Михайличенко переграв Каштру – такого футболу мало хто чекав
Перевести Циганкова у центр відтягнутим нападником, а на правому фланзі випустити водночас Кендзьору і Караваєва. Це було ключовим і доволі сильним рішенням головного тренера киян у матчі, який міг стати вирішальним у тому, що залишилося від сезону Динамо. Програй господарі ще й кубкову битву, так все – залишалася б лише Ліга Європи, по суті. Як наслідок, фланги киян були дуже насиченими сьогодні. Циганков зміщувався праворуч і ліворуч, а Караваєв і Вербіч отримували солідну підтримку фулбеків і центральних півзахисників.
Шахтар усе чекав, коли Динамо заспокоїться і віддасть йому контроль над грою. Але господарі носилися, як заведені, а їхній високий пресинг віддавав інтенсивністю АПЛ. Лише в останній третині першого тайму команда Каштру почала щось придумувати попереду, а кияни трохи відпустили залізну хватку. Щоб динамівці переважали за ударами у площину воріт лідера УПЛ? Давненько такого не було. По перерві «гірники» заграли надійніше біля своїх воріт. Додо знову довів, що він цікавіша опція, ніж Болбат, і Каштру визнав це після 50-ї хвилини. Гості збільшили контроль м'яча, але на цьому всі плюси і завершилися.
Команда Михайличенка все так само не давала нічого створити. Суддя трохи допоміг донеччанам, порушивши структуру гри суперника сумнівним і не дуже виправданим вилученням Шепелєва. Динамо притиснулося до своїх воріт і отримало шедевр від Степаненка, який на червону награв не менше, ніж Володимир. Це був рідкісний для другого тайму влучний удар Шахтаря, а Динамо десь і саме було винувате, адже помножило безліч перспективних контратак на нуль браком у завершальній фазі.
В овертаймі підопічні Михайличенка ідеально контролювали гру. Допомогло вилучення Степаненка, але воно аж ніяк не пояснить 0 цілих 0 десятих ударів по воротах киян, у яких за ці 30 хвилин було по 2 удари у площину та повз ворота. Ідеї наставника господарів працювали краще протягом більшості часу, а Каштру, схоже не чекав такого сміливого футболу від опонента, якого відносно легко перемагав у серпні. Хоча як подивитися, адже тоді команда білоруського тренера грала у боягузливому стилі, цієї ж середи – значно харизматичніше. Якщо у Фонсеки був свій Хацкевич, який бив Шахтар частіше, ніж титули здобував, то Каштру ризикує отримати свого нездоланного суперника.
Суддя ледь не зіпсував гру – міг обійтися без вилучень або бути сміливішим зі старту
Коли Степаненко, грубо косив Вербіча ззаду з високо піднятою ногою, ніхто б і слова не сказав, якби Копієвський вилучив опорника збірної України. Суддя вирішив не псувати матч доволі раннім вилученням. І знаєте, ок, це рішення можна зрозуміти, хотілося побачити футбол у рівних складах, оцінити реальний стан вічних суперників. Та й, коли в таких матчах починаються всі ці історії з червоними, стає тільки більше агресії і нервів, ніж власне гри. Однак навіщо тоді суддя вилучав Шепелєва на останніх хвилинах, хоча у Володимира більше намір, ніж дія, був агресивним?
У дуже схожих епізодах він проявив непослідовність. Фанати Динамо звинувачуватимуть у тому, що тягнув «гірників». Можливо, Копієвський відчував несправедливість свого рішення, тож без вагань і навіть з деяким полегшенням виписав Степаненку другу жовту майже відразу після початку овертайму. Вболівальники Шахтаря також будуть вішати всіх собак на рефері. Арбітр насправді відсудив практично ідеально, якби не вилучення. Були суперечливі епізоди, як ось з падінням Циганкова у штрафному, але навіть з VAR там розібратися було б складно. Добре, що дозволив командам остаточно з'ясувати стосунки в рівних складах – шуму має бути менше, а виконавці на полі своєю грою не заслужили, щоб суддя був вершителем їхніх доль.
