У самому серці середземноморської Мальти, на східному узбережжі острова, розкинулося місто Хамрун – один із найжвавіших осередків країни. Його історія починається ще в середньовічні часи, коли поселення виникло вздовж головної дороги вглиб Мальти. Окремим муніципалітетом воно стало лише у XIX столітті. Сьогодні над вулицями Хамруна височіє базиліка святого Каетана – головна святиня, що збирає паломників і туристів.
Місто зазвичай пов'язують із його архітектурою чи видатними діячами культури. Але все частіше Хамрун асоціюють і з футбольним клубом, що перетворив провінційне містечко на частину футбольної Європи.
Хамрун Спартанс навряд чи є грандом, але на Мальті – це справжній ветеран, клуб із характером і довгою пам’яттю. Заснований ще у 1907 році, він швидко заявив про себе, вигравши чемпіонат уже в 1914-му. Та далі – злети й падіння: у міжвоєнні роки клуб хилився до забуття, а в 1970-х навіть двічі втрачав місце в еліті. Однак Хамрун завжди повертався – оновлений, впертий і ще сильніший. Сезон 1982/83 став символом нового життя: після десятиліть мовчання клуб виграв і чемпіонат, і Кубок. А наприкінці століття впевнено закріпився серед лідерів, зібравши колекцію з національних трофеїв.
Єврокубкова історія Хамруна – це шлях крізь терни, наповнений болючими поразками, рідкісними злетами та несподіваним перевтіленням у нову команду. Свій перший досвід на європейській арені мальтійці здобули ще у 1983 році – дебют виявився суворим уроком: поразка 0:6 від шотландського Данді Юнайтед. Надалі Спартанс регулярно брали участь у єврокубках – Кубок чемпіонів, Кубок володарів кубків, Кубок УЄФА – однак майже завжди їхній шлях завершувався вже після стартового раунду. Найболючішою, без перебільшення, стала дуель з Бенфікою на початку 90-х – сумарна поразка 0:10 від команди, за яку зараз виступає український голкіпер Анатолій Трубін.
Після тривалої паузи колектив повернувся на євроарену лише у 2022 році – і з нового аркуша. Тоді Хамрун подолав одразу три раунди кваліфікації Ліги конференцій і лише в стиках поступився сербському Партизану (загальний рахунок 4:7). Хоч до групи і не дотягнули, але сам похід став проривом.
У наступному сезоні Спартанс стартували в Лізі чемпіонів, де вилетіли від Маккабі Хайфа, а потім, перегравши тбіліське Динамо в Лізі конференцій, зупинилися на Ференцвароші. Літо 2024 року почалося за схожим сценарієм: поразка в першому ж раунді ЛЧ, а в ЛК команда не змогла пройти й стартового суперника.
Цього ж року старт у Лізі чемпіонів вийшов гучним, хоч і напруженим: справжньою сенсацією стала перемога над Жальгірісом у марафонській серії пенальті, де команди виконали 28 ударів. А вже у другому колі на них чекає, мабуть, один із найсерйозніших суперників за останні роки – київське Динамо.
Якщо зазирнути до табору Хамрун Спартанс, то фінансова картина виглядає доволі скромно – весь склад мальтійців оцінюють у 4,4 мільйона євро. Для порівняння: лише один Тарас Михавко, захисник Динамо, за версією Transfermarkt тягне на п’ятірку – мільйонів, звісно. Виходить, що вся команда суперника дешевша за одного, навіть не те що лідера, киян. Та, як відомо, футбол – гра не гаманців, а характерів.
Рухаємося далі… Капітан Хамруна – 36-річний голкіпер Генрі Бонелло. Що важливо, донедавна «спартанці» мали двох вожаків, однак цього трансферного вікна 37-річний Стів Борг (фото вище) перейшов до Валетти, як вільний агент, після 3,5 років перебування у Хамруні.
Повернімось до Генрі. Його карʼєра наче й без гучних трансферів та закордонних вояжів – лише місцеві клуби, лише Мальта. Але не поспішайте з висновками! Є те, що вирізняється на тлі цього пересічного списку клубів – його кар’єра у збірній. Бонелло провів за національну команду Мальти гідні 67 матчів. Та справжню оцінку його рівню ми дамо у матчі проти чемпіонів України.
Найдорожчим гравцем мальтійців є Домантас Сімкус – півзахисник із Литви, якого оцінюють у 400 тисяч євро. До Хамруна він приєднався зовсім нещодавно – його трансфер із литовського Шяуляя відбувся менш ніж місяць тому. Що цікаво, у послужному списку Сімкуса є і Жальгіріс – команда, яка вилетіла саме від Хамруна у першому раунді цьогорічної кваліфікації Ліги чемпіонів.
Основу колективу закономірно складають місцеві виконавці – мальтійці, що цілком відповідає статусу клубу з невеликої острівної держави. Втім, серед гравців неважко помітити й іноземний слід. Особливо вирізняється південноамериканський акцент у вигляді бразильців, що для мальтійського клубу виглядає, як доволі нетипове явище. Додають колориту й кілька італійців, присутність яких викликає не менше запитань – однак все стає зрозумілим, щойно бачиш, хто тренер... Загалом у команді фігурують гравці з різних куточків Європи і не тільки, тож Хамрун має дуже різноманітний склад у факторі національності, чого не скажеш про Динамо.
