Євген Селезньов перейшов до «Кубані» безкоштовно, натомість за Дениса Бойка «Дніпро» отримав не надто суттєву як для теперішнього часу, та все ж суму відступних. І це, мабуть, одна з найсуттєвіших відмінностей між переходами Дениса Бойка та Євгена Селезньова. Ще, звісно ж, різні команди, які після «Дніпра» прихистили українців.
Те, що Селезньов перебрався до ворожої для українців Росії, негативно вплинуло на імідж нападника збірної України. Антирекламою, власне, слугує не лише сам факт переїзду до Росії. Свою роль відіграють і постійні надокучливі для Селезньова запитання журналістів, які провокують емоційного і неконтрольованого у висловлюваннях нападника на відвертість. «Залишившись у «Дніпрі», я б деградував», - каже Євген Селезньов. Напевно, щось подібне думає і Денис Бойко. Але різниця в тому, що відносно думок Бойка ми можемо лише припущення будувати, а думки і висловлювання Селезньова – вже на сторінках Інтернет-сайтів та газет.
Ситуація, що склалася навколо Євгена, чітко описується іронічним прислів'ям «чим далі в ліс, тим більше дров». Насправді, з урахуванням того, що перейшов Селезньов не до «Зеніта», ЦСКА, «Локомотива» чи навіть «Рубіна», а до нестабільної, навіть кризової «Кубані», з твердженням Євгена про деградацію у «Дніпрі» сперечатися можна сміливо. Та й, власне, якось не поміщаються в одній площині слова нападника про «деградацію» (тобто, суто спортивний інтерес) і про «деньги, которые мне никто не сможет платить в Украине» (суто меркантильний інтерес). Змалку нас вчили, що мухи – окремо, і котлети – окремо.
Та тема Селезньова більшої актуальності набере в квітні-травні, коли вже чітко вималюється ігрова картина нападника у новій команді. Наразі актуальніше оцінювати підсумки трансферу Дениса Бойка.
Воротар на адресу своєї колишньої команди та чемпіонату України в цілому через українську пресу не висловлювався. Але навряд чи будемо далекими від істини, якщо зауважимо, що Денис банально не бачив для себе футбольних перспектив у «Дніпрі». Проблеми з фінансуванням, відсутність конкретних завдань, напружена через постійні скарги тренерського штабу обстановка в середині колективу розсіяли будь-які сумніви Бойка щодо доцільності зміни команди. Проблема лише в тому, що «Бешикташ» – це не самодостатня мета, а данина необхідності відходу з Дніпропетровська.
Зрозуміло, чому Денис так зрадів пропозиції «орлів» (саме зрадів, адже Мирон Маркевич ще до відходу Бойка зізнавався, що Денис повністю живе майбутнім переходом, на тренуваннях «Дніпра» знаходячись лише фізично, але не думками). Після класного сезону Бойко розраховував на дещо більше, аніж безперспективна боротьба за третю сходинку чемпіонату України, який втратив свій колишній блиск. «Бешикташ» – це, найперше, стабільні фінансові умови. Друге – це конкурентний чемпіонат; третє – реальна нагода зіграти у Лізі чемпіонів. Яскравих барв додавало й те, що «орли» цей трансфер здійснювали не для галочки. Ще до приходу Бойка тренер «Бешикташа» Сенол Гюнеш заявляв, що колективу потрібен ще один воротар. Пропозиція українцю – це була спланована, зважена акція функціонерів стамбульського клубу.
Втім, й потреби бувають різними. Свого часу Лорана Блана у Парижі критикували за те, що, маючи в обоймі Матюіді, Вератті, Тьяго Мотту та молодь, наставник висловив бажання бачити в складі ПСЖ ще одного центрального півзахисника, що змусило шейхів віддати «Ньюкаслу» солідну суму відступних. До ПСЖ прийшов Йоан Кабайє… і майже не підіймався з лави для запасних. Згодом Лоран Блан пояснив мотивацію своїх дій. Виявляється, талановитий Марко Вератті в складі ПСЖ, який грає з трьома центральними півзахисниками, відчув себе незамінним і банально перестав викладатися на тренуваннях. Запрошення Кабайє, відтак, відігравало роль своєрідного потрясіння для італійця. Коли ж ситуація стабілізувалася, Кабайє з Парижу благополучно відпустили.
