Причин чимало – по-перше, Жупіле Про-ліга позиціонує себе у якості середовища, де вміють працювати з талановитою молоддю. По-друге, функціонує налагоджений «експорт»– у випадку хорошої гри обов’язково виникне можливість переїхати до більш престижного чемпіонату; футболісти не знаходяться у тепличних умовах чи під дією ліміту – він взагалі відсутній. По-третє, створені комфортні умови, про які нам залишається мріяти – починаючи від стадіонів, де відвідуваність, як правило, сягає 70-80 %, та закінчуючи тонкощами тренувального процесу.
Зважаючи на сьогоднішній рівень УПЛ, не здивуємося, якщо незабаром ще хтось приєднається до Романа Безуса, Ігора Пластуна та решти українських легіонерів. Тут потрібно подякувати Руслану Малиновському, чий приклад став красномовним і мотивуючим – перехід півзахисника до італійської Аталанти засвідчив, що наш гравець може рости, якщо, окрім бажання, має всі необхідні важелі.
Новина сколихнула медіапростір та дійсно послугувала приємним подразником – у поточному сезоні українці відзначилися 11 результативними діями, левова частка яких є заслугою Романа Яремчука. Колишній динамівець видав шикарний відрізок, оформивши у 8-х зіграних поєдинках 6 голів та 3 асисти – без сумніву, наразі він вважається наступником Малиновського, тим, хто також удостоївся здійснити якісний крок уперед.
Найцікавіше те, що ще кілька сезонів тому нападник не міг похизуватися подібним становищем. Враховуючи його нинішню форму, виникає логічне питання – чому не вийшло з Динамо? Що трапилося по приїзді в Бельгію? Завдяки чому Роман додав та продовжує прогресувати? Як казав класик – давайте розбиратися. І для початку пригадаємо події трирічної давнини.
Яремчук не переконав у готовності грати за Динамо тут і зараз
У липні 2016-го Яремчук на правах оренди долучився до Олександрії, що, зрештою, можна назвати виправданим кроком – футболіст, не маючи особливого досвіду, отримав надважливу практику. Впродовж шести місяців Роман забив 6 м’ячів (один з яких залетів у ворота донецького Шахтаря) та віддав 2 передачі, таким чином адресувавши месседж керівництву Біло-синіх – він, як мінімум, заслужив на шанс. І був почутий – Ребров вирішив випробувати вихованця у дії.
«Вважаю, що, навіть перебуваючи в оренді, він довів, що готовий скласти конкуренцію і грати в Динамо. Ми бачимо його ставлення до роботи, старання всіх молодих хлопців, і нас це не може не радувати»,– ось як головний тренер киян прокоментував повернення Яремчука на НСК Олімпійський.
Тим паче, склалася сприятлива ситуація – станом на березень 2017-го Ребров міг розраховувати на єдиного центрфорварда у особі Артема Бєсєдіна. Решта потенційних конкурентів, будучи орендованими, перебували в інших клубах – влітку пішли Артем Кравець (Гранада), Дьємерсі Мбокані (Галл Сіті) та Лукаш Теодорчик (Андерлехт), а взимку аналогічна доля спіткала Жуніора Мораєса (Тяньцзінь Цюаньцзянь) і Олександра Гладкого (Карпати).
Що стосується Бєсєдіна, то на папері Яремчук мало у чому йому поступався – йдучи на зимову перерву, Артем мав у активі 4 голи, організовані проти Карпат, Дніпра, Шахтаря та Бешикташа у Лізі чемпіонів. Тож обидва суперники балансували на приблизно однакових позиціях – інша справа, що Бєсєдін одразу вхопився за нагоду, вразивши відносною стабільністю. Весняна частина у його виконанні пройшла досить продуктивно – переможні м’ячі у двох поспіль турах проти луганської Зорі та донецького Олімпіка не просто надали гравцеві впевненості, але і трансформувалися у додаткові бали в очах Реброва. Забігаючи наперед, підсумуємо – у 13-х поєдинках Артем напрацював на 6 м’ячів та 1 асист, чим забезпечив лояльність тренерського штабу (за іронією долі, нападник продемонстрував найкращий футбол у кар’єрі, принаймні поки що).
А ось Роман фактично нічим не запам’ятався. Звичайно, може виникнути певне враження, що 564 хвилини, відведені виконавцеві – занадто мало для того, щоб гідно себе зарекомендувати. Тим не менш, Реброва складно у чомусь дорікнути – як і обіцялося, Яремчук провів кілька повноцінних матчів, але, змарнувавши свої епізоди, не зміг переконати у профпридатності. Насамперед, футболіст не впорався з психологічним тягарем – частково вина лежить на оточенні, яке, якщо вірити словам Романа, не підтримало його у важкий період. Ось що він сказав у розмові з журналістами:
«Коли я приїхав в Гент, у мене не було впевненості в собі. Динамо вбило в мені футболіста, гра перестала приносити мені задоволення. Я відчував незадоволеність, сердиті погляди моїх товаришів по команді і тренерів. Було відчуття, що я все роблю не так, як потрібно. Зараз в Генті я отримую повагу і підтримку, я відчуваю себе цінним і важливим членом команди. З 10 років я був у київському Динамо і жодного разу там такого не відчув. Я все ще думаю, що заслужив більше шансів у першій команді Динамо».
В цілому ж Яремчук визнав – побоюючись допустити помилку, він самотужки підписав невтішний вердикт. І зрозумів – у даному випадку вина лежить на його плечах.
«В Києві, якщо ти не забиваєш, то все – ти не футболіст. Інших корисних якостей у тебе немає. Тільки не думайте, що я когось у чомусь звинувачую – про це не може бути й мови! Тільки я сам винен у тому, що не заграв в Динамо. Навесні у мене був шанс, але в п’яти матчах, в яких я виходив в основі, команда зазнала двох поразок. Там, якщо ти не забив, приходить наступний. Все дуже просто»,– резюмував форвард.
