- Артеме, яка головна причина відходу з «Хайдука»?
- Все було добре, але прийшов новий тренер з Німеччини зі своїми поглядами на футбол (Дамір Бурич. - Прим. MatchDay). Його щось не влаштовувало. А президент і спортивний директор клубу дали зрозуміти, що в «Хайдуку» буде молода команда. І зараз акцент робитиметься на молодь. При новому тренері я не грав, він мене не бачив у своїй команді. Все почалося з того, що новий наставник забрав у мене 10-й номер, аргументуючи це тим, що в тих командах, в яких він працює, немає десятих номерів. Мовляв, у нього взагалі немає десятого номера, нібито вся команда - десятий номер. Вважаю, що це повна маячня. В загальному, почалося все з цієї історії, потім я отримав пошкодження, відновлювався, в перших числах липня почав тренуватися. І за півтора місяці я не отримав жодного шансу проявити себе на полі. У мене не було навіть десяти хвилин у грі! Прийняв рішення, що так далі тривати не може. Хоча клуб нічого не говорив. Але, поспілкувавшись з керівництвом «Хайдука» і своїм менеджером, прийняли спільне рішення, що варто рухатися далі.
- Насправді, ти міг би залишитися і чекати, поки прийде новий тренер. У «Хайдука» за рік можуть змінитися кілька наставників...
- Ви правильно говорите, але для мене гроші ніколи не були на першому місці. Якби хтось із керівництва звернувся до мене і сказав, що у «Хайдука» непроста ситуація і, можливо, доведеться знизити мій контракт, оскільки клубу його складно виконувати, я пішов би на це. Без питань! Повторюся, гроші для мене не на першому місці. Розлучившись з клубом раніше терміну, я пробачив «Хайдуку» 100 тисяч євро.
- Це ті гроші, які ти повинен був отримати за наступний рік контракту?
- Абсолютно вірно. Хорватські газети пишуть, що Мілевський пробачив клубу 100 тисяч, тому що хотів розірвати контракт і грати. Основна причина розставання з клубом - те, що я не граю. У 30 років неприємно сидіти на лавці або навіть не потрапляти в заявку. Мені це теж дуже неприємно. Ми вирішили, як вирішили, все за обопільною згодою.
«НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ Я ДУЖЕ СЕРЙОЗНО ГОТОВИЙ ДО НОВИХ ВИКЛИКІВ»
- Як попрощався з «Хайдуком»?
- З президентом відмінно попрощалися, потиснули один одному руки, згадали приємні моменти. Зі спортивним директором клубу після розриву контракту випили вранці кави. Якщо говорити про команду, то на останньому тренуванні я прийшов на стадіон, потиснув руку кожному футболістові, який грав зі мною, потиснув руки тренерському складу. Від усієї душі побажав «Хайдуку» удачі.
- Рік тому після великої паузи ти повернувся у футбол. Як ти себе почуваєш після сезону в «Хайдуку», за який ти зіграв 27 матчів, забив три м'ячі і віддав шість результативних передач?
- На сьогоднішній день я дуже серйозно готовий до нових викликів. Я до першого числа тренувався з командою в дворазовому режимі. Із 5 липня працюю в загальній групі. Це зовсім не той стан, коли я пропустив вісім місяців, і мені все потрібно було починати майже з нуля.
- Чому в «Хайдуку» так часто змінюються наставники?
- Змінюються і змінюються... Зараз ось тренер із Німеччини прийшов, можливо, він допрацює до зими. (Сміється) Не знаю, може, дотягне, там знову поміняють.
- Із тренерів «Хайдука» у тебе найтепліші стосунки були з Ігорем Тудором. Хоча на старті вашої роботи виникало багато питань...
- Спочатку були непорозуміння, але потім знайшли спільну мову. Я залишився про нього дуже хорошої думки. Пам'ятаю його як хорошого футболіста. Він провів дуже багато років у «Ювентусі». Видно, що людина з харизмою і характером. Зрозуміло, що це тренер з великої літери. Хочу побажати йому успіху в ПАОК.
