Гвардіола і «МанСіті» - чого чекати від цього мар'яжу?

Світовий футбол 3 Лютого, 17:17 545
Гвардіола і «МанСіті» - чого чекати від цього мар'яжу?
Плюси та мінуси головного трансферу зими.

Ще позавчора один футбольний тренер, що примудряється за сумісництвом виступати начебто незалежним експертом, висловив своє розчарування нинішнім трансферним вікном. Мовляв, він очікував на значно більшу інтенсивність, гучні трансфери, скандали, шалену боротьбу за зірок. Але нічого цього не сталося. І раптом, ніби на замовлення Арсена Венгера, вже наступного дня грянув грім. Щоправда, мова йшла лише про ядерну бомбу, що висіла на стіні навіть не з першого акту, а ще з прологу п'єси. Але від цього ефект вибуху не ослаб. А натискання на червону кнопку, ніби ненароком зроблене Мануелем Пеллегріні в кінці абсолютно буденної прес-конференції («до речі, а я ж іду по закінченні сезону»), ще більше ошелешило футбольну громадськість.

Всім, хто досить серйозно цікавиться футболом і особистістю Хосепа Гвардіоли, було давно ясно, що саме це відбудеться, і саме цього літа. Давайте ж спробуємо розглянути, чому і, таким чином, які існують передумови для його успіху.

1. Чікі Бегірістайн, Ферран Соріано і Академія

Прихід на керівні посади в «Сіті» колишнього спортивного директора «Барселони» і одного з кращих друзів «Пепа» Бегірістайна і не менш добре знайомого йому Соріано (в 2012-му році) свідчив про те, що готується підгрунтя до приходу Гвардіоли. Так, тренер тоді порахував, що клуб все ще не готовий до його приходу і переїхав до Мюнхена. І правда, незважаючи на перемогу в чемпіонаті Англії в тому ж сезоні, інфраструктура і особливо академія залишали бажати кращого. Але в клубі продовжували чекати саме його і працювали саме в цьому напрямку. Чилієць Мануель Пеллегріні завжди знав, що є лише тимчасовою заміною.

Нині готове якщо не все, то багато. Про мультимільйонні вливання в першу команду відомо всім, тому обіцяні Гвардіолі 20 мільйонів євро на рік зарплатні і 200 - на трансфери - нікого не дивують. Але це далеко не все. Рік тому був відкритий новий тренувальний комплекс для першої команди і академії клубу, відразу визнаний беззаперечно кращим в Англії і одним з кращих у світі. 200-мільйонні інвестиції вилилися в споруду комплексу з 16-ма тренувальними полями, з них 12 - для академії, шістьома басейнами з водою різної температури, трьома величезними тренажерними залами, кабінетами для відновлювальних процедур, серед них кріотерапія, ультразвук та інші. Резервуар з об'ємом 8.1 мільйонів літрів відповідає за полив цих полів, поля для першої команди вкриті різними типами газону, у тому числі і жорстким і неякісним, для того, щоб футболісти могли краще підготуватися до виїзниx матчiв. У комплексі були висаджені більше двох тисяч дерев, і там же знаходяться і кімнати за типом готельних, в яких гравці можуть відпочивати або просто жити. «Я відчуваю себе тут краще, ніж удома, і без проблем можу провести тут годин вісім-дев'ять», - захоплюється комплексом захисник команди Пабло Сабалета.

Гвардіола і «МанСіті» - чого чекати від цього мар'яжу? - изображение 1

Академія розрахована на більш ніж 450 осіб, і в клубі дбають не лише про професійний розвиток дітей - до їхніх послуг завжди бухгалтери, психологи, фахівці з соціальних мереж і навіть медики, які спеціалізуються на боротьбі з алкоголізмом і наркоманією. Клуб уклав договір з сусідніми школою і коледжем та надає учням академії гарантоване місце в цих закладах, до речі, навіть у разі розірвання контракту (прийшов до академії - все, тобі гарантований повний курс навчання в коледжі). Тому 75 відсотків учнів академії родом з Манчестера і околиць. Тож симбіоз клубу з містом повний. І недаремно в академію саме «Сіті» вирішили віддати своїх дітей навіть екс-зірки «Манчестер Юнайтед», такі як Енді Коул, Робін Ван Персі, Філ Невілл. Пол Скоулз, який не зробив цього, тим не менш, визнає, що «Сіті» значно випередив «Юнайтед» (бардак в академії «МЮ» - тема для іншої статті) у залученні місцевої молоді і вже давно є не якимось «галасливим сусідом», а сусідом-монстром.

