Система «Динамо»

Роман Сиволап

Матч з «Евертоном» підбив підсумки першого року роботи тренерського штабу Сергія Реброва, став квінтесенцією зусиль із впровадження нової системи гри. Прийшов час провести аналіз процесу побудови нового «Динамо».

Перевага у несподіваності. Зрозуміло, що поразка 1:2 змушувала киян діяти більш активно. Тому, не дивно, що за підтримки уболівальників динамівці з перших хвилин висунулися на крок вперед та почали активно пресингувати. Перехід з оборони в атаку став швидше, кияни почали діяти більш вертикально. Як підтвердження у «Динамо» збільшилася кількість довгих передач порівняно з матчем у Ліверпулі - 75 проти 65.

Роберто Мартінес не став міняти принципів гри своєї команди. Футболісти «Евертона» не стали грати нижче до своїх воріт, вони розраховували нівелювати атакуючий порив динамівців атаками у відповідь. Завдяки цьому ми побачили гру на зустрічних курсах, у кращих традиціях англійського футболу.

Обидві команди повністю задіяли наявний на сьогоднішній момент атакуючий потенціал. Виявилося, що в киян він значно більший. Це здивувало тренера та гравців «Евертона». Після розгрому вони виглядали розгубленими та не могли дати пояснення своїй безпорадності на футбольному полі.

Чи могли англійці зіграти по іншому? Могли, але справа у психології. Роберто Мартінес сподівався, що його підопічні зуміють забити пару м'ячів у ворота киян, що забезпечить загальний успіх «Евертона». Забили, але отримали у відповідь п'ять. Ні хто не очікував, що кияни настільки сильні. Мартінес та його гравці поважали киян, але справжньої сили «Динамо» не розуміли. Динамівці прогресують шаленими темпами, тому самі ще не розуміють на що здатні. «Іриски» навряд чи будуть сперечатися у відкритому футболі з «Арсеналом» чи «Челсі». Така сміливість, скоріше за все, може завершитися погромом. Але як себе переконати, що з «Динамо» грати відкриту гру настільки ж безглуздо, як і з грандами?

Навіть, після зустрічі у коментарях тренера та гравців відсутній зважений аналіз: мова йдеться про несправедливість долі, важкий календар АПЛ та інші відмовки.

Недооцінка від суперників зараз грає на руку динамівцям. «Динамо» прогресує шаленими темпами, а думка фахівців за цим темпом не встигає. Елемент новизни та несподіваності грає на боці киян.

Київська система. З часів Лобановського не було в «Динамо» системного підходу до побудови гри. Учні Валерія Васильовича намагалися використовувати лише окремі методики Метра без розуміння цілісності системи. Російські фахівці надавали перевагу «інтуїтивному» управлінню грою без стратегічного бачення майбутнього клубу. Сергій Ребров з перших днів роботи в «Динамо» почав будувати систему гри нового «Динамо» з використання методики іспанського фахівця Рауля Ріанчо.

Іспанський ідеолог. Людей здатних творити небагато. Лише одиниці пробиваються, щоб явити світу свою творчість. Рауль Ріанчо в мріях будував свою «Барселону», але в реальності йому доводилося працювати тренером з фізичної підготовки в заштатних іспанських клубах. Шукати свою долю він відправився в далеку Казань.

Раулю пощастило, що тодішній тренер «Рубіна» Курбан Бєрдиєв фанатично любить справу свого життя та здатний сприймати нове. На фоні успіхів збірної Іспанії та «Барселони» іспанський фахівець зумів навернути до своєї віри «гуру захисного футболу» Бєрдиєва. У «Рубіні» почали будувати систему в основі якої були контроль м'яча та ідея домінування на полі. Свідком цього процесу був Сергій Ребров, що вже готувався до переходу на тренерську роботу. Курбан Бєрдиєв програв у війні за бюджетні фінансові потоки для клубу з столиці Татарстану. Новим керівникам «Рубіну» ідеї чудакуватого іспанця були не цікаві. За протекцією Реброва Рауль опинився в «Динамо».

Перевірка правильності шляху. Тоді, в лютому 2014 року, мало хто міг передбачити, що Сергію Реброву та Раулю Ріанчо дадуть можливість реалізувати свій спільний проект. Ні Ребров, ні Рауль не мали значного досвіду самостійної роботи, тому правильність методики доводилося перевіряти в ході змагань. Матчі першості України та з посередніми європейськими клубами у груповому раунді Ліги Європи не давали можливості оцінити справжній потенціал команди. Двобій з клубом АПЛ «Евертоном», який має збалансований склад під керівництвом тренера-інтелектуала, повинен був провести повне тестування системи гри «Динамо».

