Проблема атакувального півзахисника – не нова для Динамо. Мінімум років три, не менше, вона перебуває у доволі гострій формі. Недарма у своєму останньому сезоні Ребров намагався підписати шведа Оскара Хільємарка, розуміючи, що від центральної зони не так багато креативу, як того б хотілося. Щоправда, життя показало, що Динамо нічого не втратило, не зумівши переманити цього легіонера.
На мою думку, Беланда, Раффаель, Кранчар – розчарували. Останнім гравцем, який дійсно виправдовував сподівання, був Роман Єрьоменко. Не розумію, чому після його проблем у ЦСКА, а потім і невдалих виступів за Спартак, Ігор Суркіс не намагався повернути фіна. Навряд чи там фігурували великі суми. Зараз Роман – один із лідерів РПЛ у складі Ростова.
Дуже сильний матч на позиції атакувального хава провів Циганков проти Шахтаря у Кубку України. Динамо врешті отримало швидкість у середині поля. Проблем із флангами кияни не мають, тому можна використовувати Віктора на іншій позиції. Думаю, для нього самого це стане дуже хорошим досвідом – розширить можливості та отримає нові навики. Що більше Циганков зможе розвинутися в Динамо, то кращий клуб отримає при переході в Європу. Тут все логічно.
Але, все-таки, про Циганкова у ролі атакувального півзахисника в тривалій перспективі говорити не доводиться. Наразі він тут нестабільний. Є окремі матчі, але не більше. Віктору ще є куди рости та вдосконалюватися на фланзі – це максимально його позиція. Тим паче, рано чи пізно варто очікувати його переходу у сильніший чемпіонат.
Влітку активно писали про інтерес Динамо до атакувального півзахисника Фенербахче та збірної Словенії Міхи Зайца. Але, схоже, турецька сторона запросила серйозні гроші за трансфер. Справді, атакувальні гравці коштують дуже дорого – такі зараз реалії.
Були великі сподівання на Миколу Шапаренка. Цьому гравцеві також бракує стабільності. Справді сильні матчі змінюються доволі пасивними. Позаяк очікування були високими, кожна невдача відразу спричиняє гостру реакцію. Тримати планку Миколі ой як непросто! Тим паче, усе перше коло Шапаренко пропустив, граючи виключно за молодіжну команду. Зараз Михайличенко начебто починає реанімовувати талановитого футболіста. Але від якихось серйозних прогнозів я утримаюся.
Шапаренко залишається у категорії перспективних. Для того, щоб вийти на новий якісний рівень, потрібно багато працювати і демонструвати певну стабільність. За два роки роботи Хацкевича у Динамо, клуб набрав гравців на цілий склад, але переможний гол у ворота Шахтаря забиває власний вихованець Попов. Динамівська академія змогла зібрати дуже багато талантів. Ні в якому разі не можна перешкоджати їхньому розвитку. Кожен трансфер легіонера має бути вкрай обережним і виваженим.
У випадку із Шапаренком не можна бути категоричним. Думаю, всі побачили, що цей гравець дійсно має сильні сторони. Півтора-два сезони є для того, щоб зліпити з нього сильного футболіста. А якщо не вдасться, тоді вже думати над подальшою долею. Сам гравець повинен зрозуміти, що безкінечних шансів не буде. Потрібно використовувати всі нагоди, інакше клуб придбає футболіста на цю позицію, або ж хтось інший із молоді себе покаже.
Формально у Динамо є гравець, який підходить під формулювання атакувального півзахисника (чи відтягнутого форварда), але поки що не може продемонструвати свій рівень. Мова про данця Міккела Дуелунда, якого відверто замучили травми. Після переходу в Динамо він мав певний час на адаптацію, але отримав важку травму у матчі Ліги Європи проти Яблонця. Вся зимова підготовка, коли можна себе зарекомендувати, та друга частина сезону – просто випали.
Влітку знову була травма. Потім – операція, і от лише зараз Міккел повертається. Якщо все буде добре, то взимку він повинен врешті показати свої таланти і довести претензії на основу. Однозначно можу сказати, що Дуелунд – хлопець із характером, який не здається просто так, а намагається шукати своє місце під сонцем, розуміючи, що на нього були та є великі сподівання у Києві.
Зараз у Лізі Європи відбулися матчі між Динамо та Копенгагеном. Я звернув увагу, що в українському та данському футболі є дуже багато спільного. У першу чергу, без індивідуальної швидкості, вміння брати ініціативу на себе, вести силову боротьбу – вкрай важко розраховувати хоч на щось. Недарма той же Вербіч дуже легко адаптувався до українського футболу.
Я веду до того, що Дуелунд має якості, які дозволять стати успішним в Україні. Міккел по-футбольному нахабний, працьовитий, доволі швидкий, має хороший удар. Іншими словами, може розігнати атаку, створити нагоду для партнерів, знайти власний момент, завершити. Всі ці якості вписуються у футбол Михайличенка. Тож скидати данця з рахунків не варто. Він свого останнього слова ще не сказав.
Справжнім відкриттям поточного сезону став Богдан Лєднєв. Ще Юрій Вернидуб побачив, що Богдан – не тільки швидкий, вміє обігрувати один в один, але й гарно працює з м’ячем, має удар. Так виникла ідея використовувати Лєднєва у середині поля. Зараз молодий виконавець демонструє все серйозніший клас гри. Успіх Лєднєва можна пояснити тим, що він став психологічно стійкішим. Думаю, без руки Віктора Скрипника тут не обійшлося, адже сьогоднішня Зоря – це виключно тренерська команда.
