Якщо вірити УЄФА, Україна через фанатів команди київського «Динамо» вляпалася у черговий скандал на расовому підґрунті. Причиною тому стало мутненьке відео з НСК «Олімпійський», на якому помітно, як група людей молотить чоловіка, а потім і тих, хто за нього вступився. Пізніше цей запис був підсилений двома фотознімками, з яких випливає, що постраждалий і нападники мають різний колір шкіри.
Нічого особливого для наших стадіонів наче й не відбулося. Ті, хто відвідує топові матчі на «Олімпійському» постійно, можуть навести десятки прикладів, коли хтось мотузив когось через різні стадії сп’яніння, категоричну незгоду з баченням футбольних чи політичних процесів, небажання поступитися дорогою на тонкій кладці. Причин безліч. Серед них, не виключено, трапляються сутички й за расовою ознакою. Нічого не поробиш, такий він, рівень культури пересічних українців.
Втім, існує при УЄФА така організація, як FARE (Football Against Racism in Europe). Та, яка якось вже пов’язала у своїх методичках з фашизмом повстанський червоно-чорний стяг і долучила до нацистів одного із символів вільної України Степана Бандеру. Так ось, з подачі цих «експертів» інцидент на «Олімпійському» під час матчу Ліги чемпіонів «Динамо» - «Челсі» миттю отримав расове забарвлення. УЄФА розпочала розслідування, за підсумками якого клуб «Динамо» вкотре оштрафують.
Існують, правда, передбачення апокаліптичного характеру. Скажімо, редактор одного із фінансованих з Росії спортивних видань у своєму гнівному пасквілі закликав дискваліфікувати «Динамо» з Ліги чемпіонів. Мовляв, тільки такі рішучі заходи призведуть до реальної боротьби зі всепоглинаючим явищем расизму в Україні, а не до імітації цієї боротьби. За дивним збігом обставин, саме цей сайт першим опублікував фото молодика, який вибіг у футболці зі свастикою після завершення фінального матчу Кубка України.
В унісон із гаслами російської пропаганди так зване українське спортивне видання вважає тему расизмо-фашизмо-нацизму в нашому суспільстві надзвичайно болючою. Ситуація погіршиться ще більше, коли повернуться додому учасники АТО – застерігає обурений журналіст.
Звісно, люди, бодай трохи обізнані зі специфікою українського фанатського середовища, не стануть заперечувати, що на фанатські сектори ходять далеко не янголи небесні. Та вони й самі не заперечують ні особливих поглядів на світ і своє місце у ньому, ні не бажають комусь подобатися. Питання у сприйнятті.
Захистивши людей від орди під назвою «тітушки» й не побоявшись відкритого протистояння зі злочинцями з ПМОП «Беркут», ці хлопці відразу стали національними героями, народними месниками. Їх почали ідеалізувати настільки, що потім навіть заперечували факт свідомого вибігання на поле після півфіналу Ліги Європи і вже згадуваного кубкового фіналу. Мовляв, то наші герої, вони так не можуть. Але герої такі, які вони є. Вони не прагнули нікому подобатися чи щось доводити. Бо завжди поступають так, як вважають за потрібне. В рамках свого внутрішнього, ніким не писаного кодексу.
Тож що трапилося під час матчу «Динамо» - «Челсі»? Не претендуючи на істину в останній інстанції, спробую викласти свою версію, засновану на власних спостереженнях і спілкуванні з людьми з фанатського середовища до і після поєдинку.
Балачки про те, що на грі готуються провокації, ходили ще за тижні півтора до її початку. Фактично, в постреволюційний період фанати попри вище згадувані футбольні бешкети залишилися одним з тих небагатьох символів Революції гідності, котрий не встиг себе заплямувати участю в проплачених акціях чи політичних багатоходівках. Чимало ультрас досі воює на сході і буквально кілька днів тому, в час, коли керівництво нашої держави радісно звітувало про відведення озброєнь, від рук окупантів загинуло двоє фанатів «Дніпра». Ультрас підтримують ув’язнених за нинішньої влади «жертв сумління». Пам’ятаючи, чим завершилася акція на підтримку Дмитра і Сергія Павличенків, влада з цією активністю не рахуватися не може.
Власне, заздалегідь відмовивитися від використання на матчі проти «Челсі» піротехніки змусило далеко не бажання показати себе в очах УЄФА чемними й послушними. Були підстави.
