- Через війну «Шахтар» вже 10 років грає далеко від дому. Як це вплинуло на клуб, команду та стосунки з уболівальниками?
- Думаю, саме питання вже говорить за себе. Не грати на своєму стадіоні у своєму місті протягом 10 років — це дуже боляче й, скажімо так, ненормально. На жаль, після 2014 року, коли почалася війна, наші вболівальники живуть у різних країнах світу, і ми зустрічаємо їх усюди. Коли почалася повномасштабна війна, ситуація стала ще гіршою. Тому кожен донеччанин, кожен фанат «Шахтаря» має лише одну мрію — повернутися на «Донбас Арену».
Саме тому сьогодні ми робимо все для України, для українського футболу, не тільки для вболівальників «Шахтаря», але й для всіх шанувальників українського футболу. «Шахтар» є і завжди буде лідером українського чемпіонату, демонструючи красивий атакувальний футбол у Європі та представляючи Україну на найвищому рівні.
- Чи може в умовах війни бути «нормальний» футбольний день? Як ви та команда справляєтеся з цим щоденним балансом?
- Ми повинні розуміти, що є багато людей в Україні, які перебувають у ще гіршій ситуації. Так, складно планувати, складно грати, але ми знаємо, для кого і чому ми це робимо — для кожного українця, для кожного солдата, який любить футбол і Україну. Ми намагаємося передавати позитивні емоції, коли граємо в Європі, і хочемо, щоб наші вболівальники, українські вболівальники, пишалися «Шахтарем» скрізь.
- Ви часто говорили, що клуб і гравці стали однією великою родиною. Як ви підтримуєте один одного поза полем?
- Наша сім’я, яка дуже велика, змогла врятувати як клуб, так і гравців. У важкі часи ми дізнаємося, хто є хто. Я хочу сказати, що «Шахтар» завжди був, є і буде однією великою родиною, разом із нашим президентом, який тримає всю родину разом і робить усе, щоб вона була щасливою.
- Через війну FIFA ухвалила правила, які дозволяють українським гравцям покидати клуби без трансферної компенсації. Ви неодноразово критикували це рішення. Чому?
- Лише FIFA може пояснити, у чому проблема, але вони цього не роблять. FIFA має існувати, щоб захищати як клуби, так і гравців у різних ситуаціях. Але вони вирішили інакше. Тому FIFA не принесла нічого хорошого українському футболу, на відміну від UEFA, яка з першого дня намагалася допомагати. FIFA, навпаки, нічого не зробила. Але «Шахтар» вистояв, «Шахтар» виживе і буде жити далі.
- Як це вплинуло на вашу роботу спортивного директора за останні два роки?
- Це додало мені ще більше сил працювати, робити «Шахтар» сильним разом із тренером, президентом та генеральним директором. Ми на правильному шляху. Якщо FIFA думає, що вони можуть забрати всіх наших гравців і послабити нас, то це велика помилка, тому що ми — українці.
- Як клубу вдається зберігати рівень, незважаючи на такі обставини, і не занепасти фінансово?
У нашій ДНК закладено, що ми — люди, які не вміють програвати. Якщо говорити про фінансову сторону, то дякувати Богу, що є така людина, як наш президент, який любить «Шахтар», любить Україну, любить Донецьк, любить Донбас і поважає кожного фаната «Шахтаря». Тому він завжди допомагає клубу, а ми намагаємося щороку грати у Лізі чемпіонів, проводити трансфери, що забезпечує фінансовий баланс.
- «Шахтар» залишається найціннішим клубом в Україні, а його склад удвічі дорожчий за «Динамо». Як би ви описали трансферну стратегію клубу?
- Наша трансферна стратегія завжди однакова, і навіть сьогодні ми справляємося добре. У нас більше гравців, ніж у «Динамо», тому що ми три останні роки граємо в Лізі чемпіонів. І, на жаль, без 22–23 футболістів, із постійними переїздами та таким графіком під час війни важко підтримувати високий рівень. Я не дивлюся на інших суперників, ми дивимося лише на себе. У нас є чіткий план зробити «Шахтар» найсильнішим і показати дуже хороший результат за межами України.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
