Американців, які проходять молодіжну школу в Аяксі, Баварії, Барселоні та подібних командах (а дехто вже грає і забиває в основі таких клубів, як Селтік, та за національну команду), не без підстав вважали одними з фаворитів турніру. США – чвертьфіналіст останніх двох форумів (наш максимум – 1/8 фіналу), і цьогоріч команда націлена пройти ще далі після того, як у кваліфікації здобула 8 перемог з 8-и можливих з феєричною різницею голів. Їх тренує наставник, для якого це вже 4-й Мундіаль.
Тому важка перемога над американцями належить усім – команді, яка грала, мов єдине ціле, з шаленою самовіддачею та регулярною підстраховкою, а також тренерському штабові, що підготував смертельний для суперника план на гру. Утім, його ще потрібно було виконати. І тут на допомогу прийшов індивідуальний виконавський клас молодих гравців, яких «розвиває» у головній команді Динамо Олександр Хацкевич.
Білоруський керманич настільки «активно» працює з цією молоддю, що на трьох вони награли 7 матчів (разом це 272 хвилини!) у всіх турнірах за основу киян. Двом з них уже по 20 – за нинішніми мірками та з урахуванням рівня УПЛ вже мали б не просто до основи підходити. Хоча там наставник, який вважає, що «половина гравців Динамо мають ще грати за дубль».
Хацкевич більше, ніж молодь, критикує хіба що реалізацію. Українська молодіжка забила 2 голи, 3 рази влучивши у площину воріт. Правий центральний захисник Денис Попов не лише відзначився переможним взяттям воріт, а й почав першу гольову атаку пасом на асистента Цітаішвілі – фактично це була така собі довга стіночка. Його можна і варто хвалити не тільки за виграні єдиноборства (виграв 12, програв 6, найкращий у команді відсоток – 63) та лідерство у повітряних дуелях (6 з 8, або 75%). Динамівець перевершив партнерів і у виносах (5) та відсотку виграних дуелей в захисті (57%),
За оборонними показниками міг у поступитись лише лівому центрбеку Шахтаря Валерієві Бондарю, на якого падало більше навантаження в силу організації атак США. Однак і тут Денис попрацював на славу – 5 перехоплень, 15 підбирань і відборів. Натомість Попов віддав 21 пас уперед зі своїх 28-и. Петраков свідомо відмовився від контролю, випустивши 5 захисників, зате намагався максимально використати 20-річного здібності до першої передачі. Точність на рівні 61%, що для людини, яка не мучить глядача безкінечними пасами поперек поля, не так і погано.
Офіційний гравець матчу проти США. Просто шкода, що талант Дениса тринькали в дублях Динамо – лише 90 відмінних хвилин у Маріуполі, після яких він знову чомусь засів у глибокий запас. А міг би цілком піти шляхом Миколенка або хоча б у Кубку пограти з основою, як це роблять навіть світові гранди зі своїми перспективними.
Сергій Булеца продемонстрував стовідсоткову ефективність: 1 постріл = 1 гол, єдиний пас під удар став гольовим. Блогер Михайло Смоловой відзначає, що 20-річний лівий атакувальний півзахисник грає у збірній зовсім іншу роль, ніж у дублі Динамо, де він чистий плеймейкер, 10-й номер. Тут він частіше приймає на лівому фланзі – або у глибині після відбору чи підбирання м'яча, або після закидання у високій позиції поблизу воріт, як сталось у моменті з голом.
Сергій провів на полі 75 хвилин, за цей час віддавши лише 7 пасів назад. Звідси й не дуже висока точність пасів (21 з 32, або 66%). Інтенсивно працював і на оборону – 4 перехоплення, 5 підбирань і відборів. Булеца виграв 6 єдиноборства, програвши 5, ще 2 завершились нейтральним підсумком. Вміє ідеально подати і не боїться взяти відповідальність на себе, коли треба швидко завершити момент ударом.
Однак з приходом Де Пени і відновленням Вербіча при Хацкевичу навряд чи заграє ліворуч. Під нападниками? Там уже є інші молоді – Шапаренко і Шепелєв, які до того ж регулярно наражаються на нарікання білоруса, тож найімовірніше, що результативний Булеца змушений буде податись кудись в оренду. Технічний гравець з інтелектом, який вміє створювати перевагу та притримати м'яча, відзначає журналіст португальського каналу Eleven Томас Да Кунья.
