- Знаю, що «катаєш» виїзди за збірну України. Скільки їх у тебе? Який тобі найбільше сподобався і чому?
- Ну, по Україні, то останніх років 8 регулярно катаюсь. І у Львів, і у Донецьк, і у Дніпропетровськ. Київ само собою. У цьому відборі закордоном підтримував наших у Жиліні, Люксембурзі та Борисові. А взагалі почав «викатувати» десь з 2009-10-го: Афіни, Мінськ, Кишинів тощо. А з тих, що запам'ятались найбільше, то, звісно ж, Борисов. Наша попередня зустріч із сябрами була не вельми приязною. Я особисто мав конфлікт на стадіоні з якимось мужиком, який виспівував: «Мілєвскій - пьос». А я ще й не в нашому секторі, а в білоруському ВІПі. Слово за слово, пошарпались, потім прийшов міліціонер і всі заспокоїлись. А тут ми всім сектором охреніли, коли сябри спочатку розгорнули френдлі банер, а потім першими гримнули: «Слава Україні!». Ну, а коли вони ще й завели «ла-ла-ла-ла», стало зрозуміло, що у нас з’явилися справжні брати! Такі матчі запам’ятовуються на все життя!
- У соціальних мережах можна зустріти твої спільні фото з Коноплянкою. Які у Вас відносини?
- Та то таке… (с) Мирон Богданович. Часом перекидаємось смс-ками. У нього неймовірне почуття гумору. А так, щоб десь тусити разом чи ще що, то ні, брехати не буду. Не настільки добре ми знайомі.
- За які команди у нашому чемпіонаті уболіваєш? А за кордоном?
- Я за «вісь добра» Львів-Київ-Дніпропетровськ. На клубному рівні не так щоб дуже. А серед збірних люблю Гану та Уругвай. Уругвайці подобаються манерою гри та безстрашністю, а Гана… я колись в Лондоні вантажником на фабриці працював. То в нашому цеху вантажників я був один білий, а решта хлопці з Гани, Уганди, Бурунді, Нігерії. Так от, ганці – предобрі хлопці: християни, роботящі, неагресивні, поспівати люблять. То я по старій пам*яті за них часом кулаки тримаю.
- Що з досвіду можеш сказати про українських Ультрас?
- Що в більшості великі молодці. Об'єднання під час революції показало, що це була дуже недооцінена сила! А скільки хлопців на фронт пішло добровольцями! Низький уклін! Та й взагалі, приємно бачити, як з плином років «кузьмічів» на трибунах стає менше…
Та проте, іноді бувають перегини із фаєр-шоу та поведінкою на матчах загалом, що потім «вилазить боком» у вигляді дискваліфікацій стадіонів. Я вже якось спілкувався із лідером одного угрупування, питаю: «Нафіга ви таке робите?». Сказав, що то не вони, то якісь провокатори. Тоді чого цих провокаторів, які сидять у вашому секторі, не зловити за одне місце і не поспілкуватись із ними так, щоб пропало бажання провокувати?
- ЧС 2018 в Росії. Він таки там відбудеться, хіба що ядерна, ну але то таке. Поїдеш туди, якщо збірна вийде на нього?
- Не готовий відповісти. З одного боку, пообіцяв собі, що ноги моєї в Мордорі не буде. З іншого боку… як збірній грати без підтримки?! Складне питання. Буду думати.
- Сам як? Граєш трохи футбол? І на якому рівні?
- З мене такий футболіст, як з Шовковського гопнік! Я більше по волейболу. А футбол – виключно споглядання і підтримка!
- Хто улюблений гравець? Минулих років та сучасності. І чому?
- О, то тут треба буде зараз по алфавітному порядку пачками називати. Я захоплювався значно більшою кількістю персонажів, аніж традиційні Пеле, Марадона, Блохін, Ван Бастен… кожного року є хтось, вартий уваги.
Розмовляв Василь Максимів
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