Результат вразив. Кияни перевершили п'яту команду АПЛ минулого сезону за всіма компонентами. Звісно, зараз «Евертону» далеко до лідерів Прем'єр-ліги, Роберто Мартінес переживає кризу «другого року», але «іриски» залишаються командою високого рівня, що й довели їх виступі на євроарені до зустрічі з «Динамо».

Коротко про основні характеристики системи. Перемога «Динамо» - це не спонтанне осяяння, яке зійшло на гравців, це результати системної побудови гри від Реброва-Ріанчо. Дана система доволі складна, наведу головні характеристики.

Тактична схема 4-1-4-1. Опорний захисник у даній схемі не є руйнівником, він повинен мати якості організатора атак. При цьому необхідний баланс таких якостей: технічна підготовка, витривалість, відчуття ритму гри. Для нашої країни опорний півзахисник з такими характеристиками - це революція, жодна українська команда не грала в такий футбол, тим приємніше, що Ребров та Рауль знайшли гравця з такими характеристиками саме серед вихованців школи «Динамо», в особі Сергія Рибалки.

Гнучкість схемі 4-1-4-1 надає геометрична побудова переміщень гравців, основною фігурою якої є трикутники з футболістів, які допомагають досягти переваги при діях в обороні та атаці.

Стоп-кадри зроблені в фазі атаки «Динамо». Приклад побудови трикутника на правому фланзі атаки «Динамо».

Один гравець, в даному випадку Данило Сілва, створює ширину атаки, Сидорчук намагається знайти вільну зону за спинами захисників, Ярмоленко створює можливість для зміщення напрямку атаки в центр.

Аналогічна побудова для лівого флангу.

Об'єднання таких трикутників створюють структуру гри киян. На схемі усереднених позицій футболістів «Динамо» в матчі з «Евертоном» зображена спрощена геометрія взаємодій гравців київського клубу.

Звісно, під час матчів футболісти «Динамо» не діють виключно по жолобу, що намалювали тренери клубу, переміщення гравців залежить від розвитку подій на полі. Але вони дотримуються головних принципів побудови гри, в результаті чого ми бачимо цілісний малюнок гри. Завдяки цьому схема 4-1-4-1 перестає бути статичною, по ходу зустрічі перетворюючись на 4-3-3, 4-2-3-1, 4-5-1.

Крім геометрії переміщень, важливу роль у здобутті позитивного результату відіграє досягнення переваги у контролі м'яча. В сучасному футболі надавати супернику зайві шанси для контргри неприпустима розкіш, тому провідні команди світу намагаються залишати опонентів без м'яча. Киянам ще далеко до відсотку володіння м'ячем «Барселони» чи «Баварії». Можливо прагнути до цього й не потрібно. Тренерський штаб, враховуючи наявний підбір виконавців, намагається дотримуватися балансу швидких та позиційних атак. Перемога над «Евертоном» здобута саме в такому стилі.

Сьогоднішній стиль «Динамо» ближче до «Баварії» часів Гвардіоли ніж до «Барселони». Орієнтація на контроль м'яча поєднується з фізичною міццю. Хачеріді, Драгович, Сидорчук, Гармаш, Ярмоленко, Ленс, Мбокані, Кравець, Теодорчик здатні нав'язати та виграти боротьбу в суперників. Цікаво спостерігати до яких вершин заведе киян об'єднання на футбольному полі сили та розуму.

Кроки для створення системи, що само-відновлюється. Каталонській «Барселоні» вдалося створити систему побудови підготовки резерву в якій команди всіх вікових категорій грають за однаковими принципами. Ефективність цієї системи вражала: у основі команди часів Гвардіоли та Віланови постійно грали по 7-8 вихованців, а в деяких матчах на поле виходили взагалі тільки вихованці «Ла Масії». При цьому «Барса» перемагала в Лізі чемпіонів. Явище унікальне для теперішнього футболу великих коштів. Щось подібне зараз намагаються створити в «Динамо».

Всі команди переведено на єдину систему підготовки. U-19 та дубль довірено готувати іспанському фахівцю Вісенте Гомесу. Сергій Ребров постійно переглядає тренування та ігри молодіжних команд «Динамо». При цьому головний тренер «Динамо» не боїться довіряти юним гравцям у найвідповідальніших матчах. У єврокубках дебютували за головну команду Микита Бурда та Євген Чумак. Більше шансів з'явилося проявити себе у більш старших Буяльського та Калітвінцева. Ось і в матчі з «Евертоном» на заміну вийшли три вихованці клубної академії: Кравець, Буяльський і Калітвінцев. Ребров розуміє, що без тренерської довіри прогресу молодих виконавців не буде.

Стратегічна лінія орієнтації на власних виконавців, підготовки резерву за сучасними методиками дозволяє з оптимізмом дивитися в майбутнє.

