Гус Хіддінк знову повертається в Лондон, де буде виконувати обов'язки головного тренера «Челсі». Минулого разу голландець виграв кубок Англії і мало не увірвався у фінал Ліги чемпіонів. Знайомимося з думками Гууса - коротко про філософію і ... Росію.
Я не диктатор. Кажу так тому, що сам пройшов через це як футболіст. Коли нас закривали на базі в ста кілометрах від найближчого міста з його спокусами, це змушувало лише видумувати різні хитромудрі способи обійти заборони.
Відповідальність і ажіотаж мене не сковують. Я давно переконав себе і кажу своїм гравцям: чому навколо так багато очей, телекамер, спалахів? Тому що ви герої чогось важливого, ви вже високо і цілком можете піднятися ще вище.
Бійки, кров, садизм, секс - все що завгодно. Спорт - це не менш привабливе з погляду емоцій видовище.
Я несу відповідальність за команду, а журналіст повинен нести відповідальність за його статті.
Ви повинні знати, коли на кухні пожежа, то від пожежі до потопу - один крок.
Я ніколи не можу передбачити своє майбутнє, тому що велика частина мого майбутнього вже позаду мене.
Мені потрібні гравці, які могли б почати думати самостійно.
Є журналісти, з якими я поділяв всі ці історії і був великодушним до цих хлопців, але ті дні вже пройшли.
Мессі грає, як хлопчисько, який сказав матері: «Піду поганяю м'яч. Повернуся, коли стемніє». Його не хвилюють ні повні трибуни, ні інші привхідні обставини. Це природжений талант, який, граючи, отримує задоволення.
Ви не повинні мати трьох захисників, які рухаються лише вперед і назад. Рішення приймає вся команда, і це важливо. В цілому.
Нападаючим потрібно читати гру - вони повинні бути на тій же «сторінці», як захисники і півзахисники.
По-перше, я можу зрозуміти емоції відразу після гри, а по-друге, я думаю, завжди добре дивитися на себе в дзеркало.
Коли ви - велика команда, то обов'язково повинні покарати маленьку команду.
Кожен повинен бути на вершині своєї гри.
Я б збрехав, якби сказав, що глибоко всередині я не знаю, що збираюся зробити ще.
Скільки я себе пам'ятаю - а пам'ятаю себе я з пелюшок ...
Про Санкт-Петербург: Я відчуваю себе тут чудово. Мені подобається це місто, ця країна, подобаються люди - вони дуже теплі. У цієї країни величезний потенціал у багатьох сферах, а у футболі вона взагалі сплячий гігант.
Мені здається, я нарешті зрозумів, що таке «російський характер». Це означає зробити диво зусиллям волі.
Коли чую хоч одне погане слово про Росію, то відразу закипаю.
За таких ігор можна відрізнити чоловіків від хлопчиків, з'ясувати, хто справжній боєць, а хто, як кажуть у Нідерландах, ягня (про майбутній матч зі збірною Англії).
Сподіваюся, що завтра стану великим зрадником. Хочу стати в Нідерландах зрадником року з великої літери. (Перед грою Росії та Нідерландів на Євро-2008).
Москву заснували дуже давно ... Дайте пригадати. Сотень сім-вісім років тому, вірно? А ось Санкт-Петербург більш молоде місто - йому трохи більше трьох сотень років. Він, до речі, якийсь час назад був російською столицею. А заснувала його людина, яка якийсь час провела у Нідерландах. Не пам'ятаю, як її звуть ...
Я бачу потенціал команди. Я бачу, що є багато хороших гравців. Вони прагнуть забезпечити собі хороші результати. Моє завдання - допомогти їм це зробити.
Я не месія. Але я хочу, щоб Росія зайняла гідне місце у футбольному світі.
Те, що ви робите, показує, що я - найважливіша ланка збірної. Але це не так. Футболісти набагато важливіші. Адже саме вони будуть виходити на поле і намагатися добитися необхідного результату.
Часом, вони скаржилися, що ми занадто складно працювали. Але я думаю це було того варте.
У роздягальні було багато президентів, крім президента Медвєдєва (після поразки від Словенії).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
