Півзахиснику Сергію Рибалці знадобилося шість років, аби стати основним гравцем «Динамо» Київ.
До сезону 2014/2015 рр. він провів лише три матчі за першу команду, але все змінилося влітку минулого року. Сергій Ребров повірив у футболіста, й цього сезону Рибалка був основним гравцем команди та ключовим виконавцем у тактичних схемах тренерського штабу.
- Виступаючи в Чехії, ви мали бажання повернутися до «Динамо» чи планували перейти до одного з провідних європейських чемпіонатів?
- Я тоді усвідомлював, що в «Динамо» на мене не розраховують, тому, звичайно, було бажання знайти собі команду на постійній основі, а не тинятися по орендах. Пропозиції надходили, у тому числі й із Європи. Але, на моє щастя, тренером «Динамо» було призначено Сергія Реброва, який повернув мене до команди. Як кажуть, усе, що не робиться, – на краще.
- Багато фахівців називають вас «системоутворювальною ланкою в динамівській грі». Відчуваєте, що на вас лежить додаткова відповідальність?
- Звичайно, виходячи на поле, я розумію, яка відповідальність лежить не лише на мені, але й на всіх футболістах, які вдягають футболку з літерою «Д» на грудях. «Динамо» – це не «Слован», де я виступав раніше, а футбольний гранд, де ціна помилки дуже висока, тому намагаюся грати простіше, але при цьому надійно.
- Для футболіста, як і для будь-якого спортсмена, немає межі досконалості. У чому вам потрібно ще додавати?
- Перш за все, на моїй позиції необхідно працювати над тим, аби мінімізувати ризик, більше уваги приділити загострювальним передачам та ударам по воротах. Сподіваюся, з часом буду лише вдосконалювати свою гру та приносити більше користі команді.
- Який матч за «Динамо» в нинішньому сезоні можете назвати найскладнішим?
- Таких матчів було два – обидва з «Фіорентиною». Насамперед, важко було психологічно. Можу згадати й перший поєдинок із «Генгамом», коли нам увесь другий тайм довелося грати вдев'ятьох. Добре, що все так вдало склалося, й у матчі-відповіді нам удалося виправити ситуацію та взяти реванш, якого вистачило для проходу до наступної стадії.
- Узимку ви продовжили контракт із «Динамо» на чотири роки. На подібний крок надихнула довіра з боку тренера чи просто добігала кінця попередня угода?
- У мене залишався, здається, ще рік за контрактом, але, коли запропонували продовжити його, я з радістю погодився. Мабуть, навіть якби це була пожиттєва угода з «Динамо», я би все одно поставив свій підпис (посміхається). Нікуди не хочу йти з «Динамо», адже мені тут комфортно, я маю постійну ігрову практику на найвищому рівні та відчуваю повну довіру з боку тренера – що ще потрібно футболісту, який хоче прогресувати та зростати?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