- Правда, що Тудор був незадоволений тим, що ти пив колу?
- Коли ми летіли, він побачив, що я п'ю цей напій. Тудор говорив, що футболісти не повинні пити колу. А я у нього просто запитав, чи пив він колу, коли сам був гравцем. Той розсміявся.
- Пізніше ви разом каталися на яхті. Історії про італійський «Ювентус» були?
- Розповідав про Фабіо Капелло, Марчелло Ліппі. Дуже цікаво було, що свого часу вони дуже багато бігали - в «Ювентусі» величезні навантаження. Тудор любить сильний, динамічний футбол.
«ВИЙДИ МИ НА ГРУ В ЗАГРЕБІ, КОЛИ НАШІ ВБОЛІВАЛЬНИКИ БУЛИ ВНЕСЕНІ В «ЧОРНИЙ СПИСОК», НАС БИ ПОТІМ ПРОСТО НЕ ПУСТИЛИ Б ДО СПЛІТУ»
- Чемпіонат Хорватії сильно поступається українському?
- На даний момент, коли в Україні катастрофа і залишилися 3-4 команди відповідні колишньому рівню, український чемпіонат не набагато сильніше хорватського. А якщо брати років п'ять тому, коли я грав у «Динамо», то різниця на користь України була істотна. Ви згадайте, які у нас були заруби в чемпіонаті! «Динамо» складно було грати на виїзді в Луганську, Маріуполі та інших містах. А що вже говорити про «Металіст» або «Дніпро»?
- Чим тобі запам'яталося головне хорватське дербі «Хайдук» - «Динамо»?
- За напруженням ці матчі мені нагадали поєдинки «Динамо» - «Шахтар». Не забуду, як ми вигравали 1:0, але за кілька хвилин до фінального свистка пропустили. Ця гра запам'яталася надовго. Одного разу поїхали грати в Загреб, я якраз повинен був виходити в основному складі. У роздягальні готуємося до виходу на поле, тут заходить спортивний директор і каже, що гри не буде. Я спочатку не зрозумів, подумав, може, матч відбудеться пізніше. Але мені сказали, що можна їхати додому, марно про щось говорити і чогось чекати. Виявилося, що в «чорний список» були внесені вболівальники з «торсиди». Їх не пустили на стадіон, а вони мають великий вплив у Спліті. І як мені пояснили, нас би просто не пустили в місто, вийди ми на гру. Повернулися в Спліт, приїхали на стадіон. Там зібралися тисяч 8-9 уболівальників, і вони скандували «Хайдук!». Вболівальники грають дуже важливу роль у життєдіяльності клубу.
- Уболівальники реально стежать за футболістами?
- Це правда. Коли бачили мене, наприклад, кричали «Міля!» І бажали удачі.
- Після приходу Білого і Радченка «Хайдук» став найбільш українською командою в Європі...
- Коли хлопці прийшли в клуб, ми багато спілкувалися. Адже я давно в команді, і вони хотіли знати всі подробиці про особливості клубу. Звичайно, важко, що вони також не завжди грають в основному складі. Їм, напевно, теж обіцяли ігрову практику.
«НІХТО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ НІ В ЯКІЙ «РУХ»
- Наскільки тобі на першому етапі в «Хайдуку» допоміг тренер Борис Перек?
- Він зіграв величезну роль у моєму переході в хорватський клуб. Борис із моїм менеджером провернули дуже приємну для мене махінацію, швидко підписали контракт. За це спасибі Борі. Його участь у моєму переході я ніколи не забуду. Три дні тому зідзвонювалися з ним. Він вже в Києві (Борис Перек працює в «Динамо». - Прим. MatchDay), а я - в Спліті. Нормально поспілкувалися, побажав йому удачі.
- Звідки виникли чутки про твій перехід в «Рух» Винники?
