— Востаннє «Динамо» вигравало Кубок України, коли ви були в команді і здається, навіть капітаном…
— Так, це було у Тернополі у 2021 році.
— Так, матч проти «Зорі». Цьогоріч «Динамо» знову гратиме фінал Кубка, цього разу проти «Шахтаря». Як ви оцінюєте шанси своєї колишньої команди на успіх?
— Перед такими матчами шанси завжди 50/50. Колись ми грали фінал Кубка України у Дніпрі, теж із «Шахтарем». І я тоді казав хлопцям, що фінали не граються, фінали виграються. Немає різниці, який ти шлях пройшов до фіналу. В історії залишаються лише переможці.
— У 2021 році командою керував Мірча Луческу. Якщо згадати ваш із ним досвід, що вам дав Луческу, як тренер?
— О, він дав мені дуже багато. Зараз, озираючись назад, я бачу, що він зміг приховати мої слабкі сторони і перетворити їх на сильні. Це найбільше, чим він мені допоміг. З Луческу я вкусив Лігу чемпіонів. Пригадую, що ми грали із «Бенфікою» у Лізі чемпіонів. Коли ти приїздиш з тренером із іменем, то до тебе одразу інше ставлення. Якщо пам’ятаєте, тоді із «Бенфікою» працював Жорже Жезуш. І от він великий акцент робив на тому, що «Динамо» тренує саме Луческу. Тоді за «Бенфіку» грав Рома Яремчук, ми спілкувалися після матчу. І от він казав, що в «Бенфіці» ретельно розбирали тренерські рішення Луческу. Ставлення до цього тренера у Європі – це як автоматичне відношення до команди, із якою він працює. Із повагою, обережністю, пієтетом.
— Серед спортивних журналістів є мем, пов’язаний із однією фразою Луческу. Під час одного з матчів «Динамо» він гучно крикнув: «Сергей, почему?!». Ймовірно, цей вигук було адресовано до вас. Що мав на увазі містер Луческу?
— Я не знаю, що точно він мав на увазі. Але варіантів два: перший – це фол. Другий – якщо я починав розвертатися спиною до чужих воріт. Луческу такого взагалі не дозволяв. Тому тут або одне, або інше.
— Є побоювання, що зараз будь-який український клуб не готовий тягнути такий рівень, як у Лізі чемпіонів. Чи впорається із цим викликом «Динамо», якщо виграє чемпіонат?
— Важко так сказати. Чому? Перш за все, змінився формат Ліги чемпіонів, стало більше матчів. Дійсно важко конкурувати з командами у Лізі чемпіонів, коли ти впираєшся у власний чемпіонат. Тут я розумію молодих хлопців, які грають за «Динамо», яким не вистачає рівня у чемпіонаті. Водночас, пробувати грати у Лізі чемпіонів в будь-якому разі необхідно. Ставити якісь задачі на цей турнір теж потрібно. Це рост, розвиток для кожного гравця.
— Ви чимало років пограли із Андрієм Ярмоленком як в «Динамо», так і в національній збірній. Восени було явно видно, що його не вистачало «Динамо». Він ключовий гравець «Динамо» станом на зараз?
— На цю тему вже багато говорилося. Він дійсно важливий гравець. Не лише на полі, а й взагалі. Є велика різниця, коли ти знаєш ціну медалям, чемпіонству, кубкам. І коли ти цього ще не маєш. Такі гравці, як Ярмоленко, Буяльський, Шапаренко знають ці відчуття. І вони повинні бути в команді, це як її ДНК. І от поки покоління за ними не збере свою кількість титулів, не набереться цього відчуття, мають залишатися такі гравці. Тільки так і будуються чемпіонські команди.
— Нещодавно я бачив вашу цитату, з якої виходило, що ви не виключаєте завершення кар’єри у київському «Динамо»…
— Я так не казав. Це невірне інтерпретування. Я казав, що не кажу “прощавай” Динамо взагалі. Як футболіст я не хочу бути обузою для «Динамо», я не робитиму цей крок. Якщо чесно, я й не дивлюся в сторону «Динамо», як футболіст. Кажу чесно, як є. Там є молоді хлопці на моїй позиції, які розвиваються. Не бачу сенсу це ворушити. Ті гравці, які там зараз є, дійсно заслуговують грати у «Динамо». І дай Бог, вони виростуть в ще кращих футболістів, - вірить Сидорчук.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
