Успіхи команди на міжнародній арені можна оцінювати за різними критеріями. Можна згадувати Кубки кубків, однак завжди слід пам’ятати, що в цих турнірах грали не найсильніші команди континенту. Та й престижність Суперкубка УЄФА різні команди оцінюють по-різному. А от Кубок/Ліга Чемпіонів, як не крути, у всіх у пріоритеті. Тому дозвольте все-таки вважати найбільшими єврокубковими успіхами в історії «Динамо» півфінали головного турніру Європи.
Півфіналів було три. Фактично три різні команд із інтервалом у десятиліття пробивалися до квартету найкращих на континенті. Спільним же був тренер. Творцем кожного з цих колективів виступив Валерій Лобановський. Ну і дати – всі путівки до півфіналу були здобуті в середині березня.
16 березня 1977 року. «Динамо» – «Баварія» 2:0 (перша гра – 0:1)
Того вечора на Республіканському стадіоні в Києві зібралося 102 тисячі глядачів. Минуло якихось півтора року після того, як кияни переграли мюнхенців у битві за Суперкубок. Згрубша саме завдяки тому протистоянню найкращим футболістом Європи було визнано Олега Блохіна. Втім сам трофей йому везли довго. І вручили якраз перед повторним чвертьфінальним матчем Кубка Чемпіонів.
Власне, свою нагороду Блохін отримав пізніше, ніж володар «Золотого м’яча – 76». У київському матчі той також грав. Ідеться про Франца Беккенбауера. Поєдинок видався невдалим як для «Кайзера», так і для короля радянського футболу. Не минуло й години після вручення «бальондора», як Блохін опростоволосився. За порушення правил проти київської «одинадцятки» арбітр призначив пенальті, яке взявся виконувати сам постраждалий. Скільки разів із точки він забивав, а цього разу… Хто не пам’ятає – глянете це валідольне виконання трохи згодом…
У каркас воріт поцілили спочатку баварський швед Торстенссон, а згодом і Леонід Буряк. Хвилини минали, а питання півфіналіста все ще висіло в повітрі. Гості не могли забити гол, який би позбавив команду Лобановського всіх шансів. «Динамо» бракувало лише одного влучного пострілу, щоби перевести матч в овертайм.
Від розв'язки поєдинку перехопило подих. Знову пенальті – цього разу після порушення на Конькові. Цього разу тягар відповідальності ліг на плечі Буряка і той з ним упорався. 1:0 на 83-ій хвилини і на київські трибуни чекає ще півгодини футбольного видовища найвищого ґатунку. А от і ні! Влучний удар головою від Слободяна шокує іменитих гостей. «Баварія» знову на колінах! «Динамо» – серед чотирьох найкращих команд Європи!!!
18 березня 1987 року. «Динамо» – «Бешикташ» 2:0 (перша гра – 5:0)
Тут інтриги було найменше. «Динамівці» розгромили турків на виїзді і фактично гарантували собі участь у півфіналі Кубка Чемпіонів ще в першій грі. Однак, зауважте, на матчі – 100 тисяч глядачів. Особливу увагу прошу звернути на Михайличенка, який повністю і створив для партнера другий гол у матчі.
Блохін та Євтушенко забили «Бешикташу» по два на виїзді. Ще по одному – вдома. Таким чином нападники «Динамо» наздогнали в суперечці бомбардирів турніру Мікаеля Лаудрупа, який на той час уже вибув. Попереду був лиш юго слав Цвєтковіч, але його «Црвена Звезда» чвертьфінальної стадії не подолала. Все виглядало надзвичайно оптимістично для киян. Навіть жереб виявився прихильний, подарувавши в півфіналі не «Реал», не «Баварію», а значно скромніший «Порту»… На жаль остаточно Фортуна тоді усміхнулася «біло-синім», та не тим…
17 березня 1999 року. «Динамо» – «Реал» 2:0 (перша гра – 1:1)
Про цей матч мені писати найлегше. Це був той благословенний час, коли футбол був яскравий, як ніколи. Можливо тому, що Лобановський створив своє третє велике «Динамо». А може тому, що мені було 16 ;)
У попередньому сезоні (1997/1998) київський клуб познущався з «Барселони» – 7:0 за підсумком двох матчів. Відтак навіть на мить я не припускаю, що «Реал» міг недооцінити суперника. Тим паче після першої гри і блискучого голу Шеви, який «динамівці» організували на рівному місці (4:20 на відео нижче).
О, Шевченко! То був останній сезон Андрія перед від’їздом до Італії, і він грав, немов Бог… Власне, в Серії А він грав так само, та, як не крути, «Мілан» до тіла дальше, ніж «Динамо». В повторній грі Шева продовжував прекрасно грати свою роль ката «вершкових». Утік у відрив, заробив пенальті, з труднощами (як не згадати Блохіна), але реалізував його… А згодом і забив останній цвях у домовину Мадрида. Молоток ефектно подав Ребров (на відео: 4:42-5:33).
19 березня 2015 року домашній стадіон «динамівців», ймовірно, знову буде набитий ущент. Так, нема вже Лобановського. Та й нинішня команда не тягне на четверту «зоряну» в нашому ланцюгу, адже півфінал Ліги Чемпіонів залишається для «Динамо» далеееекою мрією. Однак може варто нашвидкоруч переглянути відео ОТИХ матчів перед тим, як виходити проти «Евертона». Просто, щоби зарядитися їхньою енергетикою. Просто, щоби усвідомити кольори ЯКОГО клубу ти захищаєш.
Роман Яворський
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
