Футбол в Україні переживає не найкращі часи. Якісь клуби зникають, якісь втрачають фінансування, але є клуби, які продовжують розвиватися. Одним з таких клубів є «Динамо» Київ, який приділяє велику увагу футбольним школам, а також молодіжним і юнацьким складам. Гравець юнацької команди київського «Динамо» Сергій Чоботенко розповів про своє життя, а також поділився своїм баченням українського футболу.
- Завтра ви з юнацькою збірною відлітаєте до Голландії, де пройдуть матчі еліт-раунду відбору на Євро-2016. З грою суперників вже ознайомилися?
- Ще багато чого про гру голландців не знаємо. Вже безпосередньо після прильоту будемо вивчати суперника, дивитися відео з їхніми іграми, але можу сказати, що це дуже сильна команда, у них вже більшість гравців встигли зарекомендувати себе в своїх перших командах, а зі збірними Польщі та Північної Ірландії ми знайомі. Грали з ними на різних турнірах. Думаю, тренерський штаб нам підготував про них додаткову інформацію.
- Який матч в складі збірної України тобі запам'ятався найбільше?
- Всі матчі в складі збірної запам'ятовуються. Матч, який запам'ятався найбільше - це перша моя гра за збірну на міжнародному турнірі в Москві. Тоді ми виграли у збірної Туреччини з рахунком 1:0.
- Деякі твої колеги по «Динамо» вже дебютували в основному складі команди, це додає тобі особливий стимул?
- Звичайно, це мотивує працювати ще більше, щоб незабаром теж дебютувати за «Динамо».
- Говорячи про кар'єру в «Динамо», як ти потрапив до київського клубу?
- Після першої фінальної частини ДЮФЛ, де я грав за «Металург» Запоріжжя, моїм батькам зателефонували селекціонери і запропонували перейти в «Динамо». Був ще варіант переходу в «Шахтар», але я відмовився спочатку, так як, може, був не готовий в такому ранньому віці їхати з дому, і дитяча школа «Металурга» ні в чому тоді не поступалася «Динамо» та «Шахтарю». Через півроку надійшов дзвінок з пропозицією перейти в «Динамо», і вже тоді, добре сівши і подумавши, вирішив зробити такий крок, про який не пошкодував. Хочу ще подякувати всім тренерам «Металурга» за свій внесок в мій розвиток як гравця. У тому, що я опинився в «Динамо», це їх велика заслуга, особливо хочеться подякувати Дячку Андрію Андрійовичу і Маркину Юрію Володимировичу.
- Сергій Станіславович Ребров відвідує матчі U-19?
- Сергій Станіславович відвідує кожну гру U-19, може навіть відвідати тренування команди.
- Все футбольне товариство було свідком того, як помирав запорізький «Металург», зараз надії на порятунок клубу звелися нанівець. Що думаєш з цього приводу? Спілкуєшся з кимось із колег по «Металургу»?
- Дуже шкода, що так сталося з ФК «Металург». До цих пір не можу повірити в те, що такий клуб зник з футбольної карти. Дуже сильна дитяча школа, професійні тренери, але не в їх силах вплинути на ситуацію, що склалася. Зараз дитячу школу бере на баланс міська рада і це все завдяки Ключику Леоніду Семеновичу. Як такого спілкування немає з екс-колегами, але можемо трохи перекинутись словами з ними.
- Чи можна стверджувати, що в «Динамо» збуваються мрії?
- Абсолютно, всі мої мрії здійснилися завдяки «Динамо» Київ, це той клуб, який вимагає багато чого, але і дає не менше.
- У київському клубі дуже багато іменитих і талановитих гравців, на кого рівняєшся з футболістів «Динамо»?
- Дуже імпонує Євген Хачеріді, це один з найсильніших захисників Європи.
- Ніколи не хотілося вболівати за основну команду «біло-синіх» на фан-секторі?
- Ніколи не було такого бажання, я не сильно таке люблю.
- Чого, на твою думку, не вистачає українському чемпіонату?
- Фінансової стабільності більшості клубів, але зараз через важку ситуацію в країні людям не до футболу.
- Натуралізація: за чи проти.
- Я проти натуралізації, вважаю, що це неправильно, за збірну України повинні грати чистокровні українці.
- Чи слідкуєш за грою українців, які виступають за іноземні клуби?
- Звичайно, намагаюся не пропускати гри «Севільї», за яку виступає Коноплянка. Сподіваюся, що в майбутньому наших гравців буде більше в Європі.
- Яка національна збірна у світі найсильніша? А клуб?
- Збірна Німеччини, на даний момент «Барселоні» немає рівних.
- Яке твоя життя за межами поля?
- Весь свій вільний час намагаюся присвячувати рідним, люблю гуляти вулицями Києва зі своєю другою половинкою. Часто відвідую кінотеатри, після ігор можемо з хлопцями поїхати в якийсь заклад посидіти і поспілкуватися.
- На щось ще є час, крім як на футбол?
- Останнім часом багато ігор і роз'їздів, тому весь час присвячую футболу.
Розмовляла Ельзара Джапарова
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
