Головна команда України під керівництвом Сергія Реброва 10 жовтня у рамках кваліфікації на чемпіонат світу-2026 зіграє в гостях проти Ісландії, а вже 13 жовтня у номінально домашній зустрічі спробує взяти реванш в Азербайджану за втрачену 9 вересня перемогу над цією збірною (1:1).
Про те, наскільки важливими є ці два поєдинки для «синьо-жовтих» було чимало писано-переписано ще після вересневих матчів підопічних Реброва. Відверто кажучи, шансів на перше місце, яке дає гарантовану путівку на мундіаль до США, Канади та Мексики, в нас майже немає. А ось для того, аби зіграти у стикових іграх, збірній України необхідно фінішувати в групі D на другому рядку, для чого вкрай важливо як мінімум не програти Ісландії й точно вже нарешті обіграти Азербайджан.
Зі списком футболістів, які допомагатимуть вирішувати поставлені завдання, головний тренер «синьо-жовтих» Сергій Ребров визначився ще 2 жовтня. Після чого з'явилася інформація, що до національної збірної довикликаний потенційний її дебютант – 23-річний вінгер «Полісся» Владислав Велетень. Ця новина здивувала одразу з низки причин. Насамперед, прізвища Велетня не було у резервному списку Сергія Реброва, який він публічно оголосив, коли називав список футболістів, необхідних йому на матчі проти ісландців та азербайджанців. Але якщо цей момент можна сміливо називати організаційним, то далі питання виникають виключно із площини спортивного аналізу…
Давайте обмовимося одразу: виклик Владислава Велетня до національної збірної України – явище абсолютно заслужене, і сперечатися із цим в аспекті даного матеріалу автор не збирається. Дивує інше: чому він (виклик) відбувся лишень зараз, а не півроку тому, наприклад, коли молодого вінгера можна було б «обкатати» у поєдинках Ліги націй, яку Ребров в принципі розглядав як один із важливих етапів підготовки до кваліфікаційного турніру на ЧС-2026.
Владислав Велетень – футболіст, здатний зіграти на лівому чи правому фланзі атаки. Це вихованець академії «Динамо», який на певному етапі виявився непотрібним рідному клубу й був змушений шукати щастя у інших місцях. В жовтні 2021 року Велетня, котрий на той момент вже кілька місяців не міг знайти собі новий клуб для продовження кар'єри, буквально підібрав «Колос». Вже 16 жовтня 2021-го ковалівці надали можливість Владиславу дебютувати в УПЛ – у віці 19 років та 15 днів у виїзному поєдинку проти «Дніпра-1» (0:2).
Надалі кар'єра Велетня у «Колосі» розвивалася за висхідною, як і належить молодому таланту, котрий прогресує. В сезоні-2022/23 Владислав зіграв 13 матчів у чемпіонаті (330 хвилин), відзначившись 1 забитим м'ячем та 1 результативною передачею. За рік у його активі було вже 26 ігор в УПЛ (998 хвилин), в яких він забив 2 м'ячі та віддав 2 асисти. А за підсумками сезону-2024/25 Велетень утвердився в статусі одного із беззаперечно ключових футболістів «Колоса», що підтверджує навіть статистика – 26 матчів в рамках національного елітарного дивізіону (1882 хвилини), 4 забиті м'ячі та 5 результативних передач.
Недивно, що влітку 2025 року у ЗМІ почали ширитися чутки щодо можливого відходу Велетня в інший клуб. Подейкували, що Владислава може повернути до себе «Динамо», проте реального інтересу до власної персони від рідного клубу вінгер так і не дочекався. Натомість на обрії виникли варіанти із «Карпатами» та «Поліссям», й саме «вовки» з Житомира в результаті виграли конкуренцію за право оформити із молодим футболістом повноцінний контракт. Щодо «Колосу», то він погодився відпустити свого екс-лідера за 430 тисяч євро, якщо спиратися на дані, представлені на порталі Transfermarkt.
У «Полісся» Велетень перебирався у статусі гравця олімпійської збірної України, із якою під керівництвом Руслана Ротаня взяв участь в Іграх-2024 у Парижі, провівши 12 хвилин на полі у заключному для «синьо-жовтих» поєдинку турніру проти Аргентини (0:2). А от у лавах національної команди Сергій Ребров завзято Велетня не бачив, навіть незважаючи на відмінні виступи вінгера у минулому сезоні за «Колос», а також можливість випробувати можливості новачка у «матчах із підвищеною відповідальністю», на які багата Ліга націй УЄФА.
