«Зідан – не дурень»: Лунін у скрутному становищі, або Чому не варто «виливати душу» у ЗМІ

Футбол України 16 Липня, 16:27 1401
«Зідан – не дурень»: Лунін у скрутному становищі, або Чому не варто «виливати душу» у ЗМІ
Ім'я Андрія Луніна не сходить зі шпальт українських та іспанських медіа. Така історія триває вже не рік.

Спочатку багато писали про можливий перехід талановитого воротаря Зорі до європейського клубу, називаючи усеможливі варіанти, а зараз – про взаємини українця з Реалом. Переконаний на всі 100 відсотків, що зайва увага точно не йде на користь без сумніву перспективному кіперу. Навпаки: це перешкоджає сконцентруватися виключно на футболі.

Давайте розпочнемо із самого початку. Лунін – вихованець Металіста. Коли з футболом у Харкові стало зовсім погано, перебрався до Дніпра. Потрібно розуміти, що Мирон Маркевич також пішов за маршрутом Харків – Дніпро. За чутками, частина селекційного відділу Металіста активно допомагала йому в роботі. Зрозуміло, що в такому випадку хтось із талановитих вихованців Металіста без проблем міг опинитися на берегах Дніпра.

На певному етапі власник Дніпра Ігор Коломойський втратив інтерес до футболу. Команда відмовилася від усіх легіонерів, футболістів із високими зарплатами, надавши можливість молодому тренеру Дмитру Михайленку працювати на рівні УПЛ. Команда формувалася на основі власних молодих гравців та досвідчених Ротаня, Кравченка, Польового, які були покликані допомогти молодняку швидко зрозуміти реалії дорослого футболу.

Михайленко бачив основним голкіпером досвідченого Дениса Шеліхова, який свого часу подавав сподівання, але у Дніпрі так і не грав. Мав досвід виступів у Волині. На старті було все добре, до матчу в Сумах проти Олімпіка, який завершився розгромом дніпрян (0:3) та помилками воротаря. Свій шанс отримав Олексій Баштаненко. Десь було відчуття, що, насамперед, психологічно цей кіпер не готовий до серйозних викликів. Відчувалося, що молодий гравець занадто нервує. Я вважав, що свій шанс отримає Данило Кучер, який ще у Маркевича дебютував за першу команду. Але Михайленко вирішив інакше, довіривши місце в складі 17-річному Луніну, який вхопився за свій шанс обома руками.

лунін

Головна чеснота зовсім юного воротаря полягала в тому, що у свої 17 років він почувався впевнено у психологічному плані. Не можна сказати, що гра Луніна була у Дніпрі бездоганною, але не полишало враження, що потенціал у цього хлопця – дуже значний. Варто було його розвивати. На рівні УПЛ Лунін отримав прекрасний досвід, далі належало працювати над сильними сторонами та слабкими місцями.

Логічним виглядав крок із подальшим переходом у Зорю. Луганці славилися тим, що вміють розвивати молодих гравців. Крім того, участь у Лізі Європи стала б так званою вітриною для молодого воротаря. Заради розвитку Луніна Зоря навіть пожертвувала своїм основним кіпером – Олексієм Шевченком, який міцно засів на лавку, а потім пішов у статусі вільного агента.

Сезон Луніна в Запоріжжі важко назвати однозначним. Безперечно, він отримав великий досвід, відчув ще більшу впевненість у собі. Але й помилок вистачало. Варто хоча б пригадати матч проти Маріуполя на старті чемпіонату, чи гру в Києві проти Динамо.

Стало зрозуміло, що варто рухатися вперед. На рівні чемпіонату України Андрій отримав необхідну базу. Навряд чи й надалі міг би стрімко прогресувати, виступаючи саме в УПЛ. Ліга Європи стала додатковою можливістю привернути до себе увагу. Залишилося тільки визначитись із новим клубом.

Було дуже багато чуток. Особливо весною 2018 року. У які тільки команди не сватали Луніна! Починаючи від українських грандів Динамо та Шахтаря, продовжуючи клубами-трамплінами типу Лейпцига, Евертона та завершуючи провідними командами світу – Інтером, Наполі, Реалом.

Зізнаюся чесно, що не сприймав всі ці розмови серйозно. Вважав, що це просто піар заради переходу на кращих умовах, за більші гроші. Але реальність виявилася такою, що Лунін став гравцем одного з найпотужніших та найіменитіших клубів світу – мадридського Реала.