Проблема Лєднєва в тому, що асистів у нього – зовсім мало. Тільки два у 15 турах, та й те – у матчі проти Ворскли, коли команда Косовського грала в меншості і вже почала сипатися.
Я не впевнений, що Богдан спроможний зробити Динамо сильнішим вже сьогодні. Наразі у нього лише половина успішного сезону. Варто закріпити цей успіх. Пограти, маючи стабільну практику, ще хоча б півроку, щоб потім мати більше аргументів у першій команді Динамо. Тут потрібно зважати на те, щоб не перервати розвиток талановитого футболіста.
Уважно переглянув матч молодіжної збірної України проти Данії. Нічого особливого в діях Лєднєва не помітив. Він добре почувається у системі координат Зорі, натомість у нових реаліях та вимогах Ротаня йому стає важко. Це ще раз доводить, що Лєднєв – частина механізму Зорі, а не індивідуально сильний гравець, який вже зараз може зробити різницю.
Влітку за ігровою практикою у СК Дніпро-1 поїхав Сергій Булеца. Після перемоги на молодіжному Мундіалі в Польщі стало зрозуміло, що цьому футболісту час робити перші кроки у дорослому футболі. Хацкевич не бачив Булецу у своїй команді, тож прийняли рішення про оренду. Дмитро Михайленко славиться тим, що вміє працювати з молодими гравцями, свого часу відкрив Луніна, Вакулка, Когута, Баланюка, Супрягу та інших. Логіка цієї оренди існувала для обох клубів і самого Сергія.
Так склалося, що у першій частині сезону СК Дніпро-1 не може показати нічого особливого. Команда Михайленка не спроможна похвалитися ні грою, ні результатом. Сам Булеца також не вражає. Проблеми гравця не стали для мене несподіванкою. Потрібен час для того, щоб адаптуватися до нових вимог. До переходу із юнацького у дорослий футбол. Свого часу Тимчик та Михайліченко набралися досвіду у Сталі, а вже потім вистрелили в Зорі. Той же Бєсєдін їздив на певний час у Металіст. Лєднєв підводив Зорю у Лізі Європи, а зараз є найкращим бомбардиром команди у першій частині сезону.
Сергію Булеці – 20 років. Я впевнений на всі сто відсотків, що весною рівень його гри суттєво підвищиться. А у наступному сезоні це буде вже зовсім інший Булеца – на рік старший, досвідченіший, та й фізично ще додасть.
Вікентія Волошина вважаю одним із найбільших талантів українського футболу. У свої 18 років цей вихованець Динамо вже запам’ятався ефективною грою. Вікентій має дуже серйозні перспективи. Однозначно, що Динамо потрібно доводити таких гравців до першої команди. Там талант не менший, ніж у Циганкова чи Ярмоленка. Важливо, щоб хлопцеві вистачило характеру. Техніка, розуміння футболу, бачення поля, робота з м’ячем – все це у нього є. Він однаково успішно може грати як на фланзі, так і під форвардом. На мою думку, позиція у середині поля йому личить більше – насамперед через високе розуміння футболу, вміння вести гру та віддати останній пас.
Зараз, щоправда, у кар'єрі Волошина – не найкращий період. Він не завжди такий яскравий. У цій ситуації хлопцеві варто проявляти характер. Максимально приділяти увагу футболу, якщо він хоче досягнути у цьому виді спорту помітних вершин. У клубі теж повинні розуміти, що в окремих моментах варто уважніше піклуватися талановитими гравцями. Якщо все піде добре, то через 2-3 сезони у Києві з'явиться ще один дуже сильний футболіст.
Всі хочуть перемагати. Я впевнений, що підписання атакувального півзахисника посилить гру Динамо. Але не варто забувати про так звані внутрішні резерви. У Динамо є ряд футболістів, які мають перспективу розвитку та вже у найближчому майбутньому спроможні вийти на високий рівень. Треба просто дати шанс або трохи зачекати.
Зараз у Динамо – мінус 13 очок від Шахтаря у чемпіонаті. На міжнародній арені – лише Ліга Європи. Великих перспектив виграти цей турнір немає. Який сенс витрачати серйозні гроші на ще одного футболіста? Ігор Суркіс і без того чимало інвестував у новачків. Варто дати їм можливість виправдати сподівання.
У найближчі півроку ситуація проясниться. Стане зрозуміло, чи зможе Дуелунд оговтатися від своїх травм і показати хороший рівень гри. Якщо Міккел не зуміє заграти за першу команду, сенсу сподіватися на нього більше не буде. Шапаренку почали довіряти більше. Прийшов час виправдовувати аванси. Подивимося, наскільки відчутним буде розвиток у Лєднєва та Булеци. Ну і від Волошина точно варто чекати більшого.
Не варто забувати, що ці футболісти – не однотипні. Їх можна поєднувати. Якщо Дуелунд та Лєднєв – це тиск, агресія, хороший удар, то Шапаренко і Булеца – хороше бачення поля, пас. З часом динамівська середина поля може суттєво змінитися на користь креативу.
Сергій Тищенко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
