Василь Сачко не здобув такого визнання, як його молоді колеги по тренерському цеху Юрій Вернидуб, або Роман Григорчук. Напевно, заслуги Сачка в очах вболівальників не мають такого яскравого відображення через стабільні умови, в яких існує полтавська команда. «Чорноморець», до прикладу, Роман Григорчук підняв із самісіньких низів, «Зорю» Юрій Вернидуб перетворив на одного з реальних претендентів на третю сходинку турнірної таблиці за межами рідного міста. А Василь Сачко фінансово стабільну команду зі збитим складом та відносно нормальним керівництвом просто повернув до того рівня, на якому вона й повинна перебувати за всіма законами жанру.
В пошуках заміни Павлову «Ворскла» з бійця за єврокубки скотилася до рівня простого середняка, аж поки Василь Сачко в першому ж своєму сезоні не повернув команду до когорти найкращих колективів країни. Напевно, єдиною ложкою дьогтю у тренерські кар'єрі Сачка наразі є безславний виліт з Ліги Європи від словацької «Жиліни». Але якщо закрити очі на ту невдачу і сконцентруватися на суто внутрішніх виступах полтавчан, то претензії до Сачка можуть бути хіба що в дуже прискіпливих вболівальників. Але то тепер, коли за спиною лише половина сезону 2015/16.
Вже зараз зрозуміло, що лише власна недолугість може завадити «Ворсклі» фінішувати в шестірці кращих, тобто, виступити приблизно на тому ж рівні, що й минулого сезону. Але якщо вище п'ятого місця піднятися не вдасться, Василь Сачко ризикує бути звинуваченим у застої. Нинішні умови чемпіонату України сприяють тому, аби боротися за третю сходинку. Наразі ж, втім, «Ворскла» є лише віддаленим претендентом на нагороди.
Трансферна діяльність
«Ворскла» не з тих команд, які перевертають до гори дриґом трансферний ринок. Полтавчани сповідують принцип «точкової» селекції, який за умови фінансової стабільності і нормальної роботи з уже наявним кадровим матеріалом є ефективним.
Влітку Полтаву залишили непотрібний Василеві Сачку захисник Сергій Логінов та неконкурентоздатний півзахисник Євген Будник. Перший розірвав з «Ворсклою» контракт і пішов як вільний агент, другий відправився в оренду в донецький «Металург», але опинився у «Сталі». Завершив кар'єру 34-річний Йован Маркоскі.
Завершив співпрацю з клубом колишній лідер команди Денис Дедечко. Півзахисник, який у «Ворсклі» доріс до рівня національної збірної України, втратив азарт і запал, з якими діяв на початку своєї полтавської каденції. Відтак, перехід до іншого клубу став неминучим розвитком подій. В виграші залишилися усі: «Ворскла» розвантажила зарплатну відомість, Дедечко знайшов команду, в якій бажає викладатися. Принаймні, скарг з «Астани» не надходило. Денис, звісно, не основний футболіст своєї нової команди, але навіть в такому статусі отримав нагоду зіграти в групі Ліги чемпіонів.
Підсиленням «Ворскли», крім продовження оренди Антона Шиндера, стали контракти Олексія Дитятьєва та Младена Бартуловіча. Обоє прийшлися Сачку до двору, хоча Дитятьєва вперше на полі ми побачили аж в п'ятому турі (зате з тих пір оборонець не пропустив в чемпіонаті України жодної ігрової хвилини).
Фізична готовність
Після млявих матчів проти «Говерли» та «Волині», а також поразки від «Жиліни», яка ознаменувалася абсолютно провальною грою полтавчан, заговорили про помилки тренерського штабу, допущені в процесі передсезонної підготовки.
«Ворскла» на старті сезону дійсно виглядала «важкою», але навряд чи причина такої аномалії таїлася виключно в фізичній готовності. Полтавчани в стартовому поєдинку проти «Волині» хоч і відігралися наприкінці зустрічі, зате по грі в другому таймі виглядали значно гірше, аніж до перерви. Те саме стосується поєдинку проти «Говерли», в якому «Ворскла» в другому таймі банально зупинилася і тратила перемогу.
