Цього молодого фахівця, вочевидь, знають аж ніяк небагато вболівальників, оскільки до своїх 33 років Нестеренко поки що не мав досвіду самостійної тренерської роботи, не враховуючи невеличкий період, коли виконував обов'язки коуча нині вже неіснуючої Сталі з Кам'янського.
Якщо Нестеренка буде призначено до Олександрії, то він стане наймолодшим наставником серед нинішніх команд УПЛ, проте зовсім не наймолодшим за всю історію існування елітарного дивізіону українського футболу.
Прямо зараз ми пропонуємо вам поговорити про трьох фахівців, які отримали роботу головного тренера в командах УПЛ (та її прабатьку – Вищій лізі) у ще більш ранньому віці, аніж це може вдатися у Нестеренка…
3. Юрій Калітвінцев
Відомий у минулому екс-півзахисник Динамо Юрій Калітвінцев попрощався з кар'єрою гравця у 2000 році в лавах столичного ЦСКА. До того моменту він вже встиг змінити російське громадянство на українське (народився Калітвінцев у Волгограді), й подальше своє життя, а також професійний розвиток, пов'язував з Україною.
Починав тренувати Калітвінцев у 2001 році. Тоді молодий фахівець прийняв пропозицію очолити Закарпаття, ставши біля керма цієї команди у 33 роки 2 місяці та 2 дні. Щоправда, дебютний сезон у новій ролі в футболі та ще й на найвищому рівні у Юрія не задався. Його Закарпаття посіло останнє місце у чемпіонаті України-2001/02, і в результаті вилетіло до Першої ліги. Калітвінцев пішов у відставку й протягом наступних трьох років на “електричний стілець” не повертався.
Однак потім футбол все одно затягнув Юрія до себе. Калітвінцев працював тренером збірних України U-19 та U-17, потім очолював «Динамо-2», а у 2009-му повернувся до юнацької збірної країни, яку привів до перемоги на домашньому для «синьо-жовтих» Євро U-19. У фіналі українці тоді обіграли Англію із рахунком 2:0, а голами у нашій команді відзначилися Гармаш та Коркішко.
Згодом Калітвінцев працював асистентом головного тренера збірної України та виконуючим обов'язки наставника цієї команди. Але у 2013-му поїхав до росії, де працював із нижегородською Волгою та московським Динамо, причому останнє привів до перемоги у ФНЛ – другому за силою дивізіоні футболу на болотах. Втім, у 2017-му Калітвінцева звільнили, і він повернувся до України, де залишався незатребуваним аж до 2021-го. Тоді в тренерський талант Юрія повірив президент Олімпіка Владислав Гельзін, але налагодити результати команди в Калітвінцева не вдалося, і незабаром він залишив свою посаду, ще й вляпавшись у скандал, коли на післяматчовому флеш-інтерв'ю в його спілкування із журналістами вклинився Гельзін, котрий із застосуванням нецензурної лексики звинуватив арбітрів в упередженій та непрофесійній роботі.
З літа 2021 року Калітвінцев працював головним тренером Полісся, яке зумів зробити чемпіоном Першої ліги та вивести до УПЛ, проте там виправдати сподівання керівництва не зумів. На початку березня 2024-го Юрій був відправлений у відставку й наразі перебуває, як заведено казати стосовно тренерів, у “творчій відпустці”. Нині Юрію Калітвінцеву 57 років.
2. Іван Федик
Іван Федик ніколи не грав у футбол на професійному рівні. Він здобув вищу освіту у Львівському державному університеті фізичної культури, працював оглядачем місцевих спортивних ЗМІ, а після знайомства із Олегом Кононовим перебрався у професійний футбол. Фахівець з росії на той момент працював коучем Карпат, і спочатку допоміг Федику працевлаштуватися в академії львівського клубу, а згодом забрав молодого протеже до Севастополя та Краснодара. По суті, з цього моменту й почалася тренерська робота Івана у професійному футболі, але поки лишень на другорядних ролях.
До виходу на провідні ролі, Федик встиг попрацювати асистентом у Леоніда Кучука в кам'янській Сталі та російському Ростові, а у 2019-му разом із білорусом працевлаштувався у Рух. Повноправним головним тренером Руху Іван став у червні 2020 року, після чого допоміг львівській команді з другого місця у Першій лізі вибратися до УПЛ, де 23 серпня у матчі проти Ворскли повноцінно дебютував у елітарному дивізіоні як головний тренер у віці 33 років 1 місяця та 14 днів. Щоправда, підопічні Федика не змогли зробити своєму наставнику подарунок з такої нагоди, програвши полтавцям із рахунком 2:5.
