Хотіли «збити» Равіля Сафіулліна
— У той час професійний футбол очолював Равіль Сафіуллін, який тривалий період був президентом ПФЛ. Але його, як то кажуть, вирішили «прибрати». Виникла ідея створити Прем’єр-лігу, яка відповідала б за вищий дивізіон.
Власники клубів хотіли бачити більш автономну (від ФФУ) та ефективнішу (ніж ПФЛ) організацію. Але в нашому футболі подібні речі зазвичай робляться під конкретну персону. Ця ситуація не стала винятком. Насамперед хотіли «збити» Сафіулліна — я кажу це відверто. І паралельно прагнули поставити Данилова — президента ФК «Харків», потужного менеджера, який за короткий час увірвався в еліту українського футболу.
Як ми стали конкурентами? У мене була компанія «Медіа Спорт Промоушн», яка мала контракти з клубами й сформований маркетинговий продукт. В Україні в цій ніші ми були другими. Перше місце займала УФІ — їй належали комерційні права збірної України, телеправа, відрахування УЄФА та ФІФА. Ми були другими.
Коли почався період невизначеності й почали «качати» Сафіулліна, я поїхав до Данилова на переговори, щоб зрозуміти свою роль і роль компанії в майбутньому. Але ми не знайшли спільної мови. Так буває — люди не домовляються.
Дзвінок до Сімферополя
Я зрозумів, що виникає ситуація, за якої можу втратити все, що будував чотири-п’ять років. І тоді з’явилася думка: «А може, ти сам побалотуєшся на посаду президента Прем’єр-ліги?».
Я сів у машину і першим зателефонував Сергію Куніцину, президенту «Таврії». Запитав, чи можу порадитися. Він відповів: «Приїжджай, чекаю».
Приїжджаю до Сімферополя, викладаю ситуацію.
— Серьога, та звісно йди на вибори. Виставляй сильну позицію, готуй програму.
Це був 2008 рік. У нас було всього півтора місяця. За регламентом потрібно, щоб щонайменше два клуби висунули твою кандидатуру. Першою стала «Таврія», другою — «Чорноморець», президентом якого був Леонід Клімов.
І з людини, яка не знала, що буде далі, я перетворився на людину, яка збиралася виграти вибори — на одному рівні з Даниловим. Це був унікальний досвід. Я об’їздив усю Україну, зустрівся майже з усіма власниками клубів, презентував свою програму.
«Ти нам подобаєшся, ми за тебе проголосуємо», - пообіцяв Коломойський
За мене говорив попередній досвід. Оборот «Медіа Спорт Промоушн» становив 8 мільйонів доларів, які за підсумками сезону надходили клубам. До цього українські клуби фактично не заробляли. Плюс пляжний футбол — ми виграли Кубок Європи, активно розвивали цей напрям.
Це був неймовірний досвід: Ігор Коломойський, Ігор Суркіс, Вадим Рабінович, Олександр Ярославський, Костянтин Жеваго, Олег Мкртчян, Леонід Клімов… Я не знаю, як вони вели бізнес, але для розвитку футболу це були золоті часи.
Але вибори я програв. Мене не підтримав клан «однокласників» Ігоря Валерійовича Коломойського. Хоча за добу до голосування я був у Дніпропетровську і спілкувався з Коломойським. Він уважно вислухав мою програму і сказав: «Ти нам подобаєшся, ми за тебе проголосуємо».
Повертаючись до Києва, я вже відчував ейфорію від майбутньої перемоги. За мене мали голосувати «Таврія», «Чорноморець». «Металіст», «Шахтар», до слова, до останнього тримав паузу — підтримати того, у кого буде більшість. А ще чотири клуби з одного пулу — «Динамо», «Дніпро», «Арсенал» і «Кривбас». За моїми підрахунками, я мав набрати 11 голосів, а Данилов — п’ять.
Але наступного дня сталося інакше. Данилов зібрав вісім голосів, за мене віддали шість. Коломойський ухвалив інше рішення, «Динамо» — також. Так склалося, так буває.
Я програв вибори, Данилов став президентом. Але до мене підійшов Ігор Валерійович і сказав:
— Серьога, так буває. Це футбольна політика, нам так вигідніше. Але ми підтримаємо твій проєкт у пляжному футболі.
Данилов також потиснув руку — у нас із ним усе було по-чесному, без переходу червоних ліній. А згодом УПЛ повністю викупила права «Медіа Спорт Промоушн», - розповів Харченко в проекті «Сисоєвщина» на YouTube.