Отож, наставник. Нині коучем «спартанців» є італієць Джакомо Модіка, чия тренерська біографія справді вражає. Він приєднався до клубу лише першого червня цього року, змінивши Вінстона Муската, який очолював команду трохи більше двох місяців. Щодо самого Модіки – за плечима італійця майже два десятки клубів. У його резюме фігурують такі гіганти, як Фенербахче та Рома, щоправда, працював він там у ролі технічного спеціаліста, але погодьтеся, причетність до таких клубів не може залишатися без уваги. Тим паче, що Джакомо не один рік виступав соратником легендарного тренера Зденека Земана.
Куди ж вирушать «біло-сині» на поєдинок? Домашньою ареною Хамруна є стадіон імені Віктора Тедеско, який вміщує лише 1962 глядачі. Проте для єврокубкових матчів мальтійці зазвичай переїжджають на більший майданчик – арену імені Тоні Беззіни, здатну прийняти 3038 вболівальників.
Думка експерта
«Якщо чесно, я не аналізував суперника взагалі, – зізнався у розмові з Футбол 24 відомий тренер Богдан Блавацький. – Сконцентрувався тільки на Динамо і не буду оцінювати опонента, оскільки дуже велика різниця в коефіцієнті на прохід киян.
Що стосується нашого чемпіона, то, мабуть, і експерти, і вболівальники стежать за підготовкою команди до чемпіонату України, і, звичайно, до кваліфікаційних матчів Ліги чемпіонів. З одного боку, я можу сказати те саме, що говорив Шахтарю перед матчем з Ільвесом: кого ж іще обігрувати, як не цей мальтійський клуб? Адже попереду на Динамо чекають набагато сильніші та титулованіші суперники.
Якби все спрацювало так само, як із Шахтарем, – мабуть, усі ми були б задоволені. Якщо провести певні паралелі між підготовкою Динамо та Шахтаря, то в «гірників» помітна цілісність, є конкретна мета і розуміння, як до неї йти. Є певний внутрішній момент у Шахтарі – команда справді згуртована. А що Динамо? Такої цілісності я не бачу. Можливо, я чогось не розумію, але трансферів узагалі не було, клуб розраховує лише на досвід своїх лідерів і поступово підтягує молодь.
Якщо проаналізувати всі товариські ігри – не думаю, що хтось буде в захваті від результатів. Що впадало в очі? Більшість поєдинків були дуже нервові, подекуди навіть занадто. І, як не дивно, ці емоційні імпульси йшли від провідних гравців. Наприклад, в одній грі – Тимчик, у другій – Шапаренко, в третій – Ванат. Можливо, вони вважають, що пересиділи в цій команді. Можливо, думками вони вже деінде.
Що робив Шовковський? Він тасував склад, перевіряв рівень молодих гравців, даючи їм хоч якусь надію, але, на мою думку, усе це відбувалося радше для галочки. Можливо, хтось і «вистрелить», можливо, хтось йому подобається, але в голові Шовковського, як на мене, вже давно є стартовий склад на ці матчі – з мінімальними варіаціями. Це будуть ті гравці, яким він довіряє – тобто досвідчені.
Ще одне спостереження по товариських матчах: в останніх іграх було багато помилок в обороні, і дуже важко давалися забиті м’ячі. Команді складно було налагодити комбінаційну гру. Можна, звичайно, все списати на втому, мовляв, триває підготовка. Але, вибачте за слово, піжонські варіанти в останніх матчах наштовхують на думку, що є проблеми з дисципліною.
Думаю, Шовковський усвідомлює значення цієї гри. Адже якщо команда не пройде Хамрун Спартанс, вона може стати некерованою. Можливо, йому доведеться подати у відставку – це один із варіантів. Склад уже є, лишилося виправити дисципліну, знайти потрібні мотиваційні слова – і все повинно бути гаразд.
Повторю ще раз: у моєму розумінні ці два етапи Динамо має проходити. Чи донесе Шовковський це до гравців і чи не буде в них зверхності – побачимо вже 22 липня.
Хотілося б вірити, що гра буде легкою. Хоча, скажімо, я застерігав, що Ільвес на виїзді може дати серйозніший спротив. Але Шахтар переміг 6:0, а в матчі-відповіді зіграв 0:0 – і це сприймалося позитивно.
Київське Динамо спершу грає на виїзді, а потім удома – це інша стратегія, інший підхід. Хамрун після перемоги над Жальгірісом у серії пенальті, можливо, психологічно ще залишатиметься на хвилі успіху. Але ще раз підкреслю: досвід і клас – однозначно на боці Динамо. Якщо реалізують перші ж моменти – рахунок буде великий. Якщо змарнують нагоди – будуть мучитися і виграватимуть мінімально. Але перемога буде!
Мій прогноз, як і в більшості вболівальників та експертів в Україні: якщо Динамо не обіграє мальтійський клуб – то, будь я тренером цієї команди, подав би у відставку. Але очікування – перемога київського Динамо. Яким буде рахунок – покаже гра. Заб’ють швидко – буде багато. Будуть з цим тягнути – буде важко. Але виграти мають».
