Коли починаєш згадувати речі, повʼязані із футболом та Румунією, то одним із згадується Мірча Луческу. До спеціаліста можна ставитися по-різному, однак у нього не відняти статус, підкріплений низкою трофеїв. Двадцять дві нагороди, взяті із “Шахтарем”, ще три — біля керма “Динамо” принесли визнання та великі можливості.
Наприклад, тренер впливав на комплектацію складу та інколи здійснював придбання суто “під себе” — саме тому, крім заокеанських гостей із латиноамериканським паспортом, до команд, керованих Містером, частенько приїздили румуни. Загалом, це нормально, коли менеджер залучає співвітчизників, адже, можливо, добре знає внутрішній ринок та здатен знайти якісне підсилення. У нашому випадку комусь давали практику та залишали, когось швидко відсіювали, а хтось уже був до Мірчі та став вірним помічником.
Тож ми вирішили пригадати такі кейси та зʼясувати, який із цього був зиск.
Даніель Флоря (2001 — 2005 рр.)
Статистика під керівництвом Луческу: 13 матчів
Трофеї: УПЛ (2001/02, 2004/05), Кубок України (2001/02, 2003/04)
Даніель Флоря користувався попитом у Невіо Скали, Валерія Яремченка та Віктора Прокопенка. Якщо поверхнево оглянути статистику, то у лівого фулбека все непогано — 84 поєдинки, 2 голи та 5 асистів (зрештою, цей хлопець причетний до першого чемпіонства донеччан в історії, у подібних випадках усі автоматично стають героями).
У порівнянні з вищеперерахованими колегами Луческу котував Флорю найменше (873 хвилини). Причому у березні 2005-го раптово віддав виконавця в оренду запорізькому “Металургу” — Даніель викликався на міжсезонні збори, провів контрольні матчі із “гірниками” … і опинився у новому колективі.
Захисник мало що розумів, про це зізнався в інтервʼю, й лише згодом Луческу розкрив карти — у “Шахтарі” підвищилася планка очікувань, тож довелося прощатися з тими чи іншими футболістами. Це цілком прийнятно, тим паче опісля Флоря не особливо й то себе продемонстрував — ні в запорізькому, ні донецькому “Металургах”. Хіба на Кіпрі, де вдалося здобути національне золото із АПОЕЛом, однак тут не йдеться про якийсь претензійний рівень.
Флавіус Стойкан (2003 — 2007 рр.)
Статистика під керівництвом Луческу: 59 матчів, 2 голи, 4 результативні передачі
Трофеї: УПЛ (2004/05, 2005/06), Кубок України (2003/04), Суперкубок України (2005)
Стойкан зʼявився за Бернда Шустера, сформував звʼязку з Косміном Беркеуаном, міг похвалитися стабільністю у дебютний рік Мірчі (2839 хвилин, десятий показник у складі). Проте у подальшому знаковість правого фулбека різко зменшилася — все через поступовий розквіт Даріо Срни (обʼєктивно сильнішого конкурента по позиції) та перехід із формації в три захисники на чотири.
Перетворився на гравця ротації, але навіть так приніс користь, коли було потрібно підстрахувати та дати відпочити лідерам. Але й це тривало недовго — із масовою закупкою, здійсненою у 2005-му-2006-му роках, стало очевидно, що Стойкану немає що робити в Донецьку й ліпше піти
“Шахтар” придумав, куди прилаштувати Флавіуса, — у лютому 2007-го віддав “Металісту” в оренду з правом викупу, — але в Харкові той напрацював на скромні 12 хвилин.
Безкоштовно повернувся до бухарестського “Динамо”.
Разван Рац (2003 — 2013 рр.)
Статистика під керівництвом Луческу: 276 матчів, 10 голів, 45 результативних передач
Трофеї: УПЛ (2004/05, 2005/06, 2007/08, 2009/10, 2010/2011, 2011/2012, 2012/13), Кубок України (2003/04, 2007/08, 2010/11, 2011/12, 2012/13), Суперкубок України (2005, 2008, 2010, 2012), Кубок УЄФА (2008/09)
Беззаперечна легенда “гірників”, стовідсотково найкращий румун в межах української Премʼєр-ліги, один із тих легіонерів, чий професіоналізм та клас ніколи не викликали сумнівам (ще б пак, людина двічі побувала на Євро та капітанила у збірній).