- Не хочу про цей «Рух» говорити. Просто через те, що там грає мій кент Саша Алієв, люди почали придумувати історії, жартувати над цим. Мені не смішно. Ніхто не збирається ні в якій «Рух», ні в які Винники. Всі питання до мого менеджменту.
- З Олександром Алієвим давно спілкувалися?
- Кілька тижнів тому, листуючись смс-ками. Розмовляли про життєві справи, про футбол мало говорили. Він мене запитав, чому я не граю. Пояснив йому. Після цього не спілкувалися. У кожного своє кіно.
- Ти для себе вирішив, що в Україні можеш грати тільки в «Динамо», або є варіанти?
- Я не проти повернутися в Україну, і мені дзвонили з конкретною пропозицією клуби Прем'єр-ліги. Але, скажемо так, ці «дзвінки» мене не влаштували. Якщо надійде пропозиція від хорошого клубу, готовий розглядати.
«ЗДАЛОСЯ, ЩО ХАЦКЕВИЧ ДУЖЕ ПЕРЕЖИВАВ У ЦЬОМУ СТИЛЬНОМУ ПІДЖАКУ»
- Коли ти грав в «Хайдуку» проти «Дніпра», заявив, що не будеш святкувати гол, якщо заб'єш, оскільки вболівальники київського та дніпропетровського клубів дружать. В Україні твій можливий клуб повинен бути «другом» «Динамо», як «Дніпро», або ти готовий розглянути навіть пропозиція від умовного «Шахтаря»?
- Якщо надійде хороша пропозиція, то чому б і ні. Що стосується «Дніпра», то у мене з Мироном Маркевичем дуже хороші стосунки склалися ще з того часу, коли ми разом працювали в національній збірній. Також він завжди перед грою тиснув мені руку, коли він був тренером «Металіста», а я - гравцем «Динамо». Я його дуже поважаю як тренера. До того ж, дуже переживав за його команду в Лізі Європи в минулому сезоні.
- За кого вболівав у матчі Україна - Білорусь?
- У мене вже запитували про це перед грою. Я переживав за красивий футбол, і щоб ніхто не травмувався. Трохи здивувало, що білоруси або злякалися, або провалили перший тайм. І Ярмоленко та компанія швидко розібралися в цій ситуації і забили три голи. Гра була зроблена в першому таймі.
- Як тобі гра Андрія Ярмоленка?
- Дуже радий за нього. Хочу передати йому привіт і побажати, щоб він продовжував так сильно грати і перейшов в хороший європейський клуб. І там показував такий же рівень футболу і таку ж упевненість, як і зараз.
- Незвично було бачити екс-партнера по «Динамо» Олександра Хацкевича на чолі збірної Білорусі? До того ж, вона протистояла Україні...
- Звичайно, незвично. Коли камера показувала Олександра Миколайовича, було видно, що він дуже сильно переживав в цьому стильному піджаку. Мені здалося, що йому було ніяково і нелегко виводити команду на матч в Україні. Адже він у Києві живе. Тому, думаю, незвично не тільки для нього, але і для мене. (Сміється.)
- Які у тебе подальші плани?
- Повторюся, розірвав контракт, тому що хочу грати у футбол. З дня на день чекаю пропозиції від європейських клубів. І тоді буду розуміти, що далі.
- Коли ми востаннє бачилися в Києві, ти говорив, що збираєшся на батьківщину, в Білорусь. Як пройшло повернення до Мінська?
- Дуже здорово побував у Мінську на Новий рік. Батьки були задоволені. Зібралися разом родиною - з батьками і сестрою. Всі були дуже здивовані побачити мене в Мінську на новорічне свято.
- Сильно змінився Мінськ?
- Місто розбудувалося. У нас був чемпіонат світу з хокею, і до цієї події багато чого набудували. Місто стало набагато цікавішим і привабливішим, - сказав Мілевський у інтерв'ю MatchDay.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
