У кубковому матчі з «Шахтарем» Віктор Циганков несподівано вийшов на позиції під нападником. В недільній зустрічі чемпіонату проти «Львова» він після вилучення Сергія Сидорчука на певний час перемістився із флангу в центр.
У обох випадках Циганков відіграв просто чудово й змусив замислитись: чи не варто Олексію Михайличенку змінити первинну роль 21-річного віце-капітана на полі?
Розглядаючи переваги та недоліки такої гіпотетичної трансформації, варто одразу зазначити, що роль «десятки» (в сучасному її розумінні) для Циганкова не нова — в молодіжних клубних та збірних командах він не раз її виконував, а на вінгера остаточно перетворився у основному складі «Динамо» під керівництвом Сергія Реброва.
Відтак, за великим рахунком, перевчатись йому не треба. Йдеться радше про те, щоб згадати певні навики та відшліфувати інші.
Плюси Циганкова в ролі «десятки»
Ширший діапазон дій. Циганков — дуже здібний гравець та майстерний вінгер (як інвертований, так і класичний). У нього є все для гри на цій позиції: швидкість, техніка, вміння протягти м’яч, зміститись усередину з ударом «з точки в точку», створити зону для забігання крайнього захисника і т.д.
Однак останні матчі (якщо не сезони) показують, що на фланзі йому буває затісно. Арсенал дій та вмінь Циганкова набагато ширший. Це дуже динамічний гравець, який уміло заповнює зони, шукає простір між лініями, відчуває, як миттєво створити чисельну більшість у напівфлангах чи безпосередньо перед воротами суперників.
Оперуючи в центрі, він матиме більше нагод це робити. При цьому, на відміну від багатьох достатньо прямолінійних вінгерів, Циганков здатен зіграти тонко, виконати проникаючу передачу в дотик або нетривіальним маневром знайти простір, щоб отримати м’яч та пробити.
Звісно, в усіх цих компонентах йому ще є над цим працювати (як, власне, і у звичному амплуа вінгера), але потенціал та перспективи в нього дійсно великі.
А якщо ще уявити, що Циганков буде системно й злагоджено мінятись позиціями з Вербичем та де Пеною (чи будь ким іншим на фланзі), то це стало б ще більшим постійним головним болем для оборони суперників.
Пресинг і контрпресинг. Матч з «Шахтарем» показав, що Циганков може здорово пресингувати із зони перед воротами суперників. Звісно, він не такий агресивний в цьому плані, як Гармаш чи Бесєдін, але діє дуже інтенсивно та грамотно читає тригери.
На мій погляд, його роль в тому, що «Динамо» перші 15-20 хвилин просто душило гірників високим пресингом, ключова. А ще він після втрати командою м’яча майже не виключався з гри, при нагоді одразу вступаючи в зустрічний відбір.
При цьому слід пам’ятати, що вдалий пресинг — це половина справи. Потім ще треба ефективно розпорядитись м’ячем, і ось в цьому сенсі наявність Циганкова на такій позиції відкриває перед «Динамо» нові можливості. Все ж він набагато швидший з м’ячем і без м’яча, набагато вигадливіший та технічніший, ніж, скажімо, Гармаш, Буяльський чи Шепелєв.
Вихід в контратаку. Центральна позиція Циганкова може підвищити якість атак проривом. На фланзі він — залежний, йому необхідний точний і своєчасний пас в зону, а в Буяльського, Гармаша, Шепелєва та Сидорчука (через яких дуже часто іде вихід з оборони) з цим не завжди все гаразд.
У центрі ж Циганков може сам швидше доправити м’яч в третю зону (умовно кажучи, грати в стилі Тайсона, коли той виходить в ролі відтягнутого форварда), або ж успішно підключити вінгерів за рахунок того, що добре бачить поле та вміє на швидкості віддати точний пас (проти «Шахтаря» і «Львова» у нього це не раз виходило).
Вербич плюс де Пена. Перевід Циганкова в центр дасть можливість одночасно випускати в стартовому складі Беньяміна Вербича та Карлоса де Пену, коли ті обоє перебувають у гарній формі (тобто коли банально шкода когось із них лишати в запасі).
Ну, а далі в рамках ротації та конкуренції більше шансів проявити себе з’явиться у Георгія Цитаїшвілі та Жерсона Родрігеса (котрого поки не використовують саме на фланзі).
Мінуси Циганкова в ролі «десятки»
Добра добувши, кращого не шукай. Головний мінус — очевидний. За такої моделі гри «Динамо» втрачає свого найкращого та найефективнішого вінгера. У центрі набагато важче працювати з м’ячем, тебе атакують з усіх чотирьох сторін, активніше накривають в момент прийому тощо.
Деякі «фішки» Циганкова (як-то фірмовий розворот навколо своєї осі) можуть вже не працювати, до того ж з часом суперники почнуть вивчати його дії й підлаштовуватись.
Для такого гравця, як Циганков (як мені здається), рідше зустрічатись з м’ячем, менше його контролювати — психологічно важко, це збуджує певне зневір’я. Впоратись із такими моментами, не втратити впевненість в собі — дуже непросто...
Верхові та «другі» м’ячі. Нинішня динамівська модель гри часто призводить до того, що умовна «десятка» мусить вести багато силової та верхової боротьби, постійно включатись у спір за так звані «другі» м’ячі.
Підбір, як і відбір, це далеко не найсильніші якості Циганкова, що для центрального півзахисника (навіть суто креативного плану) — серйозна вада. Тому тут важливо правильно оцінити, що в тому чи іншому конкретному матчі важливіше — креатив чи «фізика».
Конкуренція з Шапаренком. Якщо Циганков гратиме під нападником, то це звузить можливості для іншого дуже творчого та талановитого гравця, від якого всі ми ждемо якщо не прориву, то хоча б повернення на рівень минулого сезону.
Плюси та мінуси Миколи Шапаренка в ролі «десятки» — тема для окремої розмови. Як і те, хто з них потенційно сильніший на цій позиції. Головне, що уявити їх обох одночасно в центрі півзахисту в рамках нинішньої моделі гри «Динамо» — майже неможливо.
Відтак змальований мною варіант з Циганковим у будь-якому випадку став би ударом по перспективах Шапаренка. І не тільки його, але й, наприклад, призабутого, замученого травмами, та все ще дуже обдарованого Міккеля Дуелунда...
Відтак, наразі дуже складно дати однозначну відповідь, чи варто переводити Циганкова на позицію «десятки». Однак у будь-якому разі дуже добре, що в «Динамо» тепер є така тактична опція, яка дозволяє змістити акценти в грі й при цьому зберегти її загальну структуру.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