Ротація. «Динамо» подолало «Евертон» без Ленса, Беланди, Віди, Макаренко і з Мбокані та Гармашем у запасі. Думаю, що навіть у команди Лобановського 1997-99 років не було такого збалансованого підбору гравців. Це дозволяє тренерському штабу раціонально розподіляти сили на всі турніри. Окрім, того підвищена конкуренція тримає футболістів у тонусі. Найкращий приклад, блискуча гра Теодорчика в матчі з «Евертоном». Для потрапляння в основний склад Лукаш доклав максимальних зусиль, намагався використати кожен шанс, що надавали тренери. Зараз вже Мбокані та Кравець будуть вимушені знаходити аргументи для Реброва, щоб повернутися до основного складу.

Тренерський штаб «Динамо» керується об’єктивними показниками стану гравців напередодні матчів, на поле виходять найкраще підготовлені на сьогоднішній момент футболісти, в команді панує атмосфера чесної конкуренції. Даний факт змушує гравців повністю віддаватися справі. При цьому тренери киян добре знають потенційні можливості своїх підопічних та намагаються забезпечити максимальну їх реалізацію.

Поки що, Сергій Ребров вдало користується наявним кадровим потенціалом. Завдяки ротації киянам вдається не тільки зберігати свіжість у матчах трьох турнірів, але й підтримувати необхідний рівень мотивації та розкривати нові можливості гравців.

Мотивація. Київський клуб у останні роки проводив дуже вдалі трансферні компанії. У команду прийшли гравці національних збірних, які вже мали досвід виступів на високому рівні, при цьому більшість з них прагнули до прогресу. Ігрова криза часів Блохіна звісно далася взнаки на психологічному стані футболістів. Величезна заслуга Сергія Реброва в тому, що йому вдалося дуже швидко створити в команді творчу атмосферу. Гравцям розповіли чого від них очікують, в результаті зникло напруження від невідомості. Думаю, що велику роль зіграв легіонерський досвід Реброва як гравця. Штамп, що тренер повинен забути про свою кар'єру гравця, в цьому випадку не діє. Саме досвід отриманий Ребровим у «Тоттенхемі», «Фенербахче», «Вест Хемі» та «Рубіні» дозволяє йому зрозуміти легіонерів та знайти правильні рішення для отримання максимальної віддачі для команди.

До молодих українських гравців Ребров взагалі відноситься, як старший товариш, можна навіть сказати з ніжністю. Такий підхід для українських команд не звичний. У останні роки в погоні за результатом тренери клубів робили ставку на готових гравців, які повинні були давати результат «тут і зараз». Чекати поки молоді українські гравці наберуться досвіду та змужніють ніхто не бажав. У «Динамо» зараз інший підхід. Бурда, Чумак, Буяльський, Калітвінцев не мають таланту Кріштіано Роналдо, щоб з 17-ти років грати на найвищому рівні, але завдяки довірі від тренерів у них є всі шанси стати майбутнім конкурентноздатного «Динамо».

Артем Кравець та Сергій Рибалка вже вийшли з юнацького віку. До часів Реброва реалізувати себе в «Динамо» вони не змогли. Сергій Станіславович дав їм шанс, проявив терпіння та був нагороджений якісною грою від гравців.

Сергій Ребров поки що надає перевагу демократичним методам управління. Йому вдалося зняти тиск з гравців, створити в колективі творчу атмосферу. При виборі основного складу тренери керуються виключно об’єктивними факторами. В «Динамо» зараз панує майже ідилія: команда перемагає, гравці прогресують, працівники клубу та прихильники задоволені результатом.

Але для досягнення значних успіхів у спорті не завжди достатньо позитивної аури в колективі. Великі тренери минулого і сьогодення вміють змусити гравців перевершувати себе. Найбільш титуловані тренери світу не завжди лише гладили своїх футболістів по голові. Фергюсон, Моуріньо, Лобановський та інші могли знайти слова, в деяких випадках не тільки слова, щоб розбудити талант, що дрімає.

У Реброва, поки що, виходить знаходити мотивацію без скандалів. Останні приклади, мобілізація Мігеля Велозу та Євгена Хачеріді. В інтерв'ю перед матчем відповіддю з «Евертоном» Рауль Ріанчо дуже добре охарактеризував Мігеля Велозу та Євгена Хачеріді:

«Багато тренерів з Іспанії та Німеччини питали мене про Хачеріді. Всі знають, що це гравець високого класу. Я б сказав, що потенційно - це захисник топ-рівня, але за умови, що він буде працювати в повну силу. Думаю, на сьогодні Хачеріді реалізував себе відсотків на 45, і навіть це дозволяє йому грати в «Динамо» і збірної України. Чому Женя не грав зараз? У нього була травма, а тепер ми хочемо, щоб він почав працювати на 100% своїх можливостей. Все в його руках. Ребров дуже сильно вірить у Хачеріді, але місце в стартовому складі потрібно заслужити. Я не можу сказати, що він погано тренується, але відчувається - він може значно більше».

