Колись португалець переходив в Динамо з Дженоа основним гравцем збірної і повинен був стати одним з лідерів команди. Провів непогані чотири роки, двічі ставав чемпіоном України і запам'ятався своїм розкішним ударом з лівої - але по-справжньому своїм стати так і не зумів. У 2016-му році повернувся в Дженоа, де президент клубу Енріко Прециозі вже змирився з любов'ю футболіста і його дочки Паоли, через яку він колись і відправив гравця подалі з Італії в Україну.
Провівши ще три сезони в Генуї, влітку Велозу покинув клуб, який не бачив потреби в 33-річному півзахиснику. Вік футболіста відлякував багатьох потенційних роботодавців і вже йшли чутки про те, що реальні варіанти для гравця є тільки на Кіпрі. Але потім на горизонті з'явилася Верона. Новачок Серії А влітку змінив тренера - команду очолив хорват Іван Юріч, який раніше чимало попрацював у Дженоа. Не маючи можливості витрачати багато грошей на трансфери, скромний клуб пішов назустріч тренеру, підібравши добре знайомого йому гравця. Мігель підписав однорічний контракт всього на 400 тисяч євро, ставши лише восьмим у списку найбільш високооплачуваних футболістів клубу з найменшою платіжною відомістю в лізі.
Однак, старт сезону раптово перетворився на бенефіс португальського півзахисника. Незважаючи на статус нової людини в клубі, Велозу відразу отримав капітанську пов'язку (формально, капітаном залишається відомий форвард Джампаоло Пацціні, але він поки зіграв лише 7 хвилин). І почав виправдовувати довіру тренера. Уже в першому турі він відзначився шикарним голом зі штрафного у ворота Болоньї, а ще через пару тижнів Мігель оформив справжній шедевр у ворота самого Джиджи Буффона.
Незважаючи на поразку в підсумку, саме Велозу був визнаний гравцем матчу. А після гри футболіст обмінявся футболками з Кріштіану Роналду, з яким вони колись починали в Спортінгу і довгий час виступали в збірній Португалії.
«Я знаю його з юності і захоплююся ним як футболістом і людиною», - сказав Мігель після матчу.
Два голи в стартових восьми турах - це вже вдвічі більше, ніж Велозу забив за останні три роки в Дженоа після повернення з Динамо. Але не тільки в голах справа. У цих восьми матчах півзахисник лише одного разу отримав оцінку нижче сімки від авторитетного порталу WhoScored (11-е місце у всій Серії А за середнім балом). У строго оборонній команді Юріча португалець відповідальний за весь креатив. Крім двох голів (з шести командних), футболіст робить 2,3 ключових передачі - це 13-й результат в лізі, вище тільки гравці набагато більш атакуючих колективів. Будь партнери Мігеля більш вправними, у капітана команди було б куди більше, ніж одна гольова. З його передач забивають навіть суперники, як це зробив Нікола Мурру з Сампдорії, переправивши м'яч у свої ворота після подачі Велозу зі штрафного.
Багатьох в Італії дивує раптовий ренесанс гравця. Стандарти у виконанні португальця вже стали грізною зброєю і візитною карткою «мастифів», а сам гравець в свої 33 роки намотує по 11 кілометрів за матч, будучи єдиним футболістом команди, який дістає до цієї планки. Мігель намагається зберігати стриманий оптимізм.
«Я хочу провести найкращий свій сезон в Італії, вік тут не має ніякого значення», - озвучує півзахисник планами на майбутнє.
І поки немає ніяких підстав не вірити його словам.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
