- Микола Михайленко у ван Леувена в оренді з Динамо не заграв й знайшов себе вже в Олександрії Ротаня, звідки повернувся до киян й також отримав виклик до збірної України.
– Ми з ним з одного міста – Варва. Тому, можна сказати, знайомі з трьох років:)
У Зорі він дійсно виступав небагато, адже був молодим гравцем, а конкуренція в центрі поля зашкалювала. Однак на тренуваннях проявляв себе добре і я казав йому: «Сьогодні ти не граєш, а завтра усе може бути навпаки». Він усе розумів.
Так само можу назвати його доброю та працьовитою людиною. Микола багато зробив, аби опинитися там, де він є зараз. Він на це заслужив. Ні для кого футбольний шлях не завершується одним клубом. В Зорі не грав, а в Олександрії Ротаня усе пішло в гору.
– Той період у Зорі також став чудовим трампліном для орендованого в Динамо Володимира Бражка. Він прийшов до вас взагалі без досвіду виступів на дорослому рівні, але показав себе з найкращого боку й у підсумку повернувся до біло-синіх й отримав виклик до національної збірної України.
– Він працьовитий. Як людина також хороший, має лідерські якості. Спочатку помилявся на тренуваннях та іграх, але поступово почав набирати. Йому та Арсенію Батагову дуже допоміг зрости як футболістам асистент Патріка – Реймонд Аттевелд. Вони й самі це знають.
У Зорі Бражко був взагалі іншим гравцем. Топ у відборі, передачах... Я вважаю, що його ще із Зорі могли до збірної викликати. У Динамо він вже мав трохи слабший вигляд.
