Наприкінці березня збірна України зіграє стиковий матч у рамках плей-офф відбору на ЧС-2026, який відбудеться у США, Канаді та Мексиці. Нашим суперником стане Швеція, яка повністю провалила груповий етап відбору, але досі залишається серйозним опонентом. Номінально домашній матч команда Реброва зіграє у Валенсії на стадіоні Estadio de Cuidad de Valencia. Тут виступає місцевий клуб Леванте, який цього сезону повернувся у Ла Лігу.
Дорога на стадіон займає близько пів години з центру міста. Я добирався на метро від станції Machado десь п'ять хвилин. Спершу вас зустрічає невеличкий торговий центр із різноманітними магазинами та кафе. Коли пройдете через нього, вам відкриється вид на стадіон.
Історія найстарішого клубу Валенсії
Тур починається з офісу клубу, вхід до якого розташований на паркінгу. Так вийшло, що о 10:30 ранку вівторка я був єдиним, хто туди прийшов. І це добре, бо гід Енріке приділяв увагу лише мені. Ми піднялися сходами до першої локації. ФК Леванте – найстаріший клуб Валенсії, адже заснований 1909 року, на десять років раніше, аніж Валенсія. Разом із Леванте свою історію почав і ФК Хімнастіко. Ці два клуби об’єдналися у 1939-му.
На першому стенді я побачив видатних гравців команди тих часів: Амадео Фабрегат (ліворуч), Агустін Долз (у центрі) та Хуан Пуіг (праворуч).
Поряд із ними у музеї є згадки про двох видатних футболістів Леванте другої половини ХХ століття – Антоніо Кальпе та Йохана Кройфа. Перший відіграв три сезони з 1962-го по 1965-й, після чого перейшов до мадридського Реала. У столиці захисник виграв Лігу чемпіонів та тричі ставав чемпіоном країни.
Легенда світового футболу Йохан Кройф приїхав до Валенсії у лютому 1981 року після того, як його трансфер до англійського Лестера зірвався. Тоді сам гравець переживав складний період: відсутність ігрової практики та постійні травми. Нападник зіграв десять матчів у Сегунді та повернувся до Вашингтона.
У наступному залі музею клуб розмістив фотографії визначних матчів упродовж своєї історії. Особисто мені сподобалось фото Аруни Коне з Пепе. У сезоні 2011/12 Леванте мав неймовірний старт та у восьмому турі навіть вийшов на перше місце таблиці. Це сталося, зокрема, завдяки перемозі над Реалом, якому забив івуарійський форвард.
Улюблений матч гіда Енріке – перемога над Барселоною з рахунком 5:4 у 2018 році. Того сезону Барса стала чемпіоном, але не змогла пройти дистанцію без поразок. Саме левантійці засмутили Мессі та компанію у 37 турі.
Ця локація з пам’ятними матчами завершилась стендом про жіночу команду клубу. Вони – шестиразові переможці Copa de la Reina, двічі вигравали чемпіонат, тричі брали срібло та ще вісім разів бронзові нагороди.
Перший трофей у своїй історії Леванте виграв 1937 року. Під час громадянської війни в Іспанії проводились Середземноморська ліга, а також Copa de la España Libre. Через те, що Барселона поїхала у турне до США та Мексики, місце у цьому турнірі дісталося Леванте. У фіналі вони обіграли заклятих суперників із Валенсії з рахунком 1:0. Але тільки 2023 року футбольна федерація Іспанії офіційно визнала цей турнір. У клубному музеї Леванте розміщений цей кубок та форма команд.
Наприкінці жовтня 2024-го Іспанію охопили аномальні дощі, які спричинили повінь на південному сході країни, зокрема у Валенсії. Внаслідок стихійного лиха загинули 224 людини, 23 зникли безвісти, були значні матеріальні збитки. Це один із найбільш смертоносних катаклізмів в історії Іспанії.
На перший домашній матч після трагедії Леванте вийшов у пам’ятних футболках, які згодом продали на аукціоні. На спині надрукували назви всіх міст і сіл, які постраждали від урагану DANA. Усі кошти, а саме 16 тисяч євро, клуб передав жертвам повені. Одна з таких футболок зберігається у клубному музеї.
Далі двері ведуть одразу на центральну трибуну, з якої відкривається чудовий вид на поле.
Estadio de Cuidad de Valencia був відкритий у 1969 році. Стадіон вміщує 26354 глядачі. У 2020-му тут встановили новий дах, додали великі екрани та покращили освітлення. Як сказав мені гід, саме поле стадіону – четверте за розміром в усій Іспанії.
З музею можна потрапити одразу у підтрибунне приміщення. На стадіоні є спеціальна прозора кімнатка, де фанати можуть бачити гравців перед виходом на поле. Ліворуч – роздягальня Леванте, а навпроти – гостьової команди. На вході до роздягальні господарів привертає увагу невеличкий куток молитви. З головного – символ клубу жаба.
У роздягальні розміщений увесь необхідний арсенал будь-якого футбольного клубу: масажні столи, тренажерка, душ, зона з їжею та непогані індивідуальні шафи.
Таємна кімната Рамона
Ще гід Енріке показав особливий музей, яким володіє багаторічний уболівальник клубу Рамон. Він підтримує Леванте вже більше 40 років. У цій кімнаті, яка розташована під однією з трибун, майже вся історія клубу. Газети, фотографії, пам’ятні сувеніри, футболки – все це Рамон зберігає саме тут. Він навіть зміг дістати ігрову футболку Марадони, хоча Дієго ніколи не грав проти Леванте.
Ця фігура – сам Рамон. Тут можна знайти багато його фотографій з різними гравцями та тренерами.
Над входом у музей височіють портрети чотирьох видатних наставників Леванте, а крайній праворуч – той самий Рамон. Також поруч із ним клуб зберігає частину свого старого стадіону, на місці якого постав бізнес-центр.
Наостанок Енріке провів мене через мікс-зону, де гравці дають післяматчеві коментарі, а також прес-конференс-зал – там журналісти спілкуються з тренерами.
Вже на виході я запитав у гіда: чому в музеї експонується тільки один трофей з 1937 року, якщо Леванте тричі виграв Сегунду. Він усміхнувся та відвів мене в залу для зустрічей менеджементу клубу, де стоять ці трофеї.
Приємна екскурсія закінчилась словами побажання збірній України. Як сказав Енріке, для них це велика честь – прийняти нас на своєму стадіоні.
Марк Головченко