лунін

Потрібно розуміти, що Реал – непростий клуб через власне бачення розвитку та амбіції президента Флорентіно Переса. Це не клуб розвитку та витирання соплей, а клуб великих цілей. Там ніхто нікого не чекатиме, не надасть бодай 2-3 шанси. Комплектація складу проводиться зірками найпершої величини. Для Флорентіно Переса не становить проблем заплатити за Азара понад 100 мільйонів євро. При тому, що контракт бельгійця з попереднім клубом діяв ще один сезон. Будь-хто інший чекав би мінімум до зими, щоб знизити ціну трансферу, але не Перес. Або, наприклад, запрошення ще одного бельгійця Куртуа з того ж таки Челсі при живому та здоровому Кейлору Навасу, з яким команда виграла три ЛЧ поспіль...

Минулого літа Перес вирішив діяти, так би мовити, на випередження. Запросив до Мадрида відразу декількох талановитих молодих гравців (цього літа за таким же маршрутом пройшов японський талант Кубу). Серед них опинився і наш Андрій Лунін. Можна зрозуміти сеньйора Флорентіно, якому набридло бігати за вередливими зірками, тож він вирішив зайти з іншого флангу – поки ціна на талантів не настільки велика, поки агенти не такі нахабні.

Якщо бодай один із них стане гравцем першої команди – це вже буде успіхом. Проблема в тому, що такий метод потребує системного підходу. Потрібно вміти працювати з молодими гравцями та доводити їх до потрібних кондицій. На жаль, такого досвіду в Реала немає зовсім. Вони сконцентровані на купівлі вже готових виконавців, які наступного дня можуть одразу дати результат.

Доволі непогано вдавалася практика оренд. Особливо для власних вихованців. Дані Карвахаль в Німеччині та Альваро Мората в Італії проявили себе з найкращого боку. Реал скористався опцією в контракті і повернув цих гравців.

Але футбол не стоїть на місці. Багато чого змінилося. Ніхто не виховуватиме гравців для інших команд. Всі хочуть заробляти на футболістах – від маленьких клубів до великих. Навіщо готувати та розвивати гравця, якщо через рік він покине команду? Тут можливий лише один варіант – коли на певній позиції у конкретній ситуації виникли проблеми (хтось отримав травму або тривалу дискваліфікацію), тож потрібно швидко шукати заміну. Або ж є ситуації, коли належить банально підтримати штани, – немає результату, а цілі поставлені високі.

Пригадайте, з якими проблемами зіткнулися Соболь, Будківський, Караваєв, коли потрапили в оренду, а клуби не мали права їх викупити. Тому я не здивований, що Луніна вдалося відправити в оренду лише у скромний Леганес. Знайти щось серйозніше було надзвичайно важко – сильніші клуби шукають гравців на постійну осонову.

Інша велика проблема – орендований голкіпер. Він повинен бути максимально зіграним із лінією захисту. Окрім своєї безпосередньої роботи, кіпер керує оборонцями і потребує відповідного авторитету в роздягальні команди. Зрозуміло, що упродовж років напрацьовується певне порозуміння, взаємини у колективі. На що у такій ситуації може розраховувати 19-річний воротар із далекої України, ще й без знання мови на той момент? Тут я повністю на боці Маурісіо Пеллегріно, наставника Леганеса, який бачив Луніна виключно другим голкіпером. Тренер – не ворог собі, яким би серйозним не був тиск на нього.

лунін

Я не дуже серйозно сприймаю чутки про оренду в Бетіс. Клуб із Андалусії заробив на своєму голкіпері Пау Лопесі 23,5 мільйони євро. Чому б їм і надалі не займатися подібною практикою, шукаючи воротаря, який із часом теж буде проданий до сильнішого клубу? Або, якщо вже брати, то досвідченого стража, який матиме якісь гарантії. Лунін не так багато зіграв на Піренеях, щоб робити серйозні висновки.

Я уважно стежив за всіма матчами Луніна у Леганесі (окрім кубкових). Ще свіжі у пам'яті останні ігри наприкінці сезону, які мали більше товариське значення, ніж, власне, турнірний інтерес. Нічого особливо нового у його грі не побачив. Сильні сторони залишилися сильними сторонами, а недоліки – недоліками.

У футбольному плані Лунін аж ніяк не може занести попередній клубний сезон собі в актив. Скільки б годин ти не тренувався, але ігрова практика все одно дає більше, ніж будь-яке тренування. Натомість українець може занести собі в актив адаптацію та акліматизацію у новій країні та новому футболі. Такий досвід за два дні не здобудеш. Приємно, що Андрій використав цей період сповна – зрозумів особливості воротарської гри в Іспанії, підтягнув мову.

Звичайно, що надалі потрібно мати стабільну ігрову практику. Повернення до Реала виглядає явно не найкращим рішенням. Зідан не схожий на дурня, тож відправив свого сина за практикою до новачка Сегунди. Він розуміє, що якісь другорядні кубкові матчі та потрапляння до заявки Реала не дають можливість розвиватися.

