Сольбаккен приїхав по нічию – сильніший тренер її й отримав
Деградація через роки участі в матчах Ліги Європи та УПЛ та відсутність досвіду ЛЧ, тупцювання на місті, велика депресія – та називайте як хочете. Однак Динамо другий єврокубковий матч поспіль проти максимум єврокубкового середнячка виглядає нічим не сильнішим, без якихось продуманих тренерських ходів. Кияни вперше з серпня зіграли проти міцної організованої команди класом трохи вище середнього і розчарувало значно більше, ніж команда Хацкевича проти Брюгге.
Минуло понад 70 днів після тренерської відставки. Команда Михайличенка провела вдалий період у чемпіонаті України, дотиснула Мальме, завдяки генію Миколенка здолала Олександрію, але жодного прогресу, крім більшої кількості біганини, не видно. Саме це, до слова, Олексій Олександрович і вбачає основною проблемою, яка вплинула на провальний результат. Мовляв, не вистачало швидкості, комбінаційної гри. А хіба не над цим має працювати тренерський штаб? Чи як завжди все – такі-сякі гравці не виконали установку, а наставник був близьким до ідеалу?
Туман, який оточував НСК Олімпійський, був символічним. Команда дивилася на тренера, той дивився на гравців. Помітити один одного було важкувато. Як і розгледіти її величність гру. Динамо перебувало в тумані. Ніби й не розбирало, що Копенгаген грає саме так – з високим інтенсивним пресингом, якому потрібно було знайти якусь продуману протидію, а не просто вишикувати гравців за тією ж схемою, що в данців. Сольбаккен керував грою значно продуманіше. Тільки-но Динамо забило і на емоціях понеслося дотискати, Копенгаген зробив декілька перестановок і моменти знову зникли, а гості могли ще раз вийти вперед.
Для данців кияни виявилися напрочуд зручною командою, яка не могла витиснути з позиційних атак і більшого та якіснішого за точністю контролю абсолютно нічого. Сольбаккен свідомо продав супернику ілюзію домінування через володіння м'ячем. Якби не стандарт, неможливо було б згадати ситуацію, коли господарі б'ють з кількох метрів практично без спротиву. А ось у Копенгагена, який останнім часом також погано почувається при великому відсотку контролю, такі моменти ще були. Кияни нагадували тих суперників, яких перемагали в попередніх матчах УПЛ. Повну безпорадність у нападі ускладнювали подарунки при захисті, і це була біганина по замкнутому колу в лабіринті, штучно створеному суперником.
Той день, коли пропустили, а центрбеки Динамо найкращі – єдиний позитив у киян
Артем Шабанов став гравцем матчу, отримавши найвищий у матчі бал як від Whoscored (8,28), так і від Sofascore (8,1). Він найчастіше виносив м'яч (7), відбирав (3) і став другим за перехопленнями (4). Забив важливий гол, підчищав у власному штрафному, намагався конструювати гру попереду, віддавши 6 точних дальніх передач з 10. Утім за одним показником відчутно поступився Кадару. Тамаш у Лізі Європи виконує в середньому на 20 передач більше на чужій половині, та ще й з більшим відсотком успішності (94 проти 90). Якщо врахувати, що в Попова було на 30 подібних пасів менше (і лише 57% точності), то команда фактично атакувала без пари центрбеків.
Очевидно, такою була тренерська установка. Можливо, побоювалися технічного дуету нападників. Зі своїми прямими обов'язками обидва центральні захисники впоралися на відмінно. Попов потішив, можливо, ще більше. Дебютант дорослих єврокубків сміливіше починав атаки, ніж це було проти Олександрії (7 вдалих довгих передач з 11, у моменті з непризначеним пенальті саме він створив перевагу попереду). Денис став найкращим у матчі за перехопленнями (7), чудово читаючи гру та діючи різко й агресивно у підкатах.
Попов також 5 разів виносив м'яч, двічі відбирав, виграв усі 5 повітряних дуелей (єдиний такий у матчі) і загалом нічим не давав відчути, що він молодий чи сирий. Цілком здатен повторити шлях Миколенка, якщо йому стабільно довірятимуть. Шкода, що тренерам Динамо для ставки на таких талантів потрібно чекати травм інших виконавців. Друга найвища оцінка в матчі після Шабанова (7,6) стала цілком закономірною. Забив би Денис, а не Артем (а він також набігав на пас Циганкова), мали всі шанси місцями помінятися. Копенгагену давалася комбінаційна гра, і якби не українські центрбеки, біда могла бути більшою.
Вербіч – провал гравця і тренера
Емоції, емоції, надмірне бажання. Експерти у телестудіях звикли пояснювати невдачі проблемами з мотивацією. Так ось у Беньяміна її було аж занадто. Проблема в тому, що у Вербіча іноді відверто не виходить, починають здавати нерви. І тоді він може все, що завгодно, тільки не зробити гру. Сьогодні словенець був ближчим до червоної картки, але Михайличенко його не міняв. Очевидно, боявся пропустити другий і провалитися ще більше. Іншого пояснення не знайти. Вербіч обрізався, забігав у нікуди, грав руками, сперечався з арбітром, залазив у поза грою, отримав найгірший бал серед польових гравців основи від Whoscored.
У цей же час на лаві запасних були голодні до гри Жерсон і Цітаішвілі, які можуть зіграти на фланзі, центрфорвард Соль, плеймейкер Шапаренко, основний гравець збірної України Караваєв. Це одне з найбільших питань до тренерського штабу. Добре, ви не робите замін, коли команда мінімально виграє. Але зрозуміти відсутність будь-яких ходів за такого рахунку... При цьому Сольбаккен використав усі 3 заміни, а наприкінці зустрічі, в останні хвилин 20, крім фінішної навали, Динамо й видно не було. Отже, нічия влаштовувала. Михайличенку вона навіть здається маленьким, але кроком уперед.
Суддя не впорався? Пенальті дуже допоміг би, далі буде важче
Не арбітр винен у такому результаті. З Копенгагеном можна грати, не зважаючи на непризначені пенальті чи дивні жовті картки. Однак купа суперечливих рішень в обидва боки говорить про посередній рівень суддівства. Міг турецький рефері вилучати Бєсєдіна та Вербіча за гру рукою, міг і не давати їм перших жовтих карток і навіть призначити пенальті. Хоча було б дуже несправедливо, якби динамівці перемогли завдяки 11-метровому. Не награли на 3 очки. Знову, адже в Лугано суперник також створив не гірші моменти.
Динамо набрало 5 очок. Стільки ж у Копенгагена, який йде на 1-му місці завдяки тому, що забив на 1 гол більше. Мальме відстає лише на 1 бал. У жодному з матчів першого кола команда Михайличенка не награла на хоча б 2 голи. При цьому вже двічі зіграла вдома. Попереду 2 виїзні матчі з головними конкурентами, і вони вже наганяють жах. Якщо нічого особливо не зміниться, кияни можуть програти обидві дуелі, а тоді про плей-офф Ліги Європи не буде що і мріяти. У такій посередній групі відчувати настільки серйозні проблеми – це вже аж надто нагадує провал. Не хочеться вірити, але дуже схоже, що далі і команду, і вболівальників чекають не матчі, а ще більші муки і нерви.
Тарас Котів
Читайте також: Як виглядає турнірна таблиця в групі киян після 3-го туру ЛЄ
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
