Київське «Динамо» вийшло з групи Ліги чемпіонів УЄФА вперше за 16 років, але в його складі все одно є футболіст з багатим досвідом матчів у плей-офф головного єврокубка. Олександр Шовковський дебютував у Лізі чемпіонів ще у 1994 році і взяв участь у знаменитому поході 1999-го, коли кияни ледь не дісталися до фіналу. UEFA.com поспілкувався з 41-річним кіпером про тривалий роман з «Динамо» і потенціал нинішньої команди Сергія Реброва.
Про перші кроки в «Динамо»
Мої відносини з клубом почалися у віці восьми років, коли я прийшов грати в футбол і саме в динамівську команду. Починаючи з третього класу я займався в школі «Динамо» і пройшов всі рівні, погравши у юнацькій збірній тоді ще Радянського Союзу. Потім були юнацька команда «Динамо», дубль і, нарешті, перша команда. Вже 18 грудня 1993 року мене взяли на збори. У січні 1994 року так вийшло, що тренер віддав мені перевагу, і я почав грати.
Про дебютний матч у Лізі чемпіонів проти «Спартака»
Емоції зашкалювали. «Динамо» і «Спартак» були головними конкурентами в чемпіонаті Радянського Союзу, і для багатьох уболівальників ця гра була знаковою. Протистояння двох шкіл, двох грандів. Для нас було дуже важливо добре виступити в тій стартовій грі. Я її чудово пам'ятаю. Такі матчі незабутні.
До перерви ми програвали 0:2, але в кінцевому підсумку нам вдалося вирвати перемогу завдяки двом голам Віктора Леоненка та м'ячу Сергія Реброва, який сьогодні є головним тренером команди. Стадіон «Олімпійський», а тоді ще «Республіканський», був переповнений. Охочих піти на матч було більше, ніж була здатна вмістити арена.
Про перший сезон у Лізі чемпіонів
Хвилювання і переживання були, адже це найпрестижніший турнір в Європі і точно один із найпрестижніших у світі. Я давно для себе виніс, що можна переживати до гри, хвилюватися за результат, але коли виходиш на поле, сенсу в цьому вже немає. Потрібно показувати той рівень, що у тебе є. Однак тоді емоції і хвилювання були присутні, особливо в першому таймі (дебютної зустрічі), коли, зокрема, були не дуже впевнені мої дії, але потім я відчував себе вже нормально.
Про еволюцію у футболі
Безумовно, зросли швидкості. Культура гри воротарів сильно змінилася. Тепер це вже 11 польовий, який бере участь у розіграші м'яча, обороні, розвитку атаки. Повністю змінюється структура відносин. Команди стали тактично більш грамотно організовані. Ніщо не стоїть на місці. Тактичні напрацювання, структура гри, взаємодія між лініями - все це вийшло на більш високий рівень, і все це завдяки таким турнірам, як Ліга чемпіонів і Ліга Європи.
Про пам'ятні матчі
Є деякі матчі, що стоять окремо за різними критеріями. Їх можна оцінювати з точки зору командної гри, результату - вдалого і навпаки, або індивідуально моєї гри. Деякі матчі ми виграли в серії 11-метрових. Наприклад, в найбільш вдалому нашому сезоні 1998/99, коли «Динамо» дійшло до півфіналу, ми пройшли празьку «Спарту» завдяки серії пенальті, де мені вдалося відбити три 11-метрових. Подія, що запам'ятовується. Матчів багато, все воєдино не складеш, але згадати є що.
Про команду 1999-го
У нас тоді була команда, де кожен гравець доповнював один одного, а особисті амбіції відходили на другий план. Ми розуміли завдання і знали як його вирішити. У нас була злагоджена взаємодія між гравцями, майже до інтуїтивного рівня. Думаю, це і зумовило наш успішний виступ.
Про Реброва-тренера
Мені як гравцю не дуже коректно говорити про головного тренера. Можу говорити про свого партнера Сергія Реброва, з яким я грав. Це завжди був наполегливий, не дуже приємний для суперників форвард, який ніколи не поступався в єдиноборствах. Незважаючи на свій невисокий зріст, він відмінно грав і вгорі. Можна згадати чвертьфінальний матч з «Реалом» у Мадриді, де він виграв верхову дуель у Фернандо Йєрро, після чого забив Андрій Шевченко. Якщо він відчує у суперника слабинку, він його розірве. Ця риса допомагає йому, його мислення, характер переможця.
Однак мистецтво гравця і мистецтво тренера різняться. Як гравець ти думаєш, як реалізувати закладений у ході тренувань потенціал, а як тренер повинен думати вже про всю команду. На цій посаді розвивають вже інші здібності.
Про вплив Реброва на команду
Кожен тренер веде підготовку, організовує тренувальний процес. Ми приділяємо велику увагу взаємодії гравців у лініях, між ними, напрацьовуємо тактичну взаємодію. Кожен знає свої дії на полі. Команда може бути прекрасно готова функціонально, але не знати, як виходити з тієї чи іншої ситуації. У нас є своє обличчя, свій ігровий почерк. Завдяки Сергію Реброву кожен із нас чітко знає, що від нього вимагають і що він повинен показати. Зрозуміло, ми діємо ще й виходячи з того, що нам протиставляє суперник, але якість нашої гри залежить в першу чергу від нас, наскільки ми сильні розумінням футболу.
Про вихід з групи
Перед початком групового етапу мені говорили, що ми потрапили в непростий квартет з чемпіоном Англії «Челсі» і регулярним учасником Ліги чемпіонів «Порту». Я ж відповів, що наш головний суперник - ми самі. Тому що я бачив потенціал команди, що в ній зібрані гравці хорошого рівня, які розуміють, що від них хочуть і як це реалізувати. Можливість реалізації - це було головне питання.
Добре, що нам вдалося вийти з групи. Нам довго не вдавалося, але зараз я можу сміливо сказати, що є команда, здатна піднести сюрприз для багатьох. Я вірю в неї, у наших гравців, тому що у нас справжній колектив. Якщо нам вдасться підкорити свої особисті амбіції інтересам команди, ми будемо здатні на багато що.
Порада молодим гравцям
Не треба дивитися на суперника. Так, його потрібно вивчати, щоб знати як він діє, але треба думати про власну реалізацію того, що було закладено в ході тренувального процесу. Ми все це щодня напрацьовуємо, і на полі треба просто вміти це реалізувати.
Про матчі з «Манчестер Сіті»
Так, нам доведеться зіткнутися з висококваліфікованим суперником - «Манчестер Сіті», командою світових зірок. У неї свої труднощі, проблеми, своя якість, свій малюнок. Упевнений, тренерський штаб детально розбере суперника і підкаже, як вдало зіграти проти нього на футбольному полі. А там вже від кожного з нас індивідуально залежатиме, як ми зможемо реалізувати все це. Якщо вам цікава моя особиста думка, нам по силах грати з цією командою і проходити далі.
Найбільш вікові гравці в історії Ліги чемпіонів
Марко Баллотта («Лаціо») - 43 роки, 253 дні
Марк Шварцер («Челсі») - 41 рік, 206 днів
Олександр Шовковський («Динамо» Київ) - 40 років, 341 день
Найбільш віковий польовий гравець в історії Ліги чемпіонів
Алессандро Костакурта («Мілан») - 40 років, 213 днів
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