Насторожувала така тенденція. Після поразки в Жиліні, де підопічні Сачка повністю поступилися словакам в боротьбі, на рівні з проблемами з фізичною підготовкою заговорили про психологічні негаразди команди. Колективу не вдавалося відчути впевненість, спіймати ритм і рівно розподіляти сили. Але потім були якісні матчі проти «Дніпра» та «Шахтаря» (між ними «Ворскла» провела вдалий другий поєдинок проти «Жиліни», який завершився вбивчим голом Вілліама, породженим помилками полтавців), які ознаменували початок нового періоду. «Ворскла» прийшла до тями і проблем, які спостерігалися на початку сезону, більше не переживала. Хіба що матч проти «Металурга» стоїть окремо – в Запоріжжі була бездарна гра.
Тактична гнучкість
Починав сезон Василь Сачко в традиційній для «Ворскли» формації 4-4-2. Але після провалу у Жиліні, а згодом – через проблеми зі здоров'ям у Олександра Ковпака, тренер досить часто варіював тактикою. Незмінною залишалася лише родзинка «Ворскли» – два яскраво виражені крайки. Праворуч зазвичай діяв Турсунов, ліворуч працював то Громов, то Бартуловіч.
Власне, запрошення Младена розв'язало руки тренерам «Ворскли». Бартуловіча можна було використовувати і зліва в півзахисті, - і тоді до центру зміщувався Артем Громов, і, власне, безпосередньо в центральній зоні, де, як виявляється, Бартуловіч також вміє грати.
В опорній зоні Сачко зазвичай використовував двох футболістів. Чеснаков грав стабільно, а от Скляр та Андрій Ткачук за місце в основі конкурували між собою. Та були матчі, в яких на полі одночасно з'являлися всі троє півзахисників. Зокрема, з таким насиченим центром поля «Ворскла» відібрала очки у «Шахтаря», обіграла «Карпати», але втратила бали в протистоянні з «Олександрією».
Прижився на лівому фланзі оборони Сергій Сімінін, хоча до гри екс-капітана «Волині» є чимало запитань. Сімінін дуже часто підключався до атак, не встигаючи при цьому повертатися у власну зону. Оголювався лівий фланг захисту «Волині». Звідти суперники створювали загрозу для воріт «Ворскли».
Оптимальний склад
Був період, коли травмованими були два перші воротарі «Ворскли». Відтак, шанс отримав молодий Ткаченко, якому вдалося добре себе зарекомендувати. Але першим номером все ж вважається Станіслав Богуш.
Перед ним надійно працювала зв'язка Арменд Даллку – Олексій Дитятьєв. Останній грубо помилився в матчі проти «Зорі», але навряд чи цей конфуз похитне позицій Олексія. Зліва безальтернативно основний – Сергій Сімінін, справа – Вадим Сапай.
Володимир Чеснаков і Андрій Ткачук – то основна пара центральних півзахисників. Не скаржиться на відсутність ігрових хвилин і Олександр Скляр. Володимир Ковпак не мав залізного місця в основі, що відкривало двері перед Младеном Барутловічем. Хорват ужився з Громовим за рахунок універсальності. При цьому, в центрі грав не тільки Бартуловіч, а й сам Артем, який зробив собі ім'я саме як вінгер. Праворуч міцні позиція Санжара Турсунова. Антон Шиндер – головний бомбардир «Ворскли».
Кращий гравець
Яскравих постатей в «Ворсклі» немало. Втім, гравців групи атаки Шиндера, Турсунова, Громова, Бартуловіча зумів затьмарити оборонець, капітан команди Арменд Даллку.
Албанець був і залишається стержнем, на якому тримається захисна стіна «Ворскли». Даллку впевнено діяв в центрі оборони, заробивши собі славу одного з кращих стопперів поточної першості. Крім того, Арменд легко закривав і правий край оборони, коли випадав Вадим Сапай. Незважаючи на солідний вік, Даллку не розгубив тієї легкості, яка дозволяє йому підключатися до атак, а потім блискавично повертатися до виконання своїх прямих обов'язків. Напевно, найяскравіше важливість Даллку для «Ворскли» продемонстрував полтавський матч проти «Жиліни». Арменд своїми підключеннями до атак організував два взяття словацьких воріт, які перевели гру в овертайми.
