– Як просувається твоє вивчення іспанської?
– Поки я ще не переїхав у будинок, в який я мав переїхати. Коли я закінчу ці всі справи з переїздами, то тоді почну вчити. Я маю після збірної переїхати, знайти вчителя і вчити іспанську.
– Про побут розкажи. Де мешкаєш, чому складнощі з переїздом?
– Там, виходить, житловий комплекс, є будинки, є квартири. Я мешкаю в квартирі, хотів переїхати в будинок, але там усе зайнято було. І виходить, що я живу на валізах ще, навіть нічого не діставав. Коли переїду – тоді вже можна буде сказати, що я повністю адаптований.
– Це в самій Жироні?
– Близько.
– Вже впізнають тебе на вулицях, за межами стадіону?
– Так, впізнають. Ми виходили з дівчиною в торговий центр – підходили фотографуватися. Але в Києві те ж саме було, так що це не новина.
– Були моменти, які ускладнювали адаптацію – можливо, мова, місцева кухня, менталітет?
– Та ні, я б не сказав. Менталітет у них класний, вони всі привітні, всі добрі люди, всі бажають тобі всього найкращого. Вболівальники, на відміну від українських, підтримують тебе там. Їжа смачна, тренувальні поля гарні, база гарна, тепло, сонце.
– Видно, що ти там кайфуєш і щасливий.
– Футбол інший, все по-іншому, – сказав Ванат.
