УПЛ змінилася, гегемони можуть програвати аутсайдерам
Чемпіонат України став більше схожим на польську Екстракласу. Щось тут і з АПЛ, звісно, але рівень трохи не той. Практично кожен може перемогти кожного. Деякі клуби на дистанції неочікувано демонструють феєричні сплески форми – Верес, Оболонь, Колос та навіть той же Чорноморець дуже додав після приходу Кучера. Це вже мовчимо про неймовірну Олександрію. До слова, унікальний для команди переможний спурт насправді почався ще з минулого сезону.
Лупашко в Карпатах будує щось цікаве. Рух з його унікальною атлетичністю та витривалістю гравців, які сміються з навантажень в інших командах. Хтось полюбляє принижувати українську першість, а ми не будемо. Безумовно, війна та в рази мені бюджети впливають. Звісно, на євроарені ми наразі жорстко просіли. Швидкості не ті, особливо після перегляду матчів АПЛ чи ЛЧ. Але сама УПЛ має дуже непоганий рівень за інтригою, непередбачуваністю та емоційним наповненням – все більше амбітних власників, готових вкладати значні фінансові ресурси.
Динамо в чемпіонському матчі протистояло Кучеру та Ракицькому. Домінувало, але вийшло дуже непросто. Чорноморець із шахтарівськими серцями впирався так, як нечасто до того. Рудько рятував, наче в нього 10 рук з популярних мемів про непробивних воротарів. Хобленко як колишній динамівець мав також особливу мотивацію. Нерви Ярмоленка, який знову намагався відігнати оператора так, ніби в колі мала прозвучати якась секретна інформація, натякали, що буде непросто.
Та й загалом остання команда билася до кінця навіть за перемогу. Розуміючи, що має 1 шанс зі 100. Це не так просто, як багатьом здається. Ага, не перемогли аутсайдера УПЛ – що ж ви за чемпіон такий. Це так не працює. Психологічно важко, адже тиск результату навалюється з подвійною вагою, коли треба зробити цей останній крочок до золота. Ман Сіті часто непереконливо доводив чемпіонські кінцівки на нервах і зубах. І нічого страшного.
Ротація і прагматизм Шовковського вирішують – де тепер критики його ставлення до ЛЄ
Скільки було поганого запаху після того, як Динамо виходило проти Роми та інших клубів грати другим складом. Навіщо виходити в Лігу Європи взагалі та оце все. СаШо не реагував на повну нісенітницю. Він розумів, що команда не здатна зачепитися за щось більше, ніж вихід у перші стадії плей-офф. Команда також була не готова розриватися на два фронти. Всі ці переїзди автобусами – страшна річ для гравців, яким треба бігати кожні 3 дні та ще й встигати відновлюватися.
«Якщо хтось не вірить і каже, що це відмазка, хочете я вам квиток куплю, поїдете з нами», – не витримав Ванат. Фанатам та експертам легко казати. Вони, безумовно мають право вимагати. Однак є реальність, де треба робити вибір. Жоден інший тренер за багато років не ставив у пріоритет чемпіонат. Єврокубки завжди були вершиною прагнень. Але факти такі, що багато хто програвав і там, і там. А наважитись створити рівноцінний другий склад майже не було охочих.
Це спрацювало не ідеально, але зусиллями Вівчаренка, Михайленка, Герреро та Волошина цілком могли взяти кризовий Рим. Не використали свої шанси настільки ідеально, як в УПЛ. Де, до речі, Шахтар обійшов Динамо за очікуваними очками. Тобто міг би нав'язати значно серйознішу боротьбу. Ці показники також доводять, що Шахтар попри історичне фіаско з невиходом навіть у кваліфікацію ЛЧ нікуди не дівся, а ставатиме лише більшою загрозою для Динамо.
Киянам потрібно розвиватися ще більше. Так, наразі вийшло так, що скромні українці, переважно вихованці своєї молодіжки показали значно стабільніший і впевненіший футбол. Той самий клас. Більше бажання. Більшу гармонію стосунків з тренером. Більше сприйняття вимог наставника. Однак на цьому рівні не можна сподіватися, що суперники будуть адаптуватися вічно. Шахтар досі не програє Динамо, але Шовковський змусив рахуватися з собою.
Донецький клуб вже й близько не домінує, як було на початку 2020-х, коли 5 разів пропускали від Шахтаря по 3 голи за якихось 2 роки. Чому багатьох розчарував рівень фіналу Кубка України? Банально тому, що суперники навчилися бути максимально незручними один для одного. Тут кожен хід на вагу золота. Попри всі проблеми з тим, що оборона киян допускала багатенько великих шансів, Бущан і Нещерет видали 13 сухих матчів на двох. Більше тільки в Єрмакова (14) з Олександрії. Оборона з добротними воротарями часто виграє титули. Цього не вистачило Шахтарю, який також відмовився від подібного рівня ротації й не витягнув навантажень.
Ярмоленко став Ікс-Фактором
Ветеран ризикував повторити по суті безтрофейний камбек Андрія Шевченка. Не могло бути жодних питань до харизми чи футбольного інтелекту. Однак після футболу в ОАЕ важко входити в ритм запеклої боротьби. Турбувало і здоров'я 35-річного ветерана. У поточному сезоні Ярмоленко грав більше матчів, а забивав та асистував менше. До певного моменту. «Дякую тим, хто хейтив», – сказав після золотого матчу проти Чорноморця абсолютно вижатий, як лимон, Шовковський.