Попов копіює свого кумира – чемпіон світу U-20 знову вирішальний
Скільки від нього цього чекали. Мабуть, з дебютного матчу за доросле Динамо. Дениса із Серхіо Рамосом єднає не лише номер. Їхня манера гри в чужому штрафному при стандартах здатна бути вирішальною. Попов забив 3 голи на тріумфальному для українців молодіжному Чемпіонаті світу. Відзначався у матчах Юнацької ліги УЄФА. У молодіжках його шукав Булеца, зараз Де Пена. Тепер пройшов остаточне хрещення у дорослому футболі. Агресивний чіпкий центрбек, який отримуватиме багато червоних карток через свою жорстку, хоч і ефектну, манеру гри. Сам зізнається, що рівняється на захисника Реала. У стилі гри вони також схожі.
Для нашого футболу такі хлопці рідкість. Захисник із звірячим інстинктом, для якого забити гол – буденна річ. Якого бояться, бо з м'ячем він спокійно здатен і ногу відірвати. Який завжди діє на випередження і на межі фолу, розбита в ігровому епізоді губа Ісмаїлі не дасть збрехати. Не ідеальний, але якщо б він був таким у свої 20 років, то вже претендував би на Золотий м'яч. Потенційний матеріал на топ-чемпіонат, якщо його правильно розвивати і довіряти. Золотий гол в овертаймі мав забити хтось такий. По-доброму нахабний, сміливий і впертий. У Шахтаря подібних гравців не було сьогодні і близько.
У Шахтаря криза?
Команда Каштру не може виграти уже третій матч поспіль. При цьому «гірники» дуже багато як для себе дозволяють в обороні. Надто легко пропустили після стандарту. Нічия з Динамо Загреб в ЛЧ (гостріші моменти і 4 удари суперника у площину воріт). Нулі з Олександрією, яку ті ж кияни обіграли. Сьогоднішнє фіаско від Динамо Київ – цілком заслужене і по грі (15:8 за ударами, 6:3 за влучаннями). Проблема в тому, що й біля чужих воріт створюють все менше.
Коноплянка, Марлос і Тайсон відверто розчаровують в умовах високого інтенсивного тиску, а заміни їм Каштру не бачить – ігнор Соломона і Тете, вихід Дентінью, який вкотре нічого не показав. Лідери атаки Шахтаря не могли м'яч як слід на чужу половину вивести. Відсутність Алана Патріка, дискваліфікованого за червону в матчі з Олександрією, значно послабила центр поля. Віктор Коваленко ще може проти слабших команд видавати щось цікаве, або на заміну вийти, але весь матч у такому інтенсиві, який запропонувало Динамо, не стягує.
Браво за футбол ностальгії – у такі вечори здається, що найкращий український футбол повертається
Динамо зіграло у своїх найкращих традиціях. Темп, самовіддача, пресинг, фланги, удари. Якби ще ловили суперника на контратаках, а то декілька таких випадів завалили, що аж незручно ставало. Шахтар відповідав комбінаціями бразильців, яких активно намагався підтримувати Коноплянка. Ісмаїлі знову виглядав найкращим, встигаючи в захисті та нападі, Степаненко працював за двох, а Марлос кудись зникав, але в цьому велика заслуга побудови гри Динамо. Уперше за багато часу можна було зрозуміти Михайличенка, який і цього разу тягнув з замінами до останнього – не хотілося порушувати командний механізм, який працював дуже чітко.
Сидорчук, Бєсєдін і Шепелєв вигравали купу боротьби та підбирань, постійно шукали загострення, а гол капітана – просто пісня, як так закрутив?! Караваєв і Вербіч дуже сподобалися в обох фазах гри – команда Михайличенка виглядала солідніше. Циганков непогано вів гру на не зовсім звичній позиції в центрі. Кендзьора був просто топом у відборі, Миколенко, Попов і Шабанов також не давали розгулятися спритним півзахисникам і Мораєсу. Команда діяла дуже щільно і без звичних розривів. Це було одне з найкращих Класичних за багато років. Домінування тих, на кого ніхто не ставив. Цікаві тренерські ходи. Обмін ударами, інтрига до останнього, класний темп і ефектні єдиноборства. Як колись, у золоті часи українського футболу. Ренесанс близько чи це просто момент?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
