— Ти говорив, що Сьомін - твій улюблений тренер. Чому?
— Після всіх динамівських тренерів, які тренували по методах Лобановського, він прийшов і змінив все. Ми перестали бігати тест Купера, всякі «драбинки».
— Він хотів вас з Алієвим забрати в «Локомотив»?
— Було таке. Ігор Михайлович не відпустив. Було б цікаво з Сашою пограти в «Локомотиві». Ми тоді разом нормально «бомбили».
— Алієв сказав, що ти ще пограєш, мінімум, 5 років. Далі що?
— Буде добре, якщо ще 5 років гратиму. Далі будемо думати з агентом, рухатися. Не хочу сидіти на дивані і думати по свою кар'єру. Для мене ти чудовий приклад. Красава!
— Порівняй ФНЛ з білоруським чемпіонатом...
— Там мало майстрів, але хлопці в свої сім'ї заробляють гроші і б'ються за преміальні не на жарт. Там дуже важко грати.
— Твій вихід в халаті на презентації Блохіна - що це було? Ти хоч в трусах був?
— Ні. Це нормально! Ми завжди так - спочатку одягаємо халати, піднімаємось на другий поверх, а далі вже перевдягаємось. Я швиденько забіг на базу, без нічого в цей халат стрибнув і на презентацію пішов. Я зовсім не подумав - наші ж знімали. Могли й не викладати.
— Кажуть, він завжди був дуже високої думки про себе...
— Завжди з посмішкою його згадую. Якось на тренуванні він сидів на лавочці, закинувши ногу на ногу, палив і пив каву. Михайличенко проводив тренування і форварди відпрацьовували замикання в один дотик. Браун Ідейє часто влучав у штангу. Блохін зробив паузу і сказав: «Боббі, а я б забив». Це було сильно.
— Шевченко говорив, що мріє повернутися в «Мілан». Ти мрієш повернутися в структуру «Динамо»?
— Звісно. Не знаю, в якості кого, але дуже цього хотів би.
— Які думки були, коли пробивав панєнкою на чемпіонаті світу?
— Я повторив свій удар на молодіжному чемпіонаті.
— Після матчу що було?
— Спокійно до цього віднісся. Підійшов Фрай і на матах англійською мені такого наговорив, поки я стояв і розмовляв по телефону. Як святкували? Нас, молодих, запросили старші гравці, сіли разом, випили по бокалу пива. Гордість була.
— Ти пишеш книгу? Що можеш сказати про неї? Три теми, щоб її купили.
— Відпустка, футбол, родичі.
— Скільки тратив за відпустку?
— 130-140 тисяч доларів. З яхтами, білетами на хокей та НБА, ресторанами і клубами.
— Розкажи цікаву історію про яхту...
— Знімали яхту з друзями. В нас було багато шампанського, свій повар. Лодка не могла підходити до берега і ми плавали на надувній, загоряли в ній. Вже під кінець подорожі на нас повар образився - сказав, для чого я тут є взагалі, якщо ви нічого не їсте. Ледь на беріг не зійшов.
— Який нестандартний вчинок фанатів «Динамо» тобі запам'ятався?
— Я любив ходити на Бесарабський ринок. Там торгували овочами, рибою жінки вже в роках і коли мене бачили, то говорили: «Артьомка, бери все, що хочеш, грошей не треба». Це було приємно.
— Був момент, коли ти говорив собі: ти піймав зірку, сходиш з розуму через гроші?
— Я легко міг потратити 10 тисяч доларів за раз на гардероб. Якось вдягаю піджак, який півроку не носив, а там три тисячі доларів лежить. Нормально, думаю! Пішли закуплятися!
— Звідки таке бажання «брати від життя все», гуляти, подорожувати?
— Якось само собою так. Колись Воронін з Тимощуком хвалилися, що поїхали на круїз в Маямі. А я що, не можу собі це дозволити, якщо нормально заробляю? Відкрив візу і поїхав. Раз, другий, третій. Відчуваєш себе незалежною людиною.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
