«Його майбутнє залежить лише від нього. Він має перспективи, але прямо зараз не можна говорити про національну збірну. Якщо він показуватиме стабільну гру в кожному матчі, то так – він буде кандидатом у збірну».
Це нинішній наставник національної збірної України Сергій Ребров висловився про молодого форварда «Динамо» Матвія Пономаренка.
Тренер «синьо-жовтих» напередодні першого поєдинку плей-оф ЧС-2026 шукає форварда в пару до Ваната та Яремчука, оскільки Довбик травмований. І серед кандидатів на вакантне місце Сергій Станіславович розглядає і 20-річного нападаючого «біло-синіх».
«Я вважаю, що на даний момент Матвій діє гостріше за Ваната. Я бачу у цьому футболістові справжнього нападника. Нахабного, потужного, швидкісного та з почуттям гола. Пономаренко діє різноманітніше за Ваната». А це думка ще одного головного тренера національної збірної України (колишнього головного тренера) – Йожефа Сабо.
Йожеф Йожефович із властивою йому прямотою висловився одразу про двох форвардів «Динамо» - про одного колишнього й одного теперішнього. І зробив висновок, хто з них крутіший. Йожеф Йожефович це може собі дозволити. Йому дипломатичність зараз ні до чого, на відміну від Сергія Станіславовича.
Певна річ, я й поряд не валявся з цими однаково шанованими мною фахівцями, проте дозволю і собі вставити з приводу п'ять копійок. Тим більше, що мені теж дипломатичність – як зайцю стоп-сигнал.
Тема «Пономаренко та національна збірна» не могла не виникнути на даному етапі. На носі надважлива гра проти збірної Швеції, а тут негаразди з Довбиком, та й Яремчук на новому місці поки що не вражає (хоча і на старому місці Роман теж особливо не вражав). Виходить, що з по-справжньому «живих» кандидатів у першу збірну країни – лише Ванат. Терміново потрібне підкріплення. Тому й виникло, крім інших, прізвище Пономаренка.
Зізнатись, виникло не на порожньому місці. З появою на тренерському містку «Динамо» Ігоря Костюка у складі «біло-блакитних» почали регулярно з'являтися його вихованці з юнацької команди. Окрім Пономаренка, це і Редушко, і Коробов, і Захарченко, та й Нещерета з Михавком теж можна зарахувати до цих струнких лав.
Я далекий від думки, що Костюк ставить «молодняк», що відмінно проявив себе в юнацькій команді, в першу команду винятково завдяки своїм альтруїстичним спонуканням. Звичайно, тренер, який не мав досвіду роботи на такому рівні, підсвідомо шукає опору в гравцях, на яких цілком може не тільки покластися, але й накричати. Одна річ – пихати того ж Пономаренка, і зовсім інша – Ярмоленка. Олександр Шовковський у зв'язку з цим збрехати не дасть.
Однак, окрім цього нюансу, є й інші. «Динамо» зараз справді на порозі зміни поколінь. А може вже й за порогом. До того ж, якісного посилення зовні для першої команди в найближчому майбутньому не передбачено, наскільки я можу вважати, тому і доводиться вдаватися до допомоги вчорашніх дублерів. Цілком честолюбних, до речі, дублерів. Але, все-таки, не більше.
Констатую так жорстко, виходячи з нинішньої непростої та заплутаної ситуації. Адже, незважаючи на відверте просідання нашого елітного дивізіону, відверто визнати, що хтось із динамівської молодої порослі саме зараз виглядає «бетонним» гравцем основного складу чи, тим більше, бажаним кандидатом у головну команду країни – ну це, як мінімум, передчасно.
Хоча, повторюся, на цьому тлі Матвій Пономаренко все-таки показово вирізняється з-поміж своїх колишніх партнерів по дублю. Вирізняється він насамперед своїми результативними діями – в останніх чотирьох турах УПЛ на його рахунку п'ять м'ячів.
