- Пане Олександре, чим вам запам'ятався дебют в складі національної команди України?
- Дуже добре пам'ятаю цей день. Мій дебют в складі збірної України відбувся в 2008 році, у Львові, де ми приймали збірну Білорусі. Це був початок відбору ЧС-2010, ми виграли 1:0. Звичайно, такі матчі не забуваються. Особливих труднощів після клубу грати в збірній було не складно. Я виходив на поле, і грав, як умію, як робив це в складі «Динамо». Завжди був готовий грати за збірну і одягав синьо-жовту футболку із задоволенням.
- Який матч у синьо-жовтій футболці був найбільш пам'ятним?
- Думаю, якраз цей матч з білорусами і можна вважати найбільш пам'ятним. Тоді я регулярно почав грати в складі київського «Динамо», але в національну команду не викликався, тому що у мене в молодіжній збірній був конфлікт з Олексієм Михайличенком, який тоді вже тренував першу збірну. Пам'ятаю, що спочатку в список збірників я не потрапив, але через кілька днів мене викликали. Ніяких непорозумінь з Олексієм Олександровичем уже потім не було.
У матчі з білорусами я вийшов на заміну в другому таймі. Був повний стадіон вболівальників, неймовірна підтримка. Пам'ятаю, що матч був складним, ми забили єдиний гол на 94-ій хвилині, після того як Толік Тимощук заробив пенальті, а Андрій Шевченко його реалізував.
- Найкурйозніший момент, що стався з вами під час перебування в збірній?
- Не буду про це говорити, щоб не було зайвих обговорень. Нехай це залишиться між нами. Найголовніше, можу сказати, що в збірній завжди була хороша атмосфера. Те, що відбувалося між «Динамо» і «Шахтарем» на футбольному полі, за ним ми все це залишали і нормально спілкувалися і дружили.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
