Дивний Кучма, бенефіс Леоненка та «допінг»
У сезоні 1994/1995 «Динамо» потрапило до складного квартету разом з «Баварією», ПСЖ та «Спартаком». Опоненти для киян виявилась не прохідними. Команда зайняла останнє місце, здобувши одну перемогу, але яку! На старті групового етапу підопічні Йожефа Сабо приймали «Спартак». Це була перша зустріч команд у Єврокубках з моменту розпаду СРСР. Напруга перед матчем була колосальна і точно мала політичний підтекст. Гасити пожежу навіть довелось тодішньому керівнику ФФУ Віктор Баннікову: «Ми скучили за тим футболом, який у нас був. Попри те, що нас розділили політики, ми знову об’єднуємося. І я хочу сказати: дуже приємно, що ми зустрічатимемося і боротимемося лише на футбольних полях, але не будемо ділити територію країни чи Чорноморський флот».
Проте росіяни точно знали куди їхали та не мали ілюзій. Колишній «спартаківець» Валерій Шмаров попереджав своїх земляків, що у Києві їх завжди не любили, а у потяг могла й цегла прилетіти.
Хоча починалось на «Республіканському» все дуже добре для москвичів. Після першого тайму вони вигравали 2:0. Динамівці не були схожі самі на себе. Незграбна гра у захисті, ще й Михайленко не забив пенальті. Хоча й до гола Пісарєва є питання на предмет офсайду.
За словами Ігоря Суркіса (тоді президентом «Динамо» ще був його брат Григорій), через таку гру президент України Леонід Кучма наказав відібрати клуб у братів.
«У перерві матчу зі «Спартаком», Кучма наказав забрати «Динамо» Уявляєте, як любив Україну другий президент?», - заявляв Ігор Михайлович.
Невідомо, чи справді такі слова лунали з уст Кучми, але на другий тайм кияни вийшли іншим колективом. Українці знищили суперника, здійснивши яскравий камбек. Дубль оформив Леоненко, а переможний м’яч вколотив 20-річний Сергій Ребров на 86-й хвилині. При чому за грою кияни мали забивати значно більше, адже повністю домінували на полі, а їх візаві начебто не чекали такого та просто загубилися. «Спартак» по перерві мав лише один момент - Цимбалар майже з одинадцяти метрів не пробив Шовковського.
«Динамо» – «Спартак» – 3:2 (0:2)
- Голи: Леоненко (48, 76), Ребров (86) – Пісарєв (12), Тіхонов (38).
Врешті решт, обидві команди не вийшли з групи, але ту поразку москвичі ще довго пригадували. Захисник «Спартака» Сергій Чудін, який відіграв у тому матчі 90 хвилин, через роки звинуватив динамівців у вживанні допінгу: «Темна історія. Я ще зі збірних СРСР знав хлопців із «Динамо». Через роки ми зустрілися на турнірі у Туреччині, посиділи, розмовляли. Я їх підбив зізнатися, що вони нечесно нас тоді обіграли. На грі не було допінг-контролю, нікого не перевіряли. Та й у перерві динамівцям щось вкололи, препарати якісь. У другому таймі вони так помчали, ніби першого взагалі не було!».
Демоверсія для «блаугранас»
В ЛЧ-1993/94 до участі в турнірі допускалися лише чемпіони країн. Вже в першому раунді «Динамо» зіткнулось із «Барселоною». Звичайно, іспанці вважались фаворитами, однак жодної недооцінки киян із боку каталонців не було. До України приїхали Субісаррета, Феррер, Гвардіола, Рональд Куман, Мікаель Лаудруп і Стоїчков, який у 1994 році отримає Золотий м’яч. Побоювання гостей справдилися вже на 5-й хвилині, коли Сергій Мізін зробив навісну передачу на дальню стійку, яку головою замкнув Павло Шкапенко. Однак на 20-й хвилині динамівці залишилися вдесятьох. Мізін дістав пряму червону за гру рукою у власному карному майданчику. Рональд Куман реалізував пенальті – 1:1. Територіальна перевага була на боці «Барселони», яка прагнула втілити її у перемогу. Проте надалі матч перетворився на бенефіс Віктора Леоненка. Нападник оформив дубль за 11 хвилин! На 44-й забив пенальті, який сам і заробив. Після чого головний тренер гостей Йохан Кройф виглядав стурбованим. А на 55-й Віктор вдруге вразив ворота суперника. Гол вийшов трохи дивним, адже після кутового чотири рази футболісти боролися за м’яч у повітрі, й лише п’ятим дотиком головою Леоненко забив.