«Сіті» починає перехоплювати Манчестер у «Юнайтед», і це не менший показник успіху, ніж перемога в АПЛ. Не дарма англійські журналісти підрахували, що в серпні минулого року в збірні Англії з віковим обмеженням були викликані 12 представників «МС» і лише два - «МЮ» (перший - «Челсі» з 17-ма). І всі юнацькі команди грають за лекалами першої. Не першої команди «Сіті», а насамперед першої команди «Барселони». Тільки короткі перепасовки, постійний рух, володіння м'ячем, техніка.

2. Диктатура кращa за демократію

Не секрет, що майже з самого початку нової ери в «Барселоні» розгорнулася боротьба двох кланів - Жоана Лапорти проти Сандро Роселя. Бегирістайн, Соріано і Гвардіола були висунуті на керівні посади Лапортою і дуже близькі до нього. З перемогою на виборах Роселя в 2010-му році перші двоє були змушені піти oдразу. Побічним ефектом став колапс авіакомпанії Spanair, яку з попередньої ями витягла «Барселона» з Соріано і яку Росель туди ж і повернув, замінивши на Qatar Airways. За це Ферран отримав «на горіхи» від іспанського правосуддя, дивом уникнувши в'язниці. Гвардіолу Росель не міг прибрати відкрито, але почав тиху кампанію вичавлювання його з клубу, яка була досить успішною. Капості Роселя на кшталт приходу гравців, яких Хосеп не хотів і продажу тих, кого тренер хотів залишити (так, перехід Чигринського до «Шахтаря» був ще однією цеглиною, і чималою, в стіну відчуження між Гвардіолою і Роселем), а також дрібні сутички з Мессі на грунті «его» не додавали тренеру бажання залишатися.

У «Баварії» прямі німці нічого не робили нишком, але в цьому клубі ніколи не було диктатури. Жоден з тренерів не мав абсолютної влади, а «альфа-самці» в директораті, такі як Беккенбауер, Хенесс, Румменігге і Заммер, ніколи за словом в кишеню не лізли, критикуючи тренера, коли їм хотілося, причому нерідко дуже боляче і навіть принизливо. Без сумніву, Гвардіола заслужив величезну повагу «зубрів» своєю маніакальною схильністю до праці і дрібниць, харизмою і геніальною світлою головою новатора. Саме тому він у підсумку знайшов спільну мову і з Заммером, і з Беккенбауером, і з іншими. Але це коштувало чималих нервів. Він не відчував себе вільно і іноді зривався, як в огидній історії зі звільненням медичного штабу команди (чому преса роздула вселенський скандал з приниження португальським тренером молодої португальської жінки, але майже проспала приниження іспанським тренером 73-річного німця - питання не до нас, але ми про це ще згадаємо).

Гвардіола і «МанСіті» - чого чекати від цього мар'яжу? - изображение 2

В «Сіті» всього цього не буде. Арабські хазяї та їхні представники ніколи не втручаються в працю тренерів, вони дають завдання і судять за його виконання - ось і все. А в тріумвіраті з Чікі і Ферраном солювати явно буде Хосеп. Чим не рай для понівечених нервів «Пепа».

3. Характер і бажання самого Гвардіоли

«Чому я не продовжив контракт з «Баварією»? Тому що я хочу працювати в Англії». Це Гвардіола заявив ще кілька тижнів тому. І зрозуміло, чому. Інший тренер з його резюме вже давно б вважався легендою у всьому світі. Але Хосеп завжди піддається нищівній критиці від людей, які вважають, що йому завжди щастить. І що він йде лише на готове до команд, що вигравали й до нього. Тому поїхати до Англії, в якщо й не найсильнішу, то вже точно рівну, цікаву й непередбачувану лігу світу, і досягти успіху там - і всі схиляться перед ним. Та й відчувається, що йому не вистачає інтенсивності. Тренер, звиклий детально вивчати будь-якого суперника, бажаючий відчувати драйв якнайчастіше, змушений позіхати від нудьги в матчах Бундесліги вже у січні і готувати команду фактично до 6-7 матчів у сезонi. В Англії його гіперактивній натурі нудьгувати не доведеться. І мотивація досягти успіху і присоромити скептиків буде захмарною.

Крім усього іншого, Гвардіола вважає, що в одній команді немає сенсу перебувати більше трьох років, оскільки саме таким є цикл «життя» футбольного колективу, і, якщо залишатися на четвертий, то треба залишатися і на п'ятий і шостий і будувати абсолютно нову команду. Він щоразу повторював, що залишитися на четвертий рік в «Барселоні» було помилкою. Три роки в «Баварії» закінчуються в кінці сезону.