Вирізнявся гарним баченням поля, добре зарекомендував себе не тільки в обороні, але й у фазі атаки, що надзвичайно важливо у баченні Луческу. Як факт, віддав низку гольових передач, деякі з котрих вирішили долю не просто конкретних поєдинків, а й цілих турнірів. Ану, пригадуйте, хто пасом знайшов Луїса Адріану у фіналі Кубка УЄФА? Отож бо й воно.
У 2013-му перебрався до “Вест Гема”, пробувався в Іспанії та Греції, у 2018-му повісив бутси на цвях.
Чипріан Маріка (2004 — 2007 рр.)
Статистика під керівництвом Луческу: 109 матчів, 26 голів, 17 результативних передач
Трофеї: УПЛ (2004/05, 2005/06), Кубок України (2003/04), Суперкубок України (2005)
Чипріана Маріку придбали у березні 2004-го, Луческу ж прибув через два місяці. Незважаючи на юний вік, вісімнадцятирічний нападник одразу встановив хімію — у першому ж поєдинку за участі Мірчі оформив гол та асист.
Прогресував помітними темпами та довів, що вартий 5 мільйонів євро, виплачених бухарестському “Динамо”. Зіграв одну із ключових ролей у виході “помаранчево-чорних” до групи ЛЧ-2004/05 (у кваліфікації вразив “Пюник” та “Брюґґе”); через рік забив “Інтернаціонале”, а в Кубку УЄФА — “Штутгарту” та “Ліллю”.
Сюди ж запишемо результативні дії проти варшавської “Легії”, “Олімпіакоса”, “Роми” та “Нансі”. Може здатися, що цифри, зафіксовані Марікою, не видатні, втім, форвард завжди шукав момент та за нього чіплявся. Анітрохи не дивно, що у 2007-му по Чипріана прийшов “Штутгарт” та виклав на стіл 7 мільйонів євро. Ситуація ідеальна — “Шахтар” отримав як спортивні успіхи, так і грошову винагороду, а румун поїхав за кордон, куди так хотів.
Космін Беркеуан (2004 — 2007 рр.)
Статистика під керівництвом Луческу: 37 матчів, 1 гол, 2 результативні передачі
Трофеї: УПЛ (2004/05, 2005/06), Суперкубок України (2005)
Беркеуан приїхав у липні 2004-го, узгодив пʼятирічний контракт, але, грубо кажучи, відпрацював лише сезон. Все доволі прозаїчно — спочатку центрхав мав регулярну практику, проте його рівень бажав кращого; як тільки “Шахтар” знайшов заміну та достатньо розширив ростер, Космін відправився мандрами — був орендований “Крилами Рад”, “Динамо” Бухарест та ПАОКом.
Невиразні виступи, значні помилки, пенальті, не реалізований у післяматчевій лотереї за Суперкубок України-2004 (Шовковський перевів мʼяч у стійку, а потім перехитрив Лаштувку й приніс медалі) — все це точно не занести в актив.
У 2007-му вільним агентом осів у Греції, в 2011-му завершив карʼєру на батьківщині.
Тудор Белуце (сезон 2020/21)
Статистика під керівництвом Луческу: 3 матчі, 7 хвилин
Трофеї: УПЛ (2020/21), Кубок України (2020/21)
Якими ж барвами майоріли заголовки, коли зʼявилася звістка, що “Динамо” бере півзахисника “Брайтона”. Ого, це ж англійська Премʼєр-ліга! Та ще й на запрошенні наполіг сам Луческу — за Белуце змагалися представники турецької вишки, тому не можна було гаяти час.
На ділі ж Тудору “чайки” довірили 90 хвилин (на хвилиночку, це у 12 разів більше часу, ніж у стані “біло-синіх”), а сам він не виправдав очікувань у “АДО Ден Гаг”, де також перебувався на правах оренди.
У січні 2021-го хлопець травмував плесневу кістку, ліг на операційний стіл та пропустив решту сезону. Чи можна так виправдати провал? Ні, тому що ось цей кіт у мішку поступився у конкуренції Сидорчуку та іншим партнерам (зате має у колекції чемпіонство та кубок).
Дуже прикметно, що сьогодні Белуце все ще є незрозумілим типом та скоро опиниться на вільних хлібах — через постійні пошкодження від нього відмовився “Фарул”. І це в двадцять п'ять.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
