- Якщо про проблеми «Динамо», то дуже багато проблем суто ігрових. Гра «Динамо» завжди будувалася на хорошій обороні. А вона зараз найслабша. При тому, що слабкі всюди лінії, немає лідерів, немає класних гравців, лінія оборони взагалі не витримує ніякої критики. За своїм рівнем вона, вважаю, реально не входить до шістки кращих оборон команд УПЛ, тому що кожен, кого не взяти персонально, він не дотягує до рівня, до тих завдань, які стоять перед «Динамо». Як їх не тусуй і не переставляй.
Єдиний гравець, який може мати якусь перспективу і видно, що є потенціал, і за яким стежать інші клуби інших чемпіонатів - це Михавко. Але, вибачте мене, гравець, який грає півтора року і стає лідером з юнацького віку, про що це говорить? Я не скажу, що це говорить про суперталант цього футболіста. Талант, здібності у нього, безумовно, є, і ми сподіваємося, що з нього виросте хороший футболіст. Однак це більше говорить про слабкість інших гравців, про те, що вони деградували.
Деякі так і залишилися тільки перспективними на папері. Той же Попов був переоцінений, коли він грав ще в юнацькому футболі. Він рано подорослішав, рано став таким чоловіком, міцним, фізично обдарованим, і за рахунок цього грав в юнацькому футболі. Йому було достатньо розштовхати всіх, навіть пальцями, біля нього боялися пробігти. І він на цих своїх якостях намагався увійти у великий футбол. Спочатку це йшло, але вдосконалюватися він не став. Попов фізично міцний, а функціонально слабенький. 60 хвилин для нього – це максимум. Перекачаний, весь у м'язах, м'язи при цьому не пластичні, не гнучкі. Він не кішка, яка полює на мишей. Він - скеля, яка швидко втомлюється, приймаючи неправильні рішення, розраховуючи на свою силу, фоли, вилучення, картки і так далі.
Такий футболіст не може стати опорою «Динамо». А з нього робили за принципом «Динамо» – це Попов і компанія». Тому ті, хто розуміється на футболі, розуміли, що його можливості досить обмежені, а якоїсь конкуренції йому створити не зуміли. Біловар – я не думаю, що це конкурент Попову. Те саме праворуч. При всій повазі до Караваєва, при всій його активності біля чужих воріт, умінні завершувати атаки, але він все-таки не захисник. Тимчик - є хороші дані, але багато прогалин у футбольній освіті. Зліва з'явився Михавко, але позиція закрита. Тепер ось ще Тіаре, начебто з перспективами хлопець. Але як два лівоногі центральні захисники будуть конкурувати, може бути, хтось в центр справа перейде.
Ліві захисники в атаку ходити вміють, люблять, але проти таких команд, як «Кудрівка» і так далі, із задоволенням розривають цей фланг. Як тільки потрапляють під якийсь каток, якусь команду європейську, лідерів нашого чемпіонату, хороших гравців-візаві, відразу ж видно їхні недоліки в роботі в обороні.
Тому, не вибудувавши захист в цілому, складно переходити до інших фаз, до пресингу, тому що як тільки команда починає робити високий пресинг, ось ці зони, невпевнений захист, невпевнені індивідуальні дії - вони обов'язково призводять до голів, дивіться, скільки м'ячів пропускали просто через елементарні помилки захисників.
Потім, чисто психологічний стан деяких футболістів, які бачать себе вже за кордоном давно, а їх не продають, інтерес до них падає, я маю на увазі там Шапаренко, Бражко. Це їх пригнічує, і я думаю, що тут очевидна чергова помилка менеджменту, який не зумів їх вчасно продати і вчасно на їх місце когось з-за кордону купити, привезти таких же, це знову ж повертаємося до роботи. Тобто у Ігоря Михайловича немає людей, які не просто там підтакують йому, а які скажуть, що Ігор Михайлович, їх треба терміново продати, поки є хороша пропозиція, а купити на їх місце того-то, того-то. Якщо ви не продасте, то це буде проблемою і з гравцями, і з фінансами, і з нашими перспективами. Такої людини не виявилося. Тому Ігор Михайлович у футболі піднаторів за ці 20 з гаком років, він багато чому навчився, але всюди хоче бути і селекціонером, і тренером, і мотиватором, і менеджером, і на прес-конференції інтерв'ю давати, і про суддів. Ну ось всюди він бере на себе відповідальність, він попереду всіх у такому рукопашному бою.
Такого не може бути. Він повинен підготувати для цієї роботи інших людей, з яких можна запитати, і які не побояться відповідальності і будуть цю роботу робити професійно, чесно і використовувати для клубу. А він таких людей, напевно, і побоюється десь.
- Все-таки в нинішньому сезоні «Динамо» вже все? Чи є взагалі реальні шанси у команди ще якось щось виправити в надії на, наприклад, нестабільність конкурентів? Або вже треба змиритися з тим, що шанси на чемпіонство втрачені і просто намагатися вже цим сезоном жертвувати, в розумних межах, звичайно, для побудови фундаменту конкурентоспроможної команди?
- Ну, шанси завжди є, але я не думаю, що за складом той самий ЛНЗ сильніший, ніж склад «Динамо». Я не думаю, що в тому ж «Поліссі» на порядок склад вищий. Ігри з «Шахтарем» показали, що «Динамо» може пред'явити конкурентну гру і виглядати відрізками навіть краще.
Тобто, за складом все це можна зробити. Питання в керівництві, в тому, як вони проведуть збори, у визначенні саме основного складу. Ну і на яку хвилю вони вискочать.
Тому конкурувати необхідно до самого кінця. Все-таки багато втрачено, крім честі, тому честь треба довести на футбольному полі. Костюк, як і будь-який тренер, давно мріє про роботу з дорослими, в такому клубі, і мріє досягти результату і внести своє ім'я в історію. Тому для нього це шанс, який дається раз в житті. І тут треба, щоб він правильно розставив пріоритети. Він не для того, щоб плавно перевести дорослий футбол своїх вихованців, а для того, щоб «Динамо» знову стало таким брендовим, потужним клубом, як його знають і в Україні, і в Європі, - заявив Сопко.
