Те, що найкращого УАФ обиратиме поміж гравців «Шахтаря», не було ні для кого секретом. Тому чекати офіційного завершення футбольного року не було сенсу. Хоча цілком вірогідно, що у останніх матчах року хтось із українських футболістів, чи із тих, хто грає в Україні, може показати щось неймовірне. Наприклад, Віктор Коваленко візьме і заб’є п’ять м’ячів у ворота італійської «Аталанти» у матчі Ліги чемпіонів! Чому ні? У цього гравця, коли вірити Андрію Шевченку, колосальний потенціал! Може, цей помітний поки що лише небагатьом потенціал саме тепер і розкриється? І що тоді робити із титулом найкращого?
А коли серйозно, то присудження немолодому вже за футбольними мірками бразильцю титулу найкращого в Україні, виглядає, як на мене, ще однією спробою підняти ціну на цей футбольний товар. Щоб Тайсон не просто так пішов із «Шахтаря», а хоча би за якісь гроші. Але не думаю, що це допоможе. Його вже робили «гравцем збірної Бразилії» із приблизно тією ж метою.
Тішить у цій всій досить бридкій процедурі лише одне — Тайсон з його публічними сльозами та «факами» хоча би не українець. А міг би! Чому ні? Добре, що агенти «заграли» його за Бразилію. А то був би у нас ще один патріот за компанію із Мораесом та Марлосом. Тому після помпезної в окремих місцях церемонії УАФ із нагородження Тайсона мені соромно лише за цю організацію. Якби найкращим визнали того ж Мораеса, соромно було би за всю Україну. Тому дуже добре, що Тайсон не українець і вже точно ніколи ним не буде.
Микола НЕСЕНЮК
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