Цей тиск і критика зусібіч (навіть Ребров припинив викликати до збірної) так змотивували, що Андрій Миколайович завівся і почав грати, немов у найкращі роки. Єдиний гол Динамо у фіналі Кубка України, важливі м'ячі в чемпіонаті. «Ви кажете, що я ледь ходжу», – ніби говорив Ярмоленко, імітуючи шкутильгання на один бік після взяття воріт. І забивав. Вів за собою. Буяльський, Ванат і Ярмоленко. Ідеальний трикутник знову дав вогню. Шовковський не боявся знімати легенду. Команда не боялася грати з ним, а нарешті розслабилася. Іноді навіть занадто, тож Ярмоленко прямо на полі висловлював усе, що думає про це. Врешті-решт, подіяло конструктивно.
Ванат – головна перлина на продаж, з Бражком ще не все втрачено
Лідс, Фулхем, ще якісь клуби АПЛ. Активний інтерес неназваних команд іспанської Ла Ліги. Схоже, саме через можливість засвітити Ваната на молодіжному Євро-2025 Ребров не викликав найкращого бомбардира минулого та нинішнього сезонів УПЛ до національної збірної України. Він може піти водночас з Бражком, або навіть швидше. Головний актив Динамо. Якщо вдасться пройти кваліфікації ЛЧ, може й залишиться. «Рухайтеся до своїх цілей», – мотивує досі молодий Ванат, який хвалиться фото з Ярмоленком у своєму дитинстві й зараз.
Прихід Герреро був справжнім випробуванням. Певною мірою симуляцією конкуренції в елітних чемпіонатах. Ванат буксував, але потім став важливим героєм золотого сезону. Владислав же не тільки забиває – дані Wyscout вказують, що він найбільше набігає загалом, на швидкості та за кількістю ривків серед форвардів УПЛ. Причому з величезним відривом. Ванат грає у своїй лізі. За тим, як активно він тролить гравців Шахтаря, бачимо нову принципову історію протистояння. Це додає драматизму Класичному та й загалом нашій лізі.
Не забуваймо і про великі перспективи Вівчаренка. Інсайд про те, що Іспанія активно переманює Костянтина, підтверджують вже й інші джерела. Згадані троє футболістів мають найреальніші шанси на трансфер. Бражка продаватимуть через молодіжне Євро, але такі турніри не завжди дають гарантію трансферу, як ми пам'ятаємо по дорослому форуму. Шапаренко? Наразі знову активність проявляє лише Трабзонспор, а Туреччина не входить до пріоритетів Миколи. Жартівливі пропозиції Яремчуку повертатися «до нас» свідчать про те, що хавбеку і в Києві цілком комфортно.
Михавко і Михайленко – головні відкриття, але треба більше
Експерти закидають Шовковському, що надто повільно розвиває гравців. Пономаренко і Саленко насамперед. Можливо, Кремчанін та Маткевич. Не отримують багато шансів. Не переконують, коли грають. Не влився Герреро. Здувся Волошин. Меншу роль почали відігравати Брагару, Дячук і навіть Бражка так і не змогли повернути до його звичного стану після зірваного взимку трансферу в АПЛ. Однак приклади Михавка та Михайленка доводять, що не можна тільки на тренера все списувати. Конкуренція зросла після літніх трансферів. Психологічно в ній витягують не всі.
Динамо працює більше за всіх серед конкурентів
Лише Інгулець, Колос та Чорноморець набігають середній кілометраж за матч більший, ніж команда Шовковського. І це ще показник просів після дивного обвалу проти Полісся. Менш як 100 км було і проти Інгульця. Хоча до того нормою стали 110 кілометрів за 90 хвилин гри. Другий після Реброва, кому вдалося привести Київ до чемпіонства в ролі гравця та тренера, змушує і молодих, і старих гарувати на полі. Якщо хтось не може давати об'єм, міняє. Можливо, іноді навіть поспішно, адже такі персони, як Ярмоленко та Буяльський здатні навіть стоячи вирішити долю матчу.
Одним із символів такого працелюбного Динамо став Кабаєв. Владислав не може похвалитися захмарною статистикою голів та асистів, але як же часто він допомагав партнерам сяяти. Справжній моторчик та тіньовий герой чемпіонства. Дуже додав порівняно зі своїми першими сезонами в команді. Враження, ніби він ніколи не здається. Характер. Ментальність. Переборов сам себе. Виклик у збірну України був не випадковим. У топ-11 дриблерів УПЛ (не найсильніша якість Динамо) лише Кабаєв з лав чемпіона.
Цікаво, що мало хто також входить у десятку найкращих за ударами чи асистами (Буяльський). Ці чемпіони беруть своє насамперед як Команда, де кожен найдрібніший внесок гравців ротації не має права бути знецінений. З безсумнівною індивідуальною якістю, як-от понад 36% реалізації ударів Ваната (знову без конкурентів). У чомусь це нагадує інший непереможний довгий час клуб Європи. Цікаво, що навіть ПСЖ вже встиг поступитися у Франції, а Динамо може довести сезон до ідеального нуля у графі поразок. Рідкісне досягнення. В історії УПЛ таких було тільки 4. Шовковський точно захоче вступити в цей клуб тренерів. Лобановський, Дем'яненко, Ребров і Луческу – все. Тричі Динамо, лише раз Шахтар.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