Ось що пише в себе у «Фейсбуці» Олег, фанат нині не існуючої «Таврії», котрий нині підтримує «Динамо»: «Минулого тижня брав участь у конференції «Футбол за єднання та мир», де було керівництво ФФУ, представники FARE і організацій, які їм співчувають. З їхнього боку було піднято питання про те, що темношкірим людям небезпечно відвідувати матчі на «Олімпійському», але на моє запитання, чи давно вони відвідували матчі на НСК, темношкірий пан відповів, що матчі на НСК вони не відвідують, бо бояться, що їх там можуть побити. На це я відповів, що, на жаль, такі випадки з темношкірими людьми трапляються не тільки на стадіонах, а й біля гуртожитків, у парках тощо. Казав, що на стадіонах такі випадки трапляються найрідше. І ось, по дивовижній випадковості, вже на наступному міжнародному матчі на НСК спалахує расистський скандал, і на підставі звіту FARE UEFA вже почав розслідування. Українські фанати, звісно, не школа шляхетних дівиць, трапитися могло що завгодно. Але який дивний збіг, правда?»
Прямуючи у вівторок ввечері до стадіону, зауважив незвично велику кількість темношкірих людей, котрі прямували туди ж, куди й я. Прихильники «Челсі»? Дехто справді огорнувся шаликами «пенсіонерів». Але у тому й річ, що більшість із них була зодягнена в динамівську атрибутику. Зрештою, кого лише на поєдинках Ліги чемпіонів не побачиш. Іноді там зустрічаються люди, котрих раніше у любові до футболу навіть не підозрював. А тут мова про приїзд Фабреґаса, Азара, Оскара, Террі, Беґовіча і з самим Моурінью на чолі.
Пізніше виявиться, що темношкірі уболівальники за дивним збігом обставин опинилися численними групами поруч із обома фанатськими секторами «Динамо» - трисекторним віражем, який займають WBC-ультрас і кількома сотнями місць, відведених по інший бік трибуни для фірми «Родичі», котра з минулого року підтримує команду окремо від решти фанатів. Власне, «Родичі» начебто й стали винуватцями інциденту з побиттям кількох людей з іншим кольором шкіри. Своїм друзям хлопці переповідають, що їх агресивна реакція пов’язана не з расовими стереотипами, а зі зухвало розгорненим одним із темношкірих вболівальників шаликом «Челсі».
Тобто, побутова чи суто фанатська складова інциденту виглядає цілком імовірною. Проте FARE з подачі своїх представників розкидається необґрунтовано безапеляційними звинуваченнями, так само як і напередодні Євро-2012, зображуючи з України розсадник расизму і фашизму. Влітку 2012 року фанати з усього континенту переконалися, чи є у тих міфічних звинувачень якесь підґрунтя.
Та «фахівці» з FARE не вгомоняться. То появи на фанатських секторах сусідньої держави ганчірок і мордяк ватажків терористичних організацій «ДНР/ЛНР» можна скромно не помічати. Та найгірше, що недолугі сентенції знаходять підтримку в колах українських теоретиків усього, що закінчується «-измом». Хтось свідомо, а інші через власну недалекість запевняють нас зі сторінок преси й екранів телевізорів, що проблема расової нетерпимості, ксенофобії, гомофобії і клаустрофобії набуває катастрофічних масштабів.
При цьому більшість із цих людей живих фанатів бачила лише з лютих картинок у «Фейсбуку». Спілкуватися з ними ніхто не наважується. Бо ще з’їдять, не дай Боже. З опублікованих же UA-Футболом матеріалів на кшталт «Ультрас: переворот їхнього світу» часто вириваються фрази з контексту, але простежується небажання заглиблюватися у суть. Принаймні, такий висновок зробив із прочитаних під статтею коментарів. Шкода, бо саме недалекоглядність мас дає змогу товаришам із FARE маніпулювати свідомістю і спотворювати реальність.
P.S. Трапилася напередодні матчу «Динамо» - «Челсі» й ще одна сутичка. Фанати киян поколотили лондонців у ресторані «Шато» на Хрещатику. Цікаво, скільки нашим правоохоронцям потрібно випадків, щоб нарешті передбачити, що це місце є традиційним плацдармом фанатських сутичок у час, коли до Києва приїжджають іноземні команди? До того від українців у «Шато» дісталося фанатам збірної Шотландії. Торік від дніпрян і динамівців там постраждали ультрас французького «Сент-Етьєну». Зараз, коли в Україні до міліції додалася ще й поліція, маємо черговий інцидент за участю фанатів «Челсі».
Зрештою, питання безпеки вболівальників на трибунах і поза їх межами – тема окремої розмови. Приміром, сутичок на кшталт цієї останньої на «Олімпійському» можна було уникнути, якби добре спрацювали стюарти. Але як вимагати злагоджених і професійних дій від людей, яких ніхто спеціально не готує, а набирає ситуативно в залежності від топовості поєдинку?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
