Футболіст зізнався, що все вирішила розмова з головним тренером Младеном Бартуловичем.
– Максиме, як поживаєте після відходу з Металіста 1925?
– Після завершення контракту я розглядаю різні варіанти. Поки ніде, скажімо, так.
– Наприкінці минулого сезону ви були важливим гравцем харків’ян й допомогли команді вийти в УПЛ, однак у новій кампанії навіть не потрапили до заявки на сезон. Чому так склалося?
– Для мене самого це була загадка, чесно кажучи. Прийшов новий тренер, викликав до себе й сказав: «Ми збираємося омолоджувати склад. Якщо хочеш, то можеш піти в іншу команду, або тренуватися пів року до кінця своєї угоди». Я відповів: «Добре, готовий піти. Шукайте оренду. Хочу грати. Сидіти тут мене не влаштовує». Ну, і все.
Прибрали мене й ще деяких хлопців, а підписали гравців плюс-мінус такого самого віку. Незрозуміло, у якому напрямку вони омолоджувалися, якщо чесно.
– Щодо футболістів, які також влітку не підішли Бартуловичу, ви маєте на увазі Владлена Юрченка та Василя Кравця?
– Ну, так. Просто незрозуміло, коли Юрченко забиває стільки голів, а його прибирають з команди...Трохи з’являються питання. Те саме стосується футболістів, які грали більшість часу.
– То чому ви у підсумку нікуди не перейшли?
– Коли сталася вищезгадана розмова, то я тренувався з Металістом 1925 до від’їзду команди на збори. На передостанньому або навіть останньому тренуванні отримав травму. В мене вже тоді були розмови з іншими клубами, називати не буду, але я випав приблизно на місяць.
Було б негарно просити зачекати чи продовжувати вести перемовини. Не знав, як надовго затягнеться відновлення. Дякувати Богу, усе швидко пройшло, і я повернувся на поле, – сказав Імереков.