Загалом Федик зумів протриматися на посту коуча Руху в УПЛ один сезон, а на початку наступного був замінений на свого екс-боса Леоніда Кучука. Згодом про Федика протягом півтора року практично нічого не було чути, поки у січні 2023-го він нарешті отримав призначення на посаду директора з футболу в тому ж таки ФК Рух. А з літа 2024-го Іван паралельно виконував функції наставника Руху-2, який грав у Другій лізі.
11 червня цього року Іван Федик знову отримав посаду головного тренера першої команди Руху. Після відходу Віталія Пономарьова у ЛНЗ керівництво львів'ян віддало перевагу тому, аби знову довіритися фахівцеві, котрий вміє працювати із молоддю, і все ще є достатньо молодим. Наразі Федику всього-лишень 37.
1. Даріо Друді
Влітку 2016 року в українському футболі з'явилася дуже цікава особистість, яку багато хто практично одразу ж прозвав “аргентинським Остапом Бендером”. Йдеться про Даріо Друді – людину, яка, як і Іван Федик, раніше не грала у футбол на професійному рівні, натомість зуміла пробитися туди, заручившись підтримкою з боку “потрібних” людей.
Тим, хто допоміг Друді зробити собі ім'я у футболі, виявився іспанський коуч Марселіно, який очолював Вільярреал і в якийсь момент зробив Даріо одним зі своїх помічників. Влітку 2016-го Друді, вочевидь, відчувши потребу у тому аби просуватися далі, переїхав працювати до України, де його покликали очолити молодіжну команду Зірки. Проте вже за кілька місяців керівництво клубу з Кропивницького представило Друді коучем першої команди. Формально йшлося про роль виконувача обов'язків, але в кулуарах усі розуміли – довіра до аргентинця у босів Зірки на той момент була практично безмежною. Та й сам Друді не міг бути повноцінним коучем, бо на той момент не мав ще диплома категорії Pro.
Свій перший матч як наставник команди УПЛ Даріо Друді провів проти Чорноморця (0:1). На той момент йому було лишень 29 років 3 місяці та 29 днів, і найближчим часом навряд чи станеться таке, щоб хтось обійшов аргентинця у статусі наймолодшого наставника команди елітарного українського дивізіону.
Друді вирізнявся своєрідними методами роботи. По-перше, не без його допомоги до Зірки приїхала величезна кількість легіонерів, переважна більшість з яких мала вельми сумнівні якості у футболі. А по-друге, про Друді розповідали вельми невтішні історії, які ставлять під сумнів його методику управління колективом. Зокрема, у аргентинця практикувалися свого роду доноси гравців один на одного – це подобалося наставнику, який бажав бути в курсі усіх подробиць та розмов за його спиною, але аж ніяк не гравцям.
На чолі Зірки Друді відпрацював тільки три місяці. За цей час команда встигла зіграти 10 матчів в УПЛ, у яких здобула 3 перемоги за 1 нічиєї та 6 поразок. Після цього терпець босів клубу з Кропивницького урвався, і вони звільнили аргентинця, який за кілька місяців виплив у… Монако, де отримав посаду аналітика.
Вже влітку 2017-го Друді повернувся до України, ставши спортивним директором Карпат, хоча в кулуарах подейкували, що фактично Даріо керував тренувальним процесом та приймав кадрові та тактичні рішення у першій команді, де номінальним коучем був Олег Бойчишин.
Восени 2018 року Друді звільнили з львівського клубу, і наступних шість років про нього в Україні не чули. Сам аргентинець у цей період працював у Єгипті та Іспанії, а з літа 2023-го до квітня 2024-го був у активному пошуку нового клубу. Таким несподівано для багатьох стало Полісся, де Друді довірили посаду спортивного директора. Втім, справедливість прізвиська “аргентинський Остап Бендер” дуже скоро усвідомили і у Житомирі, після чого Даріо був звільнений із посади. З лютого цього року Друді безробітний. Наразі йому лишень 38 і, вочевидь, ми про нього ще неодноразово почуємо. Можливо, навіть в Україні.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