І саме в цьому полягає головне питання до логіки рішень штабу Сергія Реброва – чому Велетня наважилися викликати лише зараз? Тільки тому, що він, як формально вважається, пішов на підвищення кар'єрними сходами, перебравшись у «Полісся»? Але якщо це так, тоді ми маємо справу із очевидним лобізмом інтересів певного клубу у структурі збірної. Інакше, кажучи об'єктивно, нинішній Велетень не заслуговує на запрошення до збірної більше, аніж у середині чи кінцівці минулого сезону, коли він ще виступав за «Колос». Прекрасним підтвердженням цього є просунута статистика футболіста – у порівняльному зрізі за минулий та нинішній сезони…
Глобально кажучи, після переходу в «Полісся» Велетень точно не продемонстрував настільки стрімкого прогресу, порівняно із його виступами за «Колос», щоб тим самим заслужити виклик до збірної України. Так, за низкою ігрових показників Владислав дійсно додав (наприклад, став більше залучений до командних взаємодій, отримуючи більше передач від партнерів, або почав діяти гостріше, воліючи робити більше дотиків до м'яча безпосередньо в штрафному майданчику суперника), але легко можна знайти і зворотний приклад – регрес за також досить важливими компонентами (до прикладу, Велетень став менше брати участь у єдиноборствах та виходити із них переможцем, а також значно здав у показнику обведень, хоча в УПЛ-2024/25 був найкращим українцем у цьому статистичному блоці, поступаючись загалом в чемпіонаті лишень бразильцям, які вже покинули Україну – Кевіну із «Шахтаря» та Хуану Альвіні Безеррі з «Олександрії»).
Дивно й те, що загалом проблема із вінгерами у збірній України, особливо на лівому фланзі, оголилася досить давно. Якщо точніше, то із моменту відсторонення від футболу за підозру у вживанні заборонених медичних препаратів футболіста «Челсі» Михайла Мудрика. Проте навесні Ребров вважав за краще або відряджати в цю зону номінального інсайда Георгія Судакова, або ж взагалі діяти без очевидного вінгера, використовуючи розстановку із високо піднятими латералями та трьома центральними захисниками, які повинні були забезпечувати підстраховку по зоні флангів.
Більше того, тренерський штаб Реброва не дав шансів Велетню навіть у червневих спарингах проти Канади (2:4) та Нової Зеландії (2:1), коли використовував зліва знову то Судакова, то Кабаєва, а то й зовсім Яремчука, для якого ця позиція в принципі не є новою, проте точно не виглядає рідною та природною.
І ось тепер, коли «на носі» у збірної України ключова спарка з Ісландією та Азербайджаном, Ребров раптом нарешті покликав Велетня… Логіка та розуміння попередніх рішень нинішнього тренерського штабу «синьо-жовтих» підказують, що шансів дебютувати у Владислава не буде, або ж він зіграє символічні декілька хвилин, адже ставку робитимуть на Назаренка, Волошина, або поки що абсолютно не вражаючого в цьому сезоні Гуцуляка. При цьому запрошення Велетня виглядає як очевидне, хоч і явно запізніле, визнання заслуг футболіста, котрий демонструє прогрес…
Звичайно, сам по собі виклик Велетня – це обнадійливе рішення з боку Реброва та його асистентів у збірній, але… З огляду на описані вище обставини, тепер не залишатиме відчуття, що тренерський штаб «синьо-жовтих» відверто втратив чудову нагоду подивитися на Велетня у справі в менш важливих поєдинках, які б дали зрозуміти – можна на цього гравця розраховувати у критичний момент чи ні. Зараз, коли на кону дуже багато, а в матчах із ісландцями та азербайджанцями у збірної України практично немає права на помилку, креативний, технічний та швидкий виконавець на фланзі «синьо-жовтим» точно не завадив би. Але тільки такий, який вже розуміє хоча б базові засади ігрової концепції Реброва, а не абсолютний дебютант, викликаний, швидше за все, просто заради того, аби «понюхати пороху» баталій подібного рівня.
Реброва можна скільки завгодно хвалити чи критикувати за результати нашої національної команди, проте в чому цей наставник точно не надто досягає успіху у збірній, то це у питаннях своєчасності рішень стосовно запрошень того чи іншого дебютанта до лав «синьо-жовтих». Нинішній кейс із Велетнем – чудове підтвердження цього, адже напередодні відповідальних поєдинків наша національна команда отримала не потенційне підсилення на фланг, а лише можливого дебютанта, чекати від якого чогось неймовірного навряд чи варто. Більше того, якщо Владислава все ж таки випустять і він «загубиться», то на цьому міжнародна кар'єра вінгера може швидко зійти нанівець – просто через те, що йому не дали шансів зіграти свої перші хвилини на рівні збірної у менш ключових матчах, а одразу кинули під «каток»…
Хоча, якщо збірна України із Велетнем чи без нього у складі, набере шість очок у жовтневих іграх, про ці не зовсім зрозумілі кадрові рішення Реброва точно ніхто не згадуватиме. Дай Бог, щоб так і сталося, після чого даний матеріал можна було б сміливо віднести до категорії тих, у яких автор помилково бачить склянку наполовину порожньою, хоча насправді вона наполовину повна!..