Однак у цьому випадку також потрібно робити похибку на його ігрове амплуа. Умовному Максиму Коробову, який діє на позиції флангового захисника, все ж таки складніше потрапити на «радари» і фахівців, і вболівальників, ніж форварду Пономаренку, причому єдиному нападникові в ігровій схемі нинішнього «Динамо».
Водночас зазначу, що прізвище Пономаренко на слуху у нашому футболі вже не перший рік.
Хоча справжню путівку в основу першої команди видав Матвію нинішній наставник «біло-синіх», дебютував він у першій команді «Динамо» ще за Луческу. Домнулу Мірчі у зв'язку з цим треба віддати належне: він уміє розглянути в юнаку справжній талант. Приклад Іллі Забарного більш ніж промовистий.
Отож юний Матвій Пономаренко дебютував за «дорослу» динамівську команду ще третього листопада 2023 року. Він з'явився на полі у класичному, на останні хвилини поєдинку. Результативними діями 17-річний Пономаренко тоді не відзначився, але шанувати себе змусив.
З того часу він уже, за великим рахунком, не випадав із обойми першої команди.
А перший свій м'яч за першу команду він забив за Шовковського. Проте робити ставку на Матвія СаШо не поспішав. Ну, на те він мав вагомі причини: Ванат. Та й Герреро також.
Мені складно судити, чи зробив би Шовковський ставку саме на Пономаренка після відходу Ваната до «Жирони», або продовжив би ходіння по муках з Герреро і Бленуце. Про це зараз можна лише здогадуватись, але здогадуватись – справа як мінімум невдячна.
Олександра Володимировича вже немає в команді, і немає не в останню чергу через відверту беззубість його колишніх підопічних в атаці, а Ігор Володимирович вирішив поставити на Пономаренка, і не помилився.
П'ять м'ячів Матвія у чотирьох поєдинках, лаври найкращого гравця УПЛ за підсумками 18-го туру, заочна дискусія двох тренерів збірної України, одного чинного, іншого колишнього, про можливість/необхідність викликати Пономаренка до головної команди країни.
А тут і сам Матвій у недавньому своєму інтерв'ю голосно заявив, що хоче вже цього сезону стати найкращим бомбардиром чемпіонату.
Все це добре. Похвально навіть. Хлопець регулярно забиває, він, повторюся за Йожефом Йожефовичем, «нахабний, сильний, з почуттям гола».
Але, вибачте мені, на цьому все. Поки що все. Тому що Матвій Пономаренко сказав лише «а», а що буде далі – дивитимемося і слухатимемо.
«Кудрівка», «Верес», «Рух», «Епіцентр» - ось цим командам забивав Пономаренко у своїй забивній серії. За всієї поваги до цих команд, його справжні чесноти мають проявитися у матчах проти команд із верхньої частини таблиці. Ось якщо він заб'є «Поліссю», ЛНЗ чи «Шахтарю», ну, тоді й можна говорити і про його претензії на лаври бомбардира УПЛ, і про його посягання на місце у збірній.
А поки що про це говорити, на мою думку, зарано. Те, що хлопець талановитий, очевидно й коневі. На рівні юнацької першості він забив найбільше в країні. І якщо й далі прогресуватиме, працюватиме над собою, то, безумовно, виросте у справжнього майстра. І в збірника.
А працювати йому є над чим. Ну, хоч би над своєю формою. Він справді «потужний», і корпусом працює, як молодий Мілевський, але не так давно Матвій мав проблему зайвої ваги. Сподіваюся, що цієї проблеми більше не буде.
А ще сподіваюся, що цей нападник удосконалиться не тільки в «нахабстві» та «потужності», а й у грі один в один. Як на мене, то за цим показником Пономаренко поступається Ванату. Тому особисто для мене форвард «Жирони» є фактично безальтернативним кандидатом на місце в основі збірної у грі проти Швеції.
А Пономаренко бачиться мені безумовно талановитим нападником, у якого може бути світле майбутнє, як мінімум, не гірше, ніж у Ваната. Але для того, щоб побудувати таке майбутнє, Матвієві потрібно кілька сезонів розривати УПЛ, забиваючи не лише «Кудрівці», а й командам значно серйознішим, чого я йому щиро бажаю.