Розчарування першої частини сезону
Виліт з Ліги Європи не був би настільки болісним, якби це був виліт в раунді плей-офф, до прикладу, від «Атлетика» (саме з басками змагався кривдник «Ворскли»). Але поразка від «Жиліни» в першому ж раунді, - та ще й така поразка, - приголомшила не тільки полтавчан, а й всю решту футбольної громадськості.
Підопічні Сачка самотужки зруйнували своє майбутнє. Матч у Жиліні «Ворскла» провалили по грі, але навіть з нього можна було витиснути більше, - якби Олександр Ковпак не схибив з одинадцятиметрової позначки. Та нехай… В домашньому поєдинку завдяки характерові і наполегливості «Ворскла» довела, що гідна пройти далі. Але все зруйнувало одне хибне рішення, один неправильний маневр. Ведучи в рахунку 3:0 і маючи на гравця більше, полтавчани на останніх секундах зустрічі бездарно розпорядилися м'ячем замість того, аби просто в спокої дочекатися фінального свистка. «Жиліна» отримала м'яча і організувала останню атаку… з якої й забила той злощасний гол.
Кращий матч першої частини сезону
05.12.2015. 12-й тур Ліги Парі-Матч. «Дніпро» – «Ворскла» 0:2
Голи: Санжар Турсунов 43, Антон Шиндер 58
«Ворскла» завжди була незручним суперником для «Дніпра», але останній матч між командами вийшов за рамки традиційної для цього протистояння манери. Зазвичай «Ворскла» псувала нерви «Дніпру», іноді здобувала результат… та цього разу просто розщепила фаворита на молекули.
Дуже добре полтавчани використовували простір, який їм надавали футболісти «Дніпра». На 43-й хвилині гості вибігли в стрімку контратаку, легко впоралися з залишками захисту суперника і вивели на зручну ударну позицію Санжара Турсунова. Узбек не схибив. А в другому таймі свій гольовий хист продемонстрував Шиндер. Антон зіграв в найкращих традиціях нападників штрафного майданчику – зреагував на відскок м'яча, випередив опонента і без шансів для голкіпера пробив по воротах.
«Ворскла» в цьому матч не мала тотальної переваги, не домінувала. «Ворскла» зіграла так, як і потрібно було зіграти проти більш класного суперника: раціонально, збалансовано, агресивно.
Завдання на літо та перспективи
Поступившись «Зорі» в поєдинку 12-го туру, «Ворскла» попрощалася з ледь зародженими надіями поборотися за третю сходинку. Максимум, який світить полтавчанам – то четверте місце.
Але потрібно витримати конкуренцію з боку «Дніпра» та «Волині». Якби нормальними були справи у дніпропетровців, ризик опинитися за межами п'ятірки для «Ворскли» існував би суттєвий. Та в тих умовах, що панують нині, полтавчани сміливо можуть розраховувати на обхід «Дніпра» та сподіватися, що «Волинь» традиційно для себе здасть позиції в другій частині сезону.
Проблеми конкурентів – то добре, але в першу чергу варто надіятися на власні сили. Склад у «Ворскли» стабільний, збитий, можливо, буде традиційне для команди «крапкове» підсилення, що в ідеалі повинно втримати полтавчан в статусі острівка стабільності чемпіонату України.
Думка експерта
Сергій Чуйченко, нападник «Ворскли» 1996-1998 рр.
Першу частину сезону «Ворскла» завершила в шестірці кращих, але вся боротьба ще попереду. Відомо, що полтавчани планують підсилитися на трансферному ринку і до останнього боротися за єврокубкову зону. Вважаю, що у полтавчан хороші шанси виконати поставлене перед ними завдання.
Зараз всюди важко з фінансами, тому говорити про повне благополуччя «Ворскли» не доводиться. Якісь проблемки виникають, але їх вирішують, заборгованість погашають і, повторюся, в клубі працюють над підсиленням (вже, власне, «Ворскла» отримала нападника Юрія Коломойця – примітка автора).
Прикрим, звісно, був виліт з Ліги Європи від «Жиліни». «Ворскла» грала, старалася, але десь вдача відвернулася від полтавчан. Втім, заради правди варто сказати, що десь полтавчани розслабилися наприкінці матчу-відповіді, за що й отримали покарання.
Вітаю вболівальників з Новорічними святами і сподіваюся, що у них, як і в країні в цілому, все буде добре.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