Динамо – Барселона – 3:1 (1:1)
- Голи: Шкапенко (5), Леоненко (44, 55) – Куман (27, з пенальті).
На жаль, матч-відповідь кияни програли 1:4. Того сезону «Барса» дійшла до фіналу ЛЧ, де поступилася «Мілану» (0:4).
Катастрофа та ганьба каталонців
Ремонтада трапилась у 1997 році. Тоді «Динамо» пробилося до групового етапу, де потрапило до квартету з «Ньюкаслом», ПСВ і «Барселоною». Біло-блакитні відразу окреслили свої претензії на плей-оф, обігравши в Нідерландах міцний ПСВ зі Стамом, Нуманом, Коку та Зенденом. За грою команда з Ейндховена, напевно, виглядала краще, але кількараз рятував Шовковський, а іноді щастило, як із пострілом Коку в поперечину. Кияни знову два м’ячі забили головою, а крапку поставив Андрій Шевченко, коли ПСВ кинув усі сили в атаку, оголивши захист.
ПСВ – Динамо – 1:3 (1:1)
- Голи: Йонк (40) – Максимов (33), Ребров (46), Шевченко (90).
Справжній бенефіс стався в двобоях із «Барселоною». 7:0 за сумою двох матчів! Іспанські медіа такий розгром слушно називали «катастрофою» та «ганьбою». Майбутній володар Золотого м’яча Луїш Фігу сказав, що вони спробували проти «Динамо» все, але суперник виявився сильнішим. Наставник «Барси» Луї ван Гал зізнався, що спочатку записав киян в аутсайдери групи, однак опісля змінив свою думку. Й хоча в Україні ці дві перемоги досі вважаються ледь не найкращими в історії вітчизняного клубного футболу, а FourFourTwo успіх 4:0 у Каталонії включав до списку 25 кращих поєдинків у ЛЧ, Валерій Лобановський стверджував, що жодного дива тоді не сталося, а результат цілком закономірний.
Динамо – Барселона – 3:0 (2:0)
- Голи: Ребров (3), Максимов (32), Калитвинцев (65).
Барселона – Динамо – 0:4 (0:3)
- Голи: Шевченко (9, 32, 44), Ребров (79).
Біло-блакитні посіли 1-ше місце в групі, натрапивши в чвертьфіналі на «Ювентус». Оптимістичні 1:1 у Турині та фіаско 1:4 в Києві. «Стара Синьйора» дійшла до фіналу, де поступилася «Реалу» (0:1).
Найславетніший похід Динамо
Через рік підопічні Лобановського знову потрапили до групового етапу ЛЧ. Цього разу квартет на папері виглядав доволі прохідним, однак перше коло виявилося невдалим: поразка від «Панатінаїкоса» (1:2), нічиї з «Лансом» (1:1) та «Арсеналом» (1:1). Врятувати євросезон могли лише три перемоги. Спочатку потрібно було обіграти «канонірів». Британці прилетіли до України з бажанням довести свою силу, адже в Лондоні вони втратили перемогу на 92-й хвилині (забив Ребров). Хоча можна згадати незарахований гол Шевченка, де арбітри помилково зафіксували офсайд. Заради справедливості, тодішній капітан «Арсенала» Тоні Адамс віддав належне киянам і зазначив, що нічия закономірна.