Всі вищевказані фактори безумовно повинні допомогти каталонцю досягти успіху в Англії. А що ж може завадити? Перш за все, як не дивно це звучить, те ж, що може і допомогти. Гіперактивний Гвардіола не може всидіти на одному місці більше трьох років. Він зривається, починає нервувати і сперечатися з оточуючими. А в Англії ж рік іде за два. З її інтенсивністю в кожному матчі, з двома кубками, з «Боксінг Деєм», з шаленою налаштованістю всіх без винятку суперників, зі Славеном Білічем, який провалювався всюди раніше, але тут виносить всіх грандів виключно на боротьбі. З якимись варді і махрезами, які раптом починають рвати на шматки багатомільйонних зірок. На скільки його вистачить в цьому казані?

Гвардіола і «МанСіті» - чого чекати від цього мар'яжу? - изображение 3

Його тактична варіативність і постійні пошуки нових шляхів вражають. Але скількох таких зупиняли звичайні англійські костоломи! Найбільш близький до того, що хоче побудувати Гвардіола, «Арсенал» вже скільки років не вигравав чемпіонат! АПЛ - особлива ліга, яку «розумом не збагнути». Там потрібно зв'язати ще якісь невидимі нитки, крім звичайних тактико-менеджерських. Не варто забувати і про те, що Гвардіола дуже не любить навантажувати підопічних «фізикою», воліючи робити ставку на працю з м'ячем. Баварські «зубри» чимало критикували його і за це. А в Англії недостатня фізична готовність ще збільшує вірогідність епідемії травм і різкe падіння форми. Запитайте того ж Венгера. Та й Пеллегріні, у якого аж ніяк не випадково постійно вибувають лідери. Якщо у самого Гвардіоли в «Баварії» сталася епідемія травм, і йому вдалося з'їхати, звинувативши лікарів - це не означає, що проблема зникла, а навпаки - що в Англії вона лише посилиться.

До речі, про пресу. Чому «Справа Карнейро» викликала значно більший резонанс, ніж «Справа Мюллера-Вольфарта»? Ось вам й різниця між англійською та німецькою, навіть мюнхенською, пресою. «Сани» та «дейлімейли» здатні довести до інфаркту, і з цим каталонцю теж доведеться познайомитися.

І це ще не зачіпаючи кадровий та концептуальний аспект. При всій повазі до праці Бегірістайна і Соріано в академії, незрозуміло, що вони робили у першій команді. Ось хто з гравців першої команди зараз здатний грати у футбол Гвардіоли? З володінням м'ячем, короткими перепасовками, постійними переміщеннями, тактичною варіативністю. Скільки зараз в «Сіті» тактично варіативних гравців? Дуже мало. Фернандо не здатний бути Іньєстою, Яя Туре не здатний бути Бускетсом (принаймні, на думку Гвардіоли п'ятирічної давнини) і першим піде з команди після приходу каталонця. Гравцем центру поля «Сіті», що найкраще відповідає концепції Гвардіоли, нині є добре знайомий нам Фернандіньо, і це красномовно свідчить про наявний стан. Не дарма вже давно йдуть розмови про те, що наріжним каменем будь-якої побудови Гвардіоли в будь-якому клубі Англії він сам бачить Андера Ерреру. Але тепер баска доведеться видирати з табору найлютішого ворога. А хто з крайніх захисників «МанСіті» здатний зміщуватися в центр? Хто з центральних захисників за потреби здатен грати опорника і навпаки?

У «Баварії» Гвардіола не знайшов aні Хаві, aні Бускетса, але знайшов суперваріатівних гравців, здатних грати на декількох позиціях і «найінтелігентнішого гравця, якого зустрічав», Філіпа Лама. Тому йому вдалося побудувати команду в цілому за своєю калькою, до цього довго жонглюючи купою варіантів і тактичних схем, у тому числі і відверто дивними. У його новій команді немає «навіть» Лама з Алабoю, не кажучи вже про Мессі з Бускетсом. Зрозуміло, ті самі 200 мільйонів євро допоможуть в такій біді, але ж відразу нічого не вийде - aні трансферу, aні гри.

Юрген Клопп, який зовсім нещодавно прибув до Англії, вже дещо зрозумів і тому, привітавши колегу з призначенням, таємниче зауважив, що «АПЛ кардинально відрізняється від усіх інших ліг, і Гвардіолі доведеться пристосовуватися». Батько Хосепа Валентi пропонує інший шлях - «йому доведеться змінити мислення всього англійського футболу». А може, насправді прийшов час? Може, саме Гвардіола - це той Месія, здатний закінчити еру невдач англійського футболу в єврокубках і манчестерським локомотивом потягнути весь англійський футбол на новий рівень? Якщо хтось і здатний це зробити - то це він. Але якщо і є на світі монстр, здатний поглинути тренера Хосепа Гвардіолу - то це англійський футбол. Пристібайте ремені! Буде цікаво!

Леон Вургафт