​Денис Попов: «В Інтернеті багато гидоти пишуть. Думаю, це вболівальники «Шахтаря» проявляють активність»

Футбол України 26 Листопада, 21:41 870
​Денис Попов: «В Інтернеті багато гидоти пишуть. Думаю, це вболівальники «Шахтаря» проявляють активність»
Центральний захисник київського «Динамо» Денис Попов у дні перебування в розташуванні молодіжної збірної України відповів на запитання Youtube-каналу «Трендець».

— Денис, як ти переживаєш підвищений інтерес до твоєї персони?

— Переживаю нормально. Роблю свою справу. Вважаю, мені пощастило, що так дебютував. Так, інтерес ЗМІ зріс, але я не звертаю на це уваги, а намагаюся робити свою роботу якісно і з користю для команди.

— Що ти відчув, коли вперше дізнався, що будеш грати в стартовому складі?

— Пульс був великий (посміхається). Якби перевірили, комп'ютер би, напевно, зламався. Переживав, звичайно. Не хотів підвести команду, хотів забити.

— Хто говорив з тобою з першої команди?

- В принципі, всі намагалися підтримати, хто був поруч. Але особливо — Кендзжора, Жора Бущан. Допомагали, підказували. Але вони ближче були, їх чути. Не буде ж нападник кричати.

— У тому поєдинку з «Олександрією» був момент, коли ти зрозумів: ось це я лажанув?

— Були різні мікромоменти. Неправильно передачу віддав, не вибрав позицію... Але це все можна виправити. З першим позитивним дією приходить впевненість. Плюс ще партнери підказують.

— Після гри з «Шахтарем» вже відчув себе гравцем основного складу?

— Ну так. Це був для мене важливий тест, тому що я ніколи не грав 120 хвилин і не думав, що витримаю. Але було багато наших уболівальників, і ноги самі бігли. Хотілося вирвати цю перемогу. Коли після гри заспокоївся, зрозумів, що це маленький крок у кар'єрі. Мені дали це відчути, але потрібно ще більше працювати. Я хочу продовжувати грати на цьому ж рівні і звичайно ж рости.

— Тепер вже якось інакше себе почуваєш?

— У перших матчах переживав, але з кожною грою стає спокійніше. Не знаю, як це пояснити, але додається впевненість, все більше і більше починає виходити, починаєш швидше думати. Після кожної гри аналізуєш свої помилки, намагаєшся виправити, і від матчу до матчу все дається спокійніше.

- Зараз вже кажуть, що якби Бурда і Кадар були б здорові, то були б основними...

— Не знаю, я не можу оцінювати себе і партнерів. Є тренери, яким видніше, вони повинні цим займатися. І я, і Артем Шабанов намагаємося робити якісно свою справу і приносити користь команді.

— Але ти згоден, що тобі допоміг випадок?

— З одного боку, я звичайно радий, що так вийшло, а з іншого ні, тому що я знаю, що таке травми. Я це теж пройшов, знаю, як це важко. Я постійно цікавлюся, як у Микити справи.

- Було щось у цей період, що тебе сильно розлютило?

- Напевно, останній матч з «Шахтарем». Я був дуже злий. Там і суддя начудив... У кожній грі переживаєш по-своєму, але саме ця сильно зачепила. «Шахтар» — сильний подразник.

— А найбільший кайф?

— Зрозуміло, коли (сміється). І коли «Львову» забив, теж, звичайно, приємно було. Забивати коли завжди приємно.

— Ти сильно змінився за цю осінь?

- Денис Попов такий самий, як був і два-три місяці тому. Не думаю, що в мені щось змінилося. Намагаюся не звертати уваги на медіа, тому що там і купу гидоти пишуть. У тому ж Instagram в коментарях. Один раз прочитав, тепер намагаюся цього не робити. Думаю, це вболівальники «Шахтаря» проявляють активність. Нехай думають, як думають.

— Щось хороше ж теж пишуть...

— Так. Останнє, що прочитав: «Нарешті ми побачили гарного захисника...» Але я не вважаю, що інші наші захисники погані. Вони теж в порядку. Звичайно, компліменти - це приємно, але не варто і про інше забувати.

— Порівняння із Серхіо Рамосам ще не почали задовбувати?

- Та ні... Хочуть — нехай порівнюють. Я колись сказав, що це мій кумир. Мені подобається, як він грає, як поводиться. Я не кажу, що ми з ним схожі. Він — капітан «Реала», це зовсім інший рівень.

— Трент Александер-Арнольд сказав: «Я мрію стати капітаном «Ліверпуля». Яка твоя мрія і мета в «Динамо»?

- Це він дуже сильно впевнений в собі (посміхається). У такому клубі, як «Ліверпуть», як «Динамо», бути капітаном - це велика відповідальність, я вважаю. До цього потрібно бути готовим, психологічно перш за все. Думаю, це дуже важко. Як зараз Сергію Сидорчуку — на ньому лежить велика відповідальність: згуртувати колектив, щоб не було ніяких конфліктів. У мене мета зрозуміла: я хочу грати, я люблю свій клуб і хочу бути в ньому основним гравцем.