Перед грою в Україні Валерій Лобановський стверджував, що перемога потрібна обом командам. Тому навіть негода й не найкращий стан газону не завадили футболістам продемонструвати доволі відкритий футбол з купою небезпечних шансів. Якщо зважати на гольові нагоди, то рахунок мав бути десь 4:4, але після фінального свистка на табло горіли 3:1 на користь «Динамо». Певною мірою голкіпер «канонірів» Девід Симен мав рацію, наголосивши, що противнику більше пощастило. Хоча біло-блакитні точно виглядали краще з погляду індивідуальної майстерності. Чого варті м’яч Шевченка зі штрафного та сейви Шовковського! Одного разу Олександр врятував після зрізки від Головка.
Динамо – Арсенал – 3:1 (1:0)
- Голи: Ребров (26), Головко (61), Шевченко (72) – С. Хьюз (72).
Далі динамівці переграли «Панатінаїкос» (2:1) та «Ланс» (3:1), знову посівши 1-ше місце в групі. А все для того, щоб подарувати вболівальникам ще один привід для гордості. В чвертьфіналі випав мадридський «Реал» – чинний тодішній володар трофея. Перша гра в Іспанії вийшла не дуже яскравою, з мінімумом моментів. На гол Шевченка «вершкові» відповіли штрафним Міятовича – 1:1. Якщо хтось чекав футбольної феєрії у другому протистоянні, то сильно помилявся. Березневий газон «Олімпійського» відразу дав зрозуміти, що на якісне комбінаційне видовище не варто розраховувати. «Галактикос» були вимушені грати не в свою гру, та майже нічого не створили. «Динамо» набагато краще почувалося на полі, й дубль Шевченка став тому підтвердженням. Особливим став другий гол, коли Сергій Ребров віддав Андрію передачу черпаком над головами мадридських захисників.
Динамо – Реал (Мадрид) – 2:0 (0:0)
- Голи: Шевченко (63, 79).
Півфінали з «Баварією» українські вболівальники ще довго згадуватимуть із гіркотою. Надто перший матч. Німці, напевно, забили навіть більше, ніж мали б, адже два голи зі штрафних – прикрі помилки Шовковського. В 1-му таймі Олександр не впорався з пострілом Тарната з 35 метрів, а в 2-му – невдало побудував стінку, яку обкрутив Еффенберг. Динамівці мали забивати щонайменше 5–6 разів. Тут можна згадати все: сейви Кана, нереалізований вихід віч-на-віч Косовського, Белькевича, який не влучив у порожні ворота, та винос м’яча мюнхенськими захисниками з лінії воріт. Врешті – 3:3, але за грою біло-блакитні точно були кращі.
«Я не плакав після матчу, але моє розчарування було глибоким. Гадаю, якби я забив тоді свій другий гол, «Баварія» не повернулася б у гру. Я досі впевнений, що «Динамо» було сильнішим у тому сезоні. Німецька команда фактично забила три голи з нічого», – згадував Віталій Косовський.
Динамо – Баварія – 3:3 (2:1)
- Голи: Шевченко (16, 43), Косовський (50) – Тарнат (45), Еффенберг (78), Янкер (88).
У матчі-відповіді німці справді були краще. Вони більше атакували й створили більшу кількість моментів. Хоча шанси в киян також були, але Олівер Кан рятував. Мюнхенці здобули мінімальну перемогу 1:0 завдяки голу Баслера, проте всі розуміли, що своє динамівці втратили ще в Україні. У фіналі ЛЧ «Баварія» була за крок до перемоги, однак на «Камп Ноу» стався славнозвісний камбек «Манчестер Юнайтед» із голами Шерингема та Сульшера на 91-й і 93-й хвилинах відповідно.
Далі буде....
Автор: Ігор ЯВКІН
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
