– А що це була за історія з «Болтоном»?
– У мене була травма, переніс операцію і почав відновлюватися. Була надія, що наприкінці серпня – на початку вересня зможу повернутися на певний рівень, зокрема міжнародний. Але мене не включили до заявки на єврокубки. Я не зрозумів цього рішення. Для мене це був останній сигнал: треба їхати. Коли з’явився варіант із «Болтоном», я без вагань погодився, бо перспектив у «Динамо» вже не бачив.
– Які враження залишилися від тієї поїздки?
– Те, що сталося з «Болтоном», було дуже кумедним. З одного боку, здавалось, що у клубу є менеджмент, а з іншого – приїжджаєш до аеропорту, а там тебе ніхто не зустрічає, добирайся сам. Добре, що там опинився агент Володимира Бесчастних. Я подивився на нього – обличчя наче слов’янське. Підійшов, поцікавився.
Він сказав, що чекає Володимира, який прилітає з відпочинку, а далі вони, як і я, їдуть у Болтон. Я питаю: «Можна я з вами?». Далі ми вже разом тусувалися. Зайшли в роздягальню «Болтона», посміялися. Один із тренерів питає мене: «А ти на якій позиції граєш?». Кажу: «Якщо хочете, можу стати у ворота». (Сміється). Потім вони похвалилися, що у них найкраща кухня в АПЛ. Ми зайшли на їхню суперкухню. Ну що сказати… м’яко кажучи, звичайний МакДональдс. Я сказав, що вони не бували на базі «Динамо». Якби бачили, яка там кухня, що б сказали про свою?
– Як відбувався ваш перегляд?
– Спочатку був Йо-Йо тест – чомусь саме його вони нам давали (це короткочасні ривки високої інтенсивності з періодами відновлення, – прим.). Я його пробіг і кажу: «Ну що, пішли на тренування?». А вони: «Ні, після такого тесту потрібно зупинитися». У «Динамо» такий тест для нас був лише розминкою. Тренером у них був Сем Еллардайс, я з ним майже не розмовляв. Перед тренуванням він підійшов, сказав привіт і спитав, звідки я. Було зрозуміло, який у мене був стан після чергової розчарувальної поїздки за кордон.
