили в морозному березневому Києві з рахунком 3:2.
Ліонель Мессі є рекордсменом «кулес» і за кількістю проведених матчів, і за кількістю забитих голів. Певно, до його рекордів ще тривалий час ніхто не зможе дістатися. Поштивий бомбардир раз по раз пошивав у дурні оборонців команд-суперниць, й за багатьма гольовими шедеврами у виконанні Лео можна дивитися нескінченно. То він блискавично звіює від опонентів у центрі поля і знаходить шпаринку в захисті, то влучно й невідпорно б’є здалеку, то демонструє вправність у грі на добивання, то, не маючи велетенського зросту, головою спрямовує м’яч у ворота супротивників. Одне слово, майстерність 8-разового володаря «Золотого м’яча» достоту багатогранна!
За середньоматчевою результативністю 2-разовий володар Кубка ярмарків у складі «блаугранас» Ладіслав Кубала поступається хіба що Мессі й Маріано Мартіну з романтичних беззахисних футбольних 1940-х. Цей чехословацько-угорсько-іспанський (пограв за збірні трьох країн!) нападник тяжів до правого флангу, мав виняткове гольове чуття та бачення поля, техніку жонглера (саме так писали іспанські медіа) та неабияку фізичну витривалість, вміло грав на добиванні та вправно виконував стандарти. Й, певно, найголовніше: виявляв свої риси лідера колективу на футбольному полі.
Варіантів партнерів Мессі в нападі насправді чимало. Це може бути й Ромаріу, й Луїс Суарес, й Семюель Ето’О, й Патрік Клюйверт, й Ганс Кранкль, що давав наприкінці 1970-х клопіт оборонцям «Шахтаря». Йоган Кройф? Усе ж таки більшого він домігся в інших футболках, а з «Барсою» дістався слави більше як тренер. Дієго Армандо Марадона? Травми та якась невідповідність великого аргентинця мелодиці каталонського клубу завадили йому виявити себе у футболці «Барселони», відтак Марадона куди більше асоціюється з «Наполі». Роналдо-Зубанчик? У складі «блаугранас» надовго не затримався. Цікавим гравцем був Сесар Родрігес Альварес, який із половини минулого століття й до епохи Мессі утримував звання найкращого бомбардира в історії «більше, ніж клубу». А в 1940-ві в футболці «Барселони» виблискував корінний барселонець Хосеп Есеола. Одне слово, вибір – на заздрість багатьом!
***
Нинішня «Барселона» веде перед у національному чемпіонаті, аж ніяк не пасе задніх і в Лізі чемпіонів і має достойні кандидатури, які з часом можуть претендувати на місце у збірній «більше, ніж клубу» всіх часів. Епоха Мессі спливла, а з нею й доба яскравих звитяг? Недруги «Барси» ладні обстоювати такий погляд, однак чи не хибним він є? Всі спромоги довести протилежне сучасна «Барселона» має. Удачі, «блаугранас»!
Олексій РИЖКОВ
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
