Шевченко переграв тренера чемпіонів Європи – стрибали, сміялися, плакали всі
Такого не чекав ніхто. Фернанду Сантуш отримав класний урок. Португалія було холодною у всіх сенсах на стартовому відрізку матчу. Це визнав і сам головний тренер все ще чинних чемпіонів Європи. Очевидно, гості не очікували такої нахабності від суперника. А Україна взяла і відійшла від боязливого сценарію виїзного матчу. Ми вийшли перемагати, а не відбиватися. Не дали супернику комфортно увійти у гру. Заплутували захисників у нападі. Яремчук у ролі лівого вінгера, Ярмоленко, Марлос, а потім і Коноплянка як фальшиві дев'ятки.
Якщо вихід з-під пресингу частенько не вдавався і ми дозволяли занадто багато в обороні (Португалія майже в 5 разів перестріляла – 24:5 за ударами), то далі в центрі поля та фінальній третині поля можна було отримувати справжнє задоволення. Переміщення Яремчука, який повів за собою в пастку Пепе та залишив у мертвій позиції Діаша в моменті з переможним голом. Паси Маліновського і Миколенка, спартанські забігання Караваєва у меншості. Навіть Коваленко, якого часто критикують, вийшов у критичний момент після вилучення і віддав 100% точних передач (12).
Цього вечора було все. Навіть сторонній глядач міг кайфувати від такого напруженого бою. Боксерський обмін ударами і нокдаунами, тактичні шахи і спроби заплутати один одного (показово, як Португалія почала створювати моменти, віддавши контроль на старті другої половини, і таких цікавих ходів було безліч), перегони на витривалість, ціною надзусиль виграні нашими хлопцями, жорсткі єдиноборства і власне футбол, яким ми його любимо. Коли емоцій аж за край, і всі втілюють у життя фразу Шевченка з реклами, що вже стала мемом.
Феноменальний характер українців
Ні, ну не могли ж вони не проявити захмарну волю в такий святковий день. Це була не просто команда як механізм. На поле вийшли незламні кіборги, які воювали мячем і проливали краплі поту та крові. Що-що, а боронити рідну землю ми вміємо. У день захисника України, з поверненими з російського полону моряками, Сенцовим та іншими воїнами духу і зброї, які вболівали на трибунах НСК Олімпійський, команда Шевченка не мала права підвести. Вона не перевершила суперника у креативі, техніці, ударах чи точних пасах. Вона взяли силою волі. У кращих традиціях українських перемог.
Наперекір неоднозначним суддям – Степаненко тепер має ворога №1, Ентоні Тейлор його за 10 хвилин у матчі плей-офф ЛЄ Шахтар – Айнтрахт встиг вилучити, а тут щось непристойно довго тягнув. Так, щоб ніхто не сказав, що незаслужено. І що б там не брехала статистика про цей матч, не вірте. Ех, ейфорія наше все. Кумедно звучать слова експертів після гри, що португальці майже нічого не створили. Теж не вірте. Вони були дуже солідні, заведені і приїхали перемагати. Просто наші виявилися трішечки кращими.
Пятов і Роналду – дуель капітанів, битва найкращих на полі
У 35-річного воротаря Шахтаря якась особлива нелюбов до португальців. Що наш капітан витворяв у Лісабоні, ще не забули? А нині, так взагалі. Дивно, як Пятов ще й пенальті Роналду не потягнув. Андрій виконав 9 сейвів, 5 з яких після ударів з меж штрафного. Уся збірна України за матч виконала 5 пострілів, з яких 4 було у площину воріт. Воротар-ветеран тягне понад 95% ударів у відборі Євро, це десь на 30 відсотків краще, ніж у його візаві Руй Патрісіу.
Роналду мав усе, щоб стати гравцем матчу. Однак вдруге програв дуель Пятову. Кріштіану 6 разів влучав у ворота, а забив свій 700(1-й) гол лише з пенальті. Тепер він КР700 уже для всієї планети, а не тієї лише частини, яка зараховує йому один сумнівний з точки зору авторства гол. Він віддав 31 точний пас, не схибивши в цьому компоненті жодного разу. Створив 3 моменти партнерам. Сам пробив удвічі більше, ніж уся збірна України.
Драма, яку ми заслужили – матч класу еліт
Без проблем не обійшлося. Тривожить, як легко ми втрачали м'ячі перед власним штрафним і програвали боротьбу в його межах. Наші півзахисники надто заточені під контроль, і при здачі позицій не вражають у відборі. Одним Степаненком не виїдеш, та й Тарас, коли отримує ранню жовту, починає грати занадто обережно і все одно ризикує нарватися на червону. Ніби й є компактність, ніби встигають накривати та ускладнювати моменти, а удари і паси все одно проходять. Шевченку є над чим працювати.
Моменти останніх хвилин з сейвами Пятова, Миколенка і поперечини не вселяють віри в надійність і захисних побудов. Однак цього вечора все відійшло на задній план. Проблеми наприкінці зустрічі тільки додали блиску цій і так яскравій драматичній грі. Навіть те ж вилучення не зіпсувало гру, а навпаки дало привід ще більше пишатися нашими футбольними воїнами і новим стилем – ми замикаємося у власний штрафний лише при стандартах, на останніх секундах чи інших форс-мажорних обставинах.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