«Мігель не звик до тієї роботи, яку потрібно було виконувати в матчі з «Евертоном». Він багато рухався без м'яча і був виснаженим у другому таймі. В ідеалі ми хочемо, щоб Велозу грав ближче до атаки, а не в опорній зоні, де ціна помилки дуже висока і не можна ризикувати. У нього фантастичні загострюють передачі і дуже хороший удар. Мігель не такий динамічний гравець, як Буяльський, Сидорчук або Рибалка, він менше бігає, але у нього є характеристика, якої немає у інших центральних півзахисників «Динамо» - він уміє зробити паузу в грі і змінити темп тоді, коли це необхідно. А інші просто бігають - вперед-назад, вперед-назад. Велозу - це інша модель гри».

У домашньому матчі Велозу та Хачеріді довели, що тренери в них не помилялися. Мігель та Євген в матчі з «Евертоном» продемонстрували чудову гру, хоча до цього не завжди потрапляли до основного складу. Наразі, на черзі інші «сплячі гіганти» - Мбокані та Беланда.

Хвилювання з приводу співпраці Реброва з Раулем Ріанчо. Реброву пощастило, що поруч опинився Рауль Ріанчо. Це дало йому змогу з перших днів роботи в «Динамо» застосовувати системний підхід до побудови гри. Сергій Станіславович проявив себе, як успішний менеджер, який зумів згуртувати навколо себе колектив. Вже фактом запрошення до співпраці Рауля Ріанчо Ребров довів свою ексклюзивність, підтвердив, що він має прозорливість, яка відсутня в більшості пересічних тренерів.

Хвилюватися з приводу використання Ребровим у своїй роботі чужих ідей не варто. Тренерів, що змінили уявлення про футбол дуже мало. Тренерів, які з перших днів своєї роботи вже мали власну методику майже немає. Не кожен великий тренер вніс вклад в розвиток тактики гри. Сер Алекс Фергюссон виграв купу титулів використовуючи досягнення попередників. Жозе Моурінью в боротьбі за трофеї не має часу на тактичні дослідження.

У Реброва достатньо часу щоб залишити власний слід в історії футболу. В історії «Динамо», впевнений, система Реброва – Ріанчо займе почесне місце поруч із системою Лобановського – Базилевича.

Максимальна висота. Сергій Ребров працює головним тренером «Динамо» лише один рік. За цей рік пройдено значний шлях з вдосконалення всієї системи клубу. Тренерський штаб отримав підтвердження правильності методики, яка застосовується в «Динамо». Реброву разом з Раулем Ріанчо вдалося створити складну систему здатну реагувати на зовнішні виклики. В Лізі Європи команда впевнено подолала середняків першостей Франції та Англії. Дані матчі показали, що в «Динамо» є запас міцності.

На внутрішній арені киянам належить завершити справу завоювання чемпіонського титулу. Матчі з «Шахтарем» та «Дніпром» будуть черговим етапом перевірки можливостей команди.

У Лізі Європи на боці киян грає фактор несподіваності. Тренер «Фіорентини» Вінченцо Монтелла говорить загальноприйнятні речі про повагу до суперника, славні традиції «Динамо», але, впевнений, що він не розуміє рівня загрози, що несуть кияни. Рівень футболу, що продемонстрували динамівці в матчі з «Евертоном» - це не спалах, це результат системного підходу до організації гри. Якщо «фіалки» будуть намагатися грати в свою звичну для «кальчо» гру – це завершиться для них погромом. Не впевнений, що у Монтелли знайдеться час для розробки дієвої стратегії протидії киянам. «Фіорентина» веде боротьбу в серії А за зону Ліги чемпіонів. Перед матчами з «Динамо» «фіалкам» належать провести битви проти прямих конкурентів у боротьбі «Сампдорією» та «Наполі». Тому прогнозую великі складнощі для «Фіорентини» в матчах з «Динамо».

Кияни переживають фазу підйому, система Реброва – Ріанчо не досягла стелі своїх можливостей, команда має збалансований склад із кваліфікованих виконавців, більшість яких переживає піднесення кар’єри, фізичний стан команди наближається до пікових показників. «Динамо» цілком по силам перемогти в Лізі Європи. У цієї команди є всі підстави бути конкурентноздатною в Лізі чемпіонів, але перспективи будуть залежати від можливості збереження ключових виконавців у міжсезоння. Але яких би кадрових втрат не зазнало «Динамо» необхідно розуміти, що цикл підйому київської системи буде тривати кілька років. Тому, якщо вдасться забезпечити поступовий перехід лідерів клубу в топ-клуби Європи, динамівці будуть залишатися здатними до гідної боротьби на рівні головного клубного турніру Європи.