Георгій Цітаішвілі, за визначенням авторитетного польського оглядача Міхала Трели, став найцікавішим гравцем матчу, значно вирізняючись на фоні всіх інших партнерів – «кожен його рух з м'ячем ставав загрозою». Гіо змушений був відтягуватись у глибину для початку атак. Наймолодший з динамівців став лідером за вдалими спробами дриблінгу (8, лише одна завершилась невдачею).
Цітаішвілі вступав в атакувальні єдиноборства найчастіше зі всіх (19, з успішністю у 53%), що підтверджує його природжені лідерські якості. Другий і третій гравці мали по 9 і 8 разів дуелей в нападі. При цьому менше половини атак українців йшли правим флангом, але Георгій намагався створювати загрозу «з нуля». Чого вартий тільки момент з першим голом, коли він спочатку класно змістився глибше, відрізавши опонента, а потім миттєво знайшов Булецу красивим закиданням. Або коли у другому таймі обіграв опонента і миттєво пробив здалеку в поперечину. Його проблема, що в тих рідкісних матчах за доросле Динамо надто сильно брав гру на себе, не помічаючи партнерів і місцями заграючись – у молодіжних командах з цим проблем менше.
Звісно, глобальні висновки робити ще рано, але це не перші гравці Динамо та загалом українського походження, які показали себе на молодіжному Чемпіонаті світу. Дехто брав «Золотий м'яч» Мундіалю U-20, інші ставали найкращими бомбардирами. Усе почалось ще з Володимира Безсонова у далекому 1977-му, коли відбувся перший подібний форум. Тріумфувала збірна колишнього СРСР.
Правий оборонець цієї команди провів 15 років у Динамо, вигравши з киянами Кубок УЄФА-1986. Це єдиний захисник, який ставав найкращим гравцем молодіжного Чемпіонату світу! Безсонов забив 3 голи на турнірі, оформивши дубль у фіналі проти Мексики та реалізувавши пенальті в серії після матчу.
Олег Саленко вже у статусі новачка Динамо (за даними Трансфермаркт, кияни заплатили за 19-річного форварда 50 тисяч євро) виграв звання найкращого бомбардира ЧС-1989 U-20. Згодом він дебютував за збірну України, але переметнувся до національної команди Росії, повторивши своє досягнення на дорослому ЧС-1994. Саленко став єдиним, хто зумів виграти «Золотий бутс» на молодіжному та дорослому мундіалях.
Олександр Алієв вистрелив у 2005-му. Україна, як і 10 років потому, вилетіла в 1/8 фіналу від команди з Африки. Півзахисник київського Динамо забив 5 голів, але тоді цього трохи не вистачило до вершини бомбардирів. Не дивно, адже світ чи не вперше божеволів від 18-річного Лео Мессі, який накручував суперників пачками. Аргентинець забив на 1 гол більше, виграв Мундіаль, «Золотий м'яч» і «Золотий бутс» турніру і... не зміг повторити ні того, ні іншого на дорослому рівні. Як і не зміг сам Алієв перерости рівень із суперталантів у лідери. Так, по 4 чемпіонства і Кубки України, так, півфінал Кубка УЄФА, але могло і мало бути значно більше.
Не можна не згадати і про успіх Сергія Щербакова на наступному молодіжному Чемпіонаті світу. Вихованець Шахтаря також забив 5 голів і став найкращим бомбардиром турніру. Він перейшов у лісабонський Спортінг, але його кар'єру надто швидко перервала жахлива автокатастрофа. «Якби не це, став би одним з найкращих півзахисників Європи», – сказав якось легендарний сер Боббі Робсон.
А зовсім нещодавно інший хавбек Шахтаря Віктор Коваленко став володарем «Золотого бутса», забивши все ті ж 5 голів на ЧС-2015 U-20. Утім, згодом його кар'єра на дорослому рівні пережила певний спад, якщо говорити і про збірну, і про футбол великого європейського рівня. Це і є та небезпека, яка чекає молодих і талановитих після визнання на юнацькому рівні – планку очікувань починають виставляти дуже високо, і для того, щоб її взяти і таки прорватись, іноді потрібні неабиякі характер, дисципліна (аж до повної жертви веселим молодечим життям) і правильний психологічний підхід як самого гравця, так і тренерів.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
