Головний тренер збірної України Михайло Іванович Фоменко може увійти в історію українського футболу, як перший коуч, якому вдалося подолати раунд плей-офф та пробитися до фінальної частини світової чи континентальної першості. Жоден із попередників вельмишановного Михайла Івановича (Йожеф Сабо (двічі), Валерій Лобановський, Олексій Михайличенко) цей бар'єр так і не подолав. Та й сам нинішній тренер збірної України вже одного разу зупинився за крок до мрії, склавши зброю перед збірною Франції восени 2013 року.
Очевидно, що у разі виходу збірної до фінальної частини Євро 2016 вболівальники готові будуть носити МІФа на руках та пробачать йому всі попередні невдачі, небажання ризикувати у вирішальних матчах та специфічний підхід до селекції. В протилежному випадку на вже сиву голову Михайла Івановича буде вилито тонни помиїв у ЗМІ та гігабайти проклять у соціальних мережах. Пан або пропав...
Кажуть, що виграє команда, а програє завжди тренер. І з цією істиною важко сперечатися, особливо якщо звернути увагу на принципи формування складу національної збірної. Ось і сьогодні після того, як було оголошено список гравців української дружини, що були викликані для участі в матчах плей-офф зі Словенією, до тренерського штабу є дуже багато запитань. Які, щоправда, мають шанс так і залишитися риторичними...
Цього тижня відбувалися матчі групових турнірів в Лізі чемпіонів та Лізі Європи. Вважається, що ці змагання є головними на континетальному клубному рівні. Тому до них завше прикута увага тренерів, селекціонерів та простих уболівальників. В сезоні 2015/16 років громадяни України, окрім вітчизняних клубів, виступають у складі 8 команд. Це три учасники групового турніру ЛЧ (Севілья, Баєр та Астана) та 5 - в ЛЄ (Габала, Краснодар, Динамо (Мінськ), Локомотив та Рубін).
Загалом - це 11 гравців. Ціла футбольна команда. В якій, щоправда, два голкіпери. Так от, цікаво, що з цієї умовної єврокубкової команди до складу головної української дружини удостоївся честі бути викликаним лише один гравець - Євген Коноплянка. А ще один футболіст, Владлен Юрченко, буде захищати честь молодіжки під керівництвом Сергія Ковальця.
В той самий час виклик до складу збірної України отримують гравці, які далеко не завжди потрапляють до заявки своїх команд навіть в матчах вітчизняного чемпіонату. Виникає логічне запитання: чому? Чому так відбувається, що тренерський штаб збірної відверто ігнорує учасників єврокубків, які раніше, до переходу в інші клуби, викликалися до складу головної команди країни.
Залишається незрозумілим, чому, наприклад, можна у вирішальних матчах відбору загравати за збірну 18-ти річних юнаків та при цьому ігнорувати людей, які вже неодноразово доводили свою профпридатність на найвищому рівні. Скільки ще виклик до збірної буде отримувати надзаслужений, але все ж гравець середняка чемпіонату Казахстану? Чому з 4 нападників, що викликані до складу команди, двоє на тижні залишалили поле через ушкодження, ще один - через відверто слабку гру, а той, що залишився, зможе скласти конкуренцію тому ж Марко Девічу. Вибачте, але ми не збірна Іспанії, яка може грати взагалі без нападників і при цьому демонструвати футбол космічного рівня.
Але виявляється, що відповідь на всі ці питання дуже проста. Вона зводиться до банального «Без коментарів». Саме так Михайло Іванович відповів на запитання журналістів про причини відсутності у списку того ж Девіча. Тобто виходить, що футбольна громадськість не має права знати, якими критеріями керується керманич національної збірної, приймаючи те чи інше рішення і має сліпо покладатися на вибір головного тренера? Але чи буде готовий Михайло Іванович після можливої невдачі нести так само самостійно за неї відповідальність. Чи, можливо, буде тікати від об'єктивів камер, як його товариш та друг пан Коньков, якому вже давно нічого сказати?
Що ж, в даному випадку всім вболівальникам, журналістам, експертам залишається побажати удачі головній футбольній команді країни та її головному тренеру. На якого вже зовсім скоро очікують або лаври переможця, або... No comments.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