Поява біля керма Біло-синіх Олександра Хацкевича не була сприйнята з оптимізмом – дарма, що тренер і гравець знайомі з часів молодіжки. До команди повернулися приорітетні Мораєс та Мбокані (на старті УПЛ африканець показово тричі відзначився), плюс, до основного складу підтягнули Назарія Русина – стало зрозуміло, що в таких умовах Яремчук приречений. П’ять турів поза заявкою лише підкріпили побоювання – пора змінювати обстановку. Але кардинально – судячи із численних інтерв’ю, він не горів бажанням перетворюватися на чергового «пілігрима», яким, на жаль, став не один динамівець.
«У мене були пропозиції з Чехії, Польщі, Німеччини. Вибір був пристойний, але я для себе відразу вирішив обірвати всі зв’язки з київським Динамо, адже мені не хотілося йти в чергову оренду. Виходячи з цього, ухвалив для себе рішення, що більше не хочу пов’язувати свою кар’єру з Динамо»,– наголосив Роман після укладення контракту з Гентом.
Гент виявився готовим чекати
Чому Яремчук засяяв у Східній Фландрії? Завдяки об’єктивним причинам – як зізнався футболіст, бельгійці довго слідкували за ним та прагнули запросити ще після відрізку, проведеного в Олександрії. Буйволи ретельно вивчили досьє українця, тож прекрасно усвідомлювали, з ким їм доведеться стикнутися – поява Романа на Геламко Арені була аж ніяк не випадковою. Його трансфер обійшовся в 2 мільйони євро – здавалося б, сума незначна, але у клубі вміють рахувати гроші. Як і більшість представників Жупіле Про-ліги, Гент живе за рахунок власних коштів, тому не схильний робити різких кроків, особливо тих, які стосуються комплектації. Останні роки Буйволи витрачають на придбання у середньому 16-18 мільйонів євро, що, безумовно, скромно на тлі загальноєвропейських тенденцій, але і цього вистачає, щоб утримувати команду на конкурентоздатному рівні. Робимо висновок – Яремчук приїхав виключно для того, щоб грати. Тільки от у якому амплуа?
Перебуваючи на рідній позиції центрфорварда, українець довго не міг забити – вдалося лише після перерви в 420 хвилин (у 14-му турі кампанії 2017/18 постраждав Стандард). Дані показники дещо розчарували тренера Іва Вандерхаге, але не відштовхнули від підопічного – спеціаліст проявив терпіння та спробував розширити спектр його можливостей, награючи на лівому фланзі атаки. Роман здивувався, але виконав завдання, про що у підсумку не пошкодував:
«Спочатку я відчував себе не дуже комфортно на фланзі і не знав, чи зможу виправдати довіру тренера. Коли Вандерхаге попросив мене пограти на фланзі під час зимової перерви, в контрольних матчах, то я спочатку був в шоці. Але я граю там, де тренер вважає це необхідним. Він добре розкриває потенціал гравців, і я розумію, що він добре розбирається у футболі, тому роблю те, що він просить».
Універсалізм, прищеплений Вандерхаге, приніс дивіденди – перекваліфікувавшись на вінґера, Яремчук навчився краще відчувати партнерів та оцінювати ігровий епізод. Розміщуючись на фланзі, він отримав додатковий простір і час для прийняття більш раціонального рішення, чим раніше був явно обділений – адже прикутий до карного майданчику і у оточенні захисників. Роман різко додав у всіх компонентах, окрім єдиноборств, причому розвив ті якості, в яких був традиційно слабким – став частіше бити з-за меж штрафної зони, стелитися у підкати, страхувати і діяти із глибини, тісно комунікуючи з лінією півзахисту. Та найголовніше, що виросла гольова ефективність – у 14-х зустрічах, в яких Яремчук використовувався вінґером, він забив 6 голів та віддав 1 асист.
Відмінність до найменших дрібниць між Бельгією та Україною зробили нападника варіативнішим (що на руку Андрію Шевченку), ментально врівноваженим та готовим викладатися на всі сто відсотків.
«Я прийшов сюди з Динамо, клубу топ-рівня, але в Генті такий підхід до футболу, якого я ще ніде не бачив. До мене приставили фахівця з фітнесу і дієтолога, сказали: «ти – високий, але тобі не вистачає міцності». Такий підхід – просто клас! Завдяки цілеспрямованому навчанню я відчуваю, що зараз час я повністю розкриваю свій потенціал»,– розповів Яремчук.
Два минулі роки українець може занести собі в актив – під час дебютного розіграшу він вдало адаптувався до нових реалій, а потім зумів утримати задану планку (9 та 8 м’ячів у сезонах 2017/18 та 2018/19 зробили його найкращим снайпером клубу). На сьогоднішній час констатуємо – Яремчук інтегрувався, ставши важливим елементом команди. Настільки, що його не поспішають продавати – у Лігу 1, турецьку Суперлігу чи обом римським грандам.
Динамо прийнято сварити через втрату свого вихованця – мовляв, Біло-сині не розгледіли талант та легко пристали на умови Гента. Якщо розбиратися у питанні, ми неодмінно торкнемося первинних проблем, які яскраво проілюструють кричущу різницю між нашим підходом і тим, який застосовується у прогресивних країнах. Не здивуємося, коли кияни навіть не очікували, що Яремчук може так грати – просто не закладений той діапазон функцій та методик, які дозволяють гравцеві показати себе з абсолютно іншого боку. Цікаво, що Роман все ж подякував Хацкевичу – за те, що тренер його відпустив. І дав шанс побачити світ.
Павло Кушнерук
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
