Сам по собі виліт від кіпріотів, попри любов українського футбольного ком'юніті до зверхнього ставлення до клубів з країн, які нижче сьомого місця в таблиці коефіцієнтів, нічого страшного не ніс би. Пафос дійсно хороша команда з гарним тренером. Проте вилетіти можна по-різному, і те, як це зробило Динамо, стало логічним продовженням проблем киян.
У цьому місці варто згадати минулий сезон. Тоді кияни чудово стартували в Лізі чемпіонів, пройшовши сербський Партизан (9-2) та Рейнджерс (3-1), але далі був виліт від Зальцбурга (1-3) та жахлива гра в груповому етапі Ліги Європи, де лише в останньому турі «біло-сині» піднялися з останнього на 34-те місце в турнірній таблиці. Це можна було пояснити втомою гравців від великої кількості переїздів та навіть тим, що Динамо ставило в пріоритет УПЛ, а тому в деяких матчах проводило ротацію саме в Лізі Європи. З огляду на це, здавалося, що все нормально і ми просто не бачили справжнє Динамо в Лізі Європи.
Нині ж пора визнати, що такі думки були помилковими, адже рівно те саме, що було минулого сезону, ми побачили в матчах з Пафосом. Динамо знову було не готовим до суперника, гірше організованим, поступалося в інтенсивності гри та, навіть, бажанні. Все-таки у кваліфікації Ліги чемпіонів очікуєш, що команда бігтиме забивати, коли програє, а не ситуацій, коли її лідер втрачає м'яч і 20 секунд іде, бурмочучи щось собі під ніс через попередню невдачу, замість того, щоб миттєво включитися у відбір. Та що там розбирати окремі епізоди – Динамо було гіршим за суперника буквально у всьому. І тут ми повертаємося до теми, що вилетіти можна по-різному, незалежно від того, твій суперник з Кіпру, Андорри чи Англії. Динамо вилетіло найгіршим із можливих способів, оскільки було неконкурентним.
Можна довго розчаровуватися, але від цього змін не буде. Керівництву Динамо потрібно робити висновки й нарешті почати щось змінювати. І мова зараз не про трансфери, яких вимагають багато експертів та вболівальників, адже проблеми киян значно глибші – вони починаються з клубного менеджменту.
Минулого року кияни пафосно представляли зміни в керівництві клубу, але виглядало це як імітація діяльності, а не реальні перетворення. Клуб від того працювати краще не став. Почнемо з простого — маркетингу. У той час, як багато клубів в останньому турі своїх чемпіонатів грали в новій формі, наприклад, Шахтар, Динамо в соцмережах додало третю зірку на емблему, але форма з нею з'явилася лише перед стартом сезону. Здавалося б, проста річ, але вона багато говорить про організацію роботи клубу. У цьому ж контексті можна згадати відсутність дитячих розмірів в онлайн-магазині на сайті клубу та безліч подібних прорахунків, які можна ще довго перераховувати.
Проте не будемо засідати на цьому й перейдемо до спортивної складової. Згадаймо про трансфери та, зокрема, про скаутів Динамо. Може здатися, що їх взагалі немає, але вони існують. Щоправда, плодів їхньої роботи ми не бачимо, як і самої роботи. Ба більше, один зі скаутів клубу, Євген Хачеріді, як виявилось, останнім часом вже не був їм, а тепер ще й має відновити ігрову кар'єру в Чорноморці. Виглядають такі речі дивно, якщо не сказати – дико. Тому відсутність трансферів не повинна когось дивувати й причина цього й далеко не лише у війні.
Після скаутів варто згадати й аналітиків. Ці сфери дещо пов'язані, і в деяких клубах одні й ті самі люди поєднують ці дві роботи. Як розповів у програмі ТаТоТаке Михайло Співаковський, в Динамо аналітиком є Олександр Козлов, який працює в клубі вже понад 30 років. Тобто він був у Динамо ще задовго до появи Wyscout, програм для накладання графіки, створення відеонарізок та інших інструментів, без яких неможливо уявити роботу сучасного аналітика. Чи можна вважати Козлова таким спеціалістом? Є надія, що так, оскільки з віком люди все ж мають вчитися й адаптуватися до всього нового, але у цьому випадку виникають сумніви.
Тут логічно перейти до роботи тренерського штабу, адже підготовка до суперників – це спільна робота аналітиків та тренерів. Після матчів із Хамрун Спартанс та Пафосом склалося враження, що підготовка до конкретного суперника в Динамо не проводиться. Кияни виходили на поле й не знали, що робити, щоб перемогти.
І якщо з мальтійцями допомогла низька якість суперника та адаптація до його дій по ходу першого матчу, то з Пафосом такого не сталося. Динамо, як у першій, так і в другій грі, не знало, як атакувати проти цього опонента. У другому матчі до цього додалася жахлива гра в захисті, що в сумі призвело до хаосу на полі. Тут варто відзначити хорошу роботу тренерського штабу Пафосу на чолі з Хуаном Карлосом Карседо, який повністю переграв своїх візаві, належним чином підготувавши команду.
У підсумку можна сказати: проблеми киян не в гравцях, а значно глибші. Увесь клуб працює абияк, і це відображається на полі. Динамо потрібні глобальні зміни у всій структурі. Це справа не швидка, але давно назріла. Причому йдеться про докорінну перебудову, а не про зміну табличок на дверях кабінетів тих самих людей. І почати варто з тренерського штабу, який потребує нових ідей. І мова, навіть, не про відставку Шовковського, а хоча б про появу додаткових помічників, здатних запропонувати альтернативну точку зору та«свіжі» ідеї. Це ж стосується й запрошення сучасного та кваліфікованого аналітика.
З іншого боку, рівень віддачі гравців на старті цього сезону викликає запитання: чи має тренер достатній вплив на команду? Тут уже потрібно розбиратися всередині клубу і, якщо з цим дійсно є проблеми – визнати, що Олександр Володимирович вичерпав свій ресурс, і настав час попрощатися. Інакше вболівальники знову ризикують побачити сезон без медалей в УПЛ та чергову ганьбу в єврокубках.