Мусимо констатувати, що подібна ситуація має місце і в «Бешикташі». Принаймі, ніяк інакше логіку дій Сенола Гюнеша, тренера «орлів», пояснити не можемо. Основний воротар команди Толга Зенгін вкрай слабко провів першу частину сезону 2015/16 (та й до того мав проблеми), обрушивши на себе шквал критики як вимогливих стамбульських вболівальників, так і прискіпливих експертів. Тиск спричинювався й на Гюнеша, від якого в не толерантній формі вимагали якихось змін на воротарській позиції. Ось тут і стала у нагоді нестабільна ситуація в «Дніпрі» та реальна можливість отримати одного з кращих голкіперів минулого єврокубкового сезону.
Вболівальники «Бешикташа» даний крок оцінили як реальні зміни у команді. Дениса зустрічали в Туреччині з розмахом не меншим, ніж зустрічали визнаного авторитета та улюбленця публіки Робіна ван Персі. Лихоманка продовжувалася навіть тоді, коли «Бешикташ» вступив в напружений ігровий графік: Толга Зенгін продовжував займати місце в основі, а Дениса Бойка оваціями зустрічали на розминках, смакували його фотознімки і висвітлювали найдрібніші деталі його позафутбольного життя.
Лихоманці, втім, не піддався твердий характером Сенол Гюнеш. Трансфер Бойка трохи зняв напругу, але повністю прогинатися під тиском наставник не бажав. Гюнеш – вперта людина, про що свідчить хоча б його різкий протест, висловлений керівництву клубу щодо продажу до Китаю захисника «Бешикташа» Ерсана Гулюма. Тренер в особистій розмові запевнив Зенгіна, що той був і залишається основним воротарем «орлів».
Результат цієї розмови став відомий турецькій пресі і ейфорія, породжена приїздом Дениса Бойка, потрохи почала згасати. Та й Толга Зенгін, на нещастя для українця, заграв більш впевнено. Підтримка тренера, зменшення тиску відповідальності, а також сильний конкурент сколихнули ветерана, надали його діям нового дихання. Зенгін відбиває пенальті, толерантно і коректно висловлюється про свого конкурента, передає свої співчуття щодо терактів у Анкарі, - тобто, потрохи повертає собі колишній авторитет. А Денис Бойко так і залишається запасним. Тепер вже акценти змінилися і в журналістських повідомленнях. Турки визнають, що прихід українця допоміг Зенгіну повернутися до тями і що Бойку, зважаючи на участь «Бешикташа» лише в одному турнірі (з Кубка Туреччини «орли» вилетіли не в останню чергу й через не надто впевнені дії українського воротаря), ігрових хвилин в поточному сезоні надаватимуть вкрай мало.
Не будемо розжовувати елементарні речі, зазначаючи, що воротареві зі статусу запасного до статусу основного пробитися значно складніше, аніж, до прикладу, нападникові чи півзахисникові. В ситуації, коли ти сидиш за спиною конкурента, варто надіятися на долю, чекати випадку. Звісно, трапитися може все, що завгодно (ось і вчора Толга Зенгін достроково пішов з поля через біль в попереку). Та й не факт, що в новому сезоні Зенгін знову не виб'ється з колії.
Але є важливий нюанс… Ще до початку нового клубного сезону відбудеться чемпіонат Європи, який, будемо відвертими, багато в чому визначає акценти поточних клубних змагань. Знаходячись в кризовому «Дніпрі», Денис Бойко безапеляційно перебував в обоймі збірної. Більше того, лише консерватизм головного тренера трохи применшував шанси Бойка на місце в основі, адже гру Денис демонстрував нічим не гіршу від гри Андрія П'ятова. Нині же, коли до форуму залишається менше трьох місяців, Денис Бойко в якості гравця «Бешикташа» суттєво віддалився від збірної України. Не будемо брехати собі: на березневі товариські матчі синьо-жовтої команди більш доцільніше було б до компанії П'ятова та Микити Шевченка викликати хоча б когось з молодих (Новак, Мисак). Зрозуміло, що за Бойка грає його міжнародний досвід, та навіть якщо Фоменко викличе Дениса, відсутність ігрової практики навряд чи дозволить йому конкурувати з Шевченком та П'ятовим.
Тож постає запитання: що, окрім фінансової складової, Денис Бойко виграв з відходом з «Дніпра» взимку? Чи не краще було б змінювати вектор не посеред сезону, а по його завершенні? І чи не був зимній перехід до «Бешикташу» кроком в напрямку «світ за очі»?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