реал

Зрозуміло, що першим номером залишиться Куртуа. Якщо з ним все буде гаразд, саме бельгієць виходитиме на поле. Тібо – один із найкращих воротарів світу з досвідом гри за національну збірну, успішною кар'єрою в Атлетіко та Челсі. 27 років – доволі молодий вік для кіпера. На найвищому рівні він може грати ще 5-6 сезонів.

Нікуди не пішов Кейлор Навас. З провідних команд ніхто не має проблем із воротарем. Можливо, ПСЖ після відходу Буффона, але, схоже, вони робитимуть ставку на Траппа, який набрався досвіду в оренді. Я не впевнений, що Зідан увійде у довгий сезон з одним Куртуа, за спиною якого сидітиме 20-річний воротар абсолютно без досвіду гри на високому рівні, маючи в активі тільки сезон в Лізі Європи і декілька матчів у Прімері.

Не секрет, що у новому сезоні Зізу прагне боротися за найвищі цілі в ЛЧ та чемпіонаті Іспанії. Крім того, Кейлор – вже не хлопчак. Він не має великих амбіцій. Маючи тривалий контракт, навряд чи захоче покидати насиджений Мадрид. Відтак, спокійно примириться із роллю другого воротаря. У такому випадку Лунін залишається тільки третім номером з можливістю тренуватися із першою командою, грати за Кастілью та час від часу потрапляти до заявки у кубкових матчах.

Лунін – трудоголік, який готовий працювати над собою 25 годин на добу. Щоб бути успішним, молодий футболіст повинен трудитися не тільки 2-3 години тренувань, але й мати індивідуальну підготовку. А ще – талант і харизму. Андрій із такого тіста, що одразу карає, якщо до нього не ставляться серйозно. Вирішив форвард Атлетіко пробити пенальті просто, майже по центу воріт – відразу був покараний (щоправда, у нас написали, що Лунін парирував пенальті, але промовчали, що відбив м'яч не кращим чином, що призвело до гола). Щось схоже можна сказати про гру з Нігерією на молодіжному Мундіалі у Польщі. У першому випадку нігерієць пробив абияк, майже по центру, тому його удар був парируваний. Згодом вдарив нормально, що призвело до голу. Тому, безперечно, Луніну варто розвивати інші навики воротарської майстерності. У першу чергу – гру ногами. З побачених мною матчів Андрія в Іспанії саме цей компонент залишається поки що найслабшим.

лунін

Нещодавно Роман Бебех зробив цікавий матеріал про життя Луніна на Піренеях. Я звернув увагу на те, що Андрій хвилюється, він – неспокійний. Емоції для голкіпера – це дуже погано. Лунін якраз славився впевненістю у власних силах, психологічною стійкістю. Та зараз помітно, що він роздратований, бо очікував дещо іншого сезону, а реальність виявилася не такою, на яку сподівався.

Коли ти не граєш, коли у тебе виникли проблеми – краще працювати, а не спілкуватися з журналістами. Адже є ризик сказати на емоціях щось зайве, або ж висловити власне незадоволення. Всі ці речі – дуже важливі. Пригадайте пригоди Караваєва в Туреччині. Лише одне інтерв'ю перекреслило для Олександра всі перспективи у Фенербахче. А для такого клубу, як Реал, дрібниць точно не буває.

Важливий момент: Лунін є прихильником саме Реала, він хотів тут грати. Такі речі не завжди позитивно впливають на футболістів загалом і голкіперів зокрема. Можуть з'явитися зайві емоції. Пригадайте, чим завершилася кар’єра Максима Коваля у Києві, хоча з дитинства він був прихильником Динамо, на його телефоні стояло фото Шовковського...

Можна довго розмірковувати, мовляв, от якби Лунін перейшов в Атлетіко, враховуючи факт, що цей клуб зробив топ-зірок із Куртуа, Де Хеа, Облака, який сьогодні коштує 100 мільйонів. Чи, можливо, клуб-трамплін типу Аякса, Порту, Севільї тощо. Але це все – лише теорія. Після бійки кулаками не розмахують. Зараз Лунін – гравець Реала.

У ситуації, що склалася, найкращий вихід для нього – грати частіше і якомога менше «світитися» у ЗМІ. Ігрова практика – це розвиток та прогрес. Табу на журналістів – можливість сконцентруватися тільки на футболі. Бо наразі виходить так, що парирував пенальті в матчі проти Атлетіко – медіа відразу підносять до небес. Відповідно, очікування зростають до космічних масштабів. Варто зіграти невдало – ті самі медіа починають відверто тиснути.

Сергій Тищенко