— У мене зараз двоє зятів, обидва — улюблені. І одна онучка — поки що одна.
— Ви як батько втручаєтеся в особисте життя доньок, даєте поради?
— Ніколи. Ні старшій, ні молодшій доньці я не лізу в стосунки й не даю порад. Жодного разу не говорив, з ким зустрічатися, що робити, куди ходити чи не ходити. Від мене діти такого не почують.
— А від мами?
— Це вже інше питання (сміється). Мама там працює на повну.
— Зять — футболіст. Якою була ваша перша реакція?
— Друзі мені досі згадують, що колись я сказав: «У мене ніколи не буде зятя-футболіста». Чесно — не пам’ятаю такого. Але знайшли підтвердження, справді казав. А зараз один із зятів — футболіст, причому досить хорошого рівня.
— І як вам у цій ролі?
— З Колею ми лише нещодавно почали частіше бачитися. Переважно спілкуємося телефоном, у нього тренування, свій графік. З донькою, звісно, контактую більше. Мені важливо інше: я бачу її очі, настрій, бачу їхні стосунки — і мені цього достатньо.
