А все тому, що нинішня кваліфікація швидкоплинна, вже на початку жовтня «синьо-жовтих» чекає, можливо, ключовий матч у групі проти збірної Ісландії.
Після осічки у Франції (0:2), а тим більше, – в Азербайджані (1:1), яких тільки думок і версій не доводилося читати і чути у вітчизняних ЗМІ. Тому сайт Sport.ua вирішив провести, так зване анкетування на тему збірної України серед авторитетних українських фахівців, поставивши їм три питання. Взяв участь у цій рубриці Артем Федецький, за плечима якого 53 матчі в синьо-жовтій футболці.
– Артем, чи потрібна зараз зміна головного тренера в збірній України?
– Ви поставили питання не за адресою. Для вирішення цих питань є керівництво УАФ. Так, у мене є своя думка, але я її залишу при собі.
– Якщо припустити, що зараз посада головного тренера збірної України вакантна. Які кандидатури ви бачите на цьому місці?
– Однозначно, це Мирон Маркевич.
– Збірна України вийде з групи?
– Ми всі в це віримо. За іменами гравців ми на другому місці, але головне це підтвердити на футбольному полі, чого зробити, поки не вдається. Не в образу Азербайджану, але ми повинні змітати цього суперника в перші 30 хвилин поєдинку, а потім спокійно грати.
Свого часу відбірний турнір ЧС-2014 збірна України також почала невдало, набравши в перших трьох матчах два очки, але потім команду очолив Михайло Фоменко і справа пішла, ми таки вийшли з групи. Ось тільки в матчах плей-офф нам трохи не пощастило в протистоянні з Францією.
Коли я виступав за збірну України, насамперед ми грали серцем і емоціями, а не якимись заумними тактичними побудовами. Так, зараз ситуація трохи складніша, оскільки наша команда виступає поза рідними стінами, проте віддача від цього не повинна бути меншою. Всі повинні битися за результат. Його може не бути, оскільки це футбол, але вболівальник пробачить, якщо команда повністю віддається боротьбі. На полі зараз не вистачає футболіста, який би міг завести команду, десь навіть напихати на благо колективу, щоб всі розуміли, що це не клуб, а збірна країни. Багато людей зараз віддають життя за жовто-синій прапор і футболісти це теж повинні пам'ятати.
Потрапити до збірної України було мрією всього мого футбольного життя. Кожен раз, коли я одягав футболку національної команди, мене розпирала гордість. Вірю, що так само думає і нинішнє покоління гравців, тому залишається сподіватися, що наші хлопці витягнуть цю групу, принаймні, проб'ються до плей-офф.
