— Які у тебе враження від минулого сезону в цілому?
— Звичайно, є відчуття, що сказали не все від себе, тому що весь сезон йшли з «Динамо» до першого місця, але ми з Ігорем Харатіним поїхали в збірну і тому у вирішальному матчі проти «Дніпра» не грали. Той матч хлопці програли. Прикро, звичайно, але нічого страшного, я вважаю. Це все-таки тільки турнір дублерів, - цитує Полегенька profootball.ua
З приводу збірної: самі розумієте – ЧС не кожен день буває. Він може бути лише раз у житті, тому налаштовувалися дуже серйозно. Страшенно прикро, що в підсумку так все вийшло.
— Під керівництвом Олександра Петракова ти відіграв кілька років у збірній. Що тобі найбільше запам'яталося з роботи з цим фахівцем?
— У нас була зв'язка тренерів Аннєнков-Петраков. Чудові фахівці. З Петраковим чудово працювалося: завжди виходиш на гру налаштованим. Від роботи з ним залишилися тільки позитивні спогади.
— На чому робиться акцент в тренувальному процесі Петракова?
— Вони з Олександром Михайловичем Анненковим найбільше приділяють увагу тактиці. Звичайно, коли фізичний стан гравців на недостатньому рівні, ми робимо вправи для поліпшення фізичних кондицій.
— До речі про фізику: було видно в матчі з Сенегалом, що команда підсіла. Можна назвати цю складову причиною поразки?
— Розумієте, 120 хвилин бігати не всі можуть. Хоча я не можу сказати, що ми підсіли.
— Чи сильно відрізняються тренування Петракова від тренувань Вісенте Гомеса в дублі «Динамо»?
— Так, є трохи. У збірній все починається з тактики, а потім переходимо до ігрових вправ. Тобто футбол, футбол і ще раз футбол. Там вже тренери нас поправляють, як правильно діяти. У клубі ж багато ігрових вправ, але футболу як такого і немає. Ми практично завжди працюємо без воротарів. Відповідно, і тактика трохи відрізняється.
— Що сказав Олександр Петраков після поразки від Сенегалу?
— Зайшов, подякував, сказав: «Спасибі за все, за всю виконану роботу».
— Тобто не занадто емоційно відреагував?
— У принципі, він дуже емоційна людина, але після матчу ні у нього, ні у нас не залишилося ніяких емоцій. Та й що кричати? Вже все втрачено.
— Тобі писали вболівальники щось у соціальних мережах після програшу?
— Звичайно, писали. Притому багато: і хороше, і погане. Це їхня думка, що я можу сказати. Я намагаюся не реагувати ні на хороше, ні погане. Звичайно, якщо критика аргументована, то я прислухаюся, але якщо, вибачте, лиш би ляпнути язиком, не дивлячись гру, що ми не вміємо грати в футбол, то навіщо на це звертати увагу?
— Зараз на позиціях, на яких ти можеш зіграти, дуже висока конкуренція в «Динамо»: справа в захисті Віда, Данило Сілва, Морозюк прийшов; в опорній зоні Рибалка і Петрович. Як ти оцінюєш свої шанси на потрапляння в основу при такому розкладі?
— Я зі свого боку повністю викладаюся, а шанси не мені оцінювати. Не я вирішую, чи буду грати. Не дуже хочеться коментувати це, бо в моїй кар'єрі зараз досить складна ситуація.
— Що за ситуація?
— Подзвонили, сказали, що переводять в «Динамо-2». Звичайно, я трохи засмучений, тому що потім важко повернутися в основну команду «Динамо».
— Раз вже так склалося, то не розглядаєш перехід в іншу команду в оренду або навіть повноцінний трансфер?
— Поки що я не знаю. Команда збирається 23-го числа, я прийду, поговорю з тренером, подивлюся що та як і буду думати, чи є сенс залишатися.
— Скільки ще діє твій контракт з «Динамо»?
— Півроку.
— Чи готовий ти грати за «Динамо-2», враховуючи, що там немає проблем з виплатою зарплат, на відміну від клубів УПЛ. Або все-таки ігрова практика у Вищій лізі важливіше?
— Зараз мені всього 20 років, тому справа не в грошах вже точно. Я хочу грати, хочу показувати високий рівень, хочу, щоб люди приходили дивитися на мій футбол. Все-таки не хочеться залишатися в Першій лізі, тому що я хочу грати в УПЛ. Звичайно, варіант з «Динамо-2» відносно хороший, але я хочу грати в Прем'єр-лізі